Ухвала суду № 29865608, 04.03.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

04.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/540/2013р. Головуючий в першій

інстанції Лемешко А.С.

Категорія 47 Головуючий в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Моцного М.В.,

за участю секретаря - Марушевської Т.В.,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у вересні 2012 року звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу з останньою, зареєстрованого 05.12.1998 року відділом РАЦС Нахімовського району м. Севастополя, актовий запис, мотивуючи тим, що з липня 2011 року вони не підтримують шлюбних відносин, не проживають разом, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Вважає, що їх сім'я розпалася та подальше її збереження неможливе через різні характери та відсутність взаєморозуміння. Крім того, з серпня 2011 року у позивача з'явилася нова сім'я.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19.09.2012 року сторонам по справі надано строк для примирення у три місяці.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19.12.2012 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання по скасування вказаного рішення місцевого суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував її клопотання про відкладення розгляду справи та постановив рішення у її відсутності. Крім того, в оскаржуваному рішенні місцевий суд не вказав з ким саме буде проживати неповнолітній син сторін по справі після розірвання шлюбу.

До початку розгляду справи в апеляційному порядку від позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутності та залишення рішення місцевого суду без змін.

Заслухавши головуючого по справі, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів прийшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подальше сумісне життя позивача та відповідача, збереження їх сім'ї неможливо, у зв'язку з чим розірвав шлюб, укладений між останніми.

З такими висновками місцевого суду погоджується і судова колегія, оскільки вони зроблені з повним та всебічним дослідженням обставин справи, з урахуванням характеру спірних відносин та вимог діючого законодавства України.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 05.09.1998р. сторони по справі уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом РАЦС Нахімовського району м. Севастополя(а.с.7). З липня 2011р. останні перестали проживати разом, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету та не підтримують шлюбних відносин. Від даного шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ОСОБА_4 Спору щодо розділу сумісно нажитого майна або визначення порядку місця проживання дитини позивач не заявляв.

В силу статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно зі ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Враховуючи ті обставини, що подружжя повинно перебувати у шлюбі за вільним бажанням, а також те, що в трьохмісячний строк, наданий судом, сторони не прийняли дійових мір для збереження сім'ї, а позивач після надання вказаного строку наполягав на розірванні шлюбу, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно та обґрунтовано прийшов до висновку про неможливість добровільного існування у майбутньому даного шлюбу, оскільки це суперечило б моральним принципам і засадам суспільства, а також інтересам позивача.

Крім того, у судовому засіданні в апеляційному суді відповідач також підтвердила той факт, що подальше збереження їх сім'ї неможливо та згодна на розірвання шлюбу, у зв'язку з чим просила в даній частині апеляційну скаргу залишити без розгляду, що було задоволено судовою колегією.

На час розгляду справи в апеляційному порядку майнових претензій подружжям також не пред'явлено.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно не зазначення в оскаржуваному рішенні місцевим судом місця проживання дитини, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися в суді першої інстанції, а останній, в свою чергу, у своїй позовній заяві вказав, що після розірвання шлюбу їх син ОСОБА_7 залишається проживати з матір'ю, на якого він в добровільному порядку сплачує аліменти.

Як стало відомо під час розгляду справи в апеляційній інстанції, метою подання ОСОБА_4 апеляційної скарги на рішення суду від 19.12.2012р. є визначення порядку спілкування з останньою та її виховання.

Вказані обставини не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вищевказані вимоги не заявлялися позивачем в суді першої інстанції та не були предметом розгляду місцевим судом. У разі виникнення такого спору сторони по справі не позбавлені можливості звернутися до органів опіки та піклування для вирішення питання щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, або вирішити цей спір у судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд вирішив даний спір з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справ, а тому доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 19 грудня 2012 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов

Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва

/підпис/ М.В. Моцний

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов