Постанова № 29863688, 11.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5015/3678/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,за участю представників:позивачаГермаш С.М., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЛьвівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року у справі№ 5015/3678/12 господарського суду Львівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доЛьвівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" 19715,60грн. завданих збитків в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2012 року (суддя Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року (судді: Кравчук Н.М. - головуючий, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено повністю; стягнуто з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" на користь Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" 19715,60грн.; стягнуто з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" на користь ТОВ "Агенція по управлінню заборгованістю" 1609,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. При цьому, скаржник наголошує на тому, що судами безпідставно не застосовано позовну давність до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку має місце суброгація (перехід права вимоги від страхувальника до страховика), а не регресне зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування") (Страховик) та Барною Володимиром Петровичем (Страхувальник) 27.01.2009р. було укладено договір №31-а/09ЛВ (СХ) добровільного страхування наземного транспорту. Програма "Класік", яким застраховано транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY 2008 року випуску, державний реєстраційний номер ВС 4671 ВХ.

У відповідності до умов даного договору страхування, Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. Страховим випадком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

31.07.2009р. близько 14 год. 40 хв. по вул. Городоцькій у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, державний реєстраційний номер ВС 4671 ВХ, під керуванням Барни Володимира Петровича та транспортного засобу марки "УАЗ," державний реєстраційний номер 2932 ЛВВ, під керуванням водія Дутко Михайла Петровича, що підтверджується довідкою органу внутрішніх справ.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 04.09.2009р. у справі №3-2166/09 винним у даній ДТП визнано Дутко Михайла Петровича та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

14.09.2009р. для з'ясування завданих внаслідок ДТП пошкоджень застрахованого автомобіля проведено огляд застрахованого автомобіля, за наслідками якого складено Звіт №252/09 про оцінку автомобіля марки TOYOTA CAMRY, державний номер ВС 4671 ВХ, згідно якого вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 19 715,60 грн.

На підставі заяви власника застрахованого автомобіля Барни В.П. про виплату страхового відшкодування від 04.08.2009р. Страховиком складено Страховий Акт №31-а/09 ЛВ (СХ)-3 від 24.09.2009р., яким дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась із застрахованим автомобілем, визнано страховим випадком та встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 19715,60 грн.

На виконання умов договору страхування Страховик згідно рахунку №Д-00010464 від 17.09.2009р. та №Кл-0000206 від 17.09.2009р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля TOYOTA CAMRY суму страхового відшкодування в розмірі 19715,60грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15766 від 29.09.2009р. та №16040 від 01.10.2009р.

При цьому суди встановили, що згідно Довідки ДАІ та Подорожнього листа вантажного автомобіля транспортний засіб, "УАЗ", державний реєстраційний номер 2932 ЛВВ", з вини якого, як зазначалось вище, сталася дорожньо-транспортна пригода, належить відповідачу - Львівському комунальному підприємству "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району". Згідно довідки №337/11 від 30.11.2010р. Дутко Михайло Петрович на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Відтак, 24.12.2011р. в порядку досудового врегулювання спору представник позивача згідно агентського договору №86-08/1 від 11.04.2008р. - ТОВ "Агенція по управлінню заборгованістю" звернулося до відповідача з претензійним листом вих. №РС4/31-а/09/1 про сплату 19715,60грн. страхового відшкодування, який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу Дутко М.П., який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з Львівським комунальним підприємством "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району".

У відповідності до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, колегія вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку відповідача виплатити позивачеві страхове відшкодування у порядку регресу.

При цьому, судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду стосовно відсутності правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що фактичне виконання позивачем зобов'язання стосовно виплати страхувальнику страхового відшкодування відбулося 29.09.2009р. Саме з цієї дати з урахуванням положень частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 цього Кодексу. До господарського суду позивач звернувся з даним позовом 30.08.2012р., тобто в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності до вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВСУ від 27.03.2012 у справі №58/168, від 07.08.2012 у справі №12/207 та від 28.08.2012 у справі №5023/4833/11). Згідно зі ст.11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року у справі № 5015/3678/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда