Рішення № 29858703, 12.03.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/881/2013 Головуючий в І інстанції: Войцеховська Я.В.

Категорія: 24 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року березня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 04 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 грудня 2012 року публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Херсонська ТЕЦ", позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 1070грн.17коп. та 214грн.60коп. судових витрат.

На обґрунтування позову вказало, що надає відповідачці послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка в свою чергу зобов'язана своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором чи законом. Письмова угода між ними оформлена розрахунковою книжкою, яка ведеться відповідачкою та підтверджується квитанціями про оплату за опалення або гаряче водопостачання. Відповідачка є наймачем квартири АДРЕСА_1 та має заборгованість за опалення та постачання гарячої води з листопада 2004 року по листопад 2012 року в сумі 1070грн.17коп. згідно розрахунку.

Рішенням суду від 04 лютого 2013 року позов було задоволено частково, з відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з квітня 2005 року по жовтень 2012 року у розмірі 752грн.58коп. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд не звернув увагу на пропущення без поважних причин позивачем позовної давності, про застосування якої вона заявляла клопотання. Також суд не врахував, що дії, утворені після спливу позовної давності з 2008 року до 2004 року, на переривання строку з 2012 року до 2009 року не впливають, бо вони знаходяться за межами позовної давності. Крім того, вказала, що з березня 2008 року по січень 2013 року, згідно квитанцій, вона не має заборгованості перед позивачем.

Отже, рішення суду не оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості за період з листопада 2004 року по квітень 2005 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив того, що в квітні 2008 року при нарахуванні до сплати 50грн.94коп. відповідачка сплатила 442грн.96коп, тим самим вчинила дії щодо визнання нарахованого боргу за минулий період до квітня 2005 року (в межах позовної давності - три роки), а тому позовна давність підлягає застосуванню до боргу станом на квітень 2005 року.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норми матеріального і процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування вказаного рішення суду і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

З довідки №513761 від 20.11.2012 року, яка видана ПАТ "Херсонська ТЕЦ" на ім'я ОСОБА_2, яка проживає АДРЕСА_1, вбачається, що по розрахунках за опалення в період з листопада 2004 року по жовтень 2012 року включно загальна заборгованість становить 1070грн.17коп. (а.с.5).

Згідно вказаної довідки, відповідачка здійснювала оплату за опалення: у 2008 році (у квітні 442,96грн.), у грудні 2009 року - березні 2010 року (відповідно 206грн.81коп., 295грн.46коп., 295грн.46коп., 295грн.46коп.), у травні 2010 року (209грн.78коп.), а також в інші часи 2010-2012 роках.

Таким чином, з квітня 2008 року відповідачка регулярно сплачує кошти за спожиту теплову енергію.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з судовим наказом про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1070грн.17коп. в серпні 2012 року, про що свідчить ухвала Дніпровського районного суду м.Херсона від 09.10.2012 року про скасування судового наказу (а.с.6).

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Висновок суду про те, що, сплативши, у квітні 2008 року 442грн.96коп. при нарахуванні 50грн.94коп., відповідачка, тим самим, визнала борг за минулий період (з моменту подання позову і до квітня 2005 року), не ґрунтується на законі. При цьому колегія суддів враховує те, що з долучених до апеляційної скарги квитанцій вбачається, що остання сплатила вказану суму не одним платежем в сумі 442грн.96коп., як вказано у довідці №513761 від 20.11.2012 року, а двома платежами по 221грн.48коп. в один день (30.04.2008 року); і в квитанціях вона вказала конкретно за який місяць сплатила, а саме за березень 2008 року та за квітень-листопад 2008 року. Зазначене позивачем не спростовано.

Отже, позовна давність, у межах якої позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, що складається з суми заборгованості за кожний місяць як черговий платіж, має відраховуватись з серпня 2009 року і до серпня 2012 року, тобто до моменту звернення до суду з судовим наказом.

Проте, з наданої позивачем довідки про розрахунок заборгованості вбачається, що з серпня 2009 року відповідачці нараховано 4048грн.27коп. за опалення, а останньою сплачено 4181грн.26коп., відповідно до квитанцій, наданих як до суду першої інстанції, так і долучених до апеляційної скарги (а.с.26-30, 43-47).

Таким чином, відповідачка сплатила нараховані суми по оплаті за теплопостачання з серпня 2009 року, а права позивача щодо отримання сплати за постачання теплової енергії з серпня 2009 року не порушувались.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4); якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

Відповідачка ж у своїх запереченнях до позовної заяви просила застосувати позовну давність відносно заявлених позовних вимог.

Разом з тим, позивач, порушивши позовну давність, звертаючись до суду з позовом, не вказав причин пропуску позовної давності.

Суд же на вказане уваги не звернув і прийшов до неправильного висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з квітня 2005 року по жовтень 2012 року у розмірі 752грн.58коп. та судових витрат в сумі 214грн.60коп. із ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову за спливом позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати у розмірі 114грн.70коп. за звернення з апеляційною скаргою (а.с.37а, 51).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.256, 257, ч.ч.3, 4 і 5 ст.267 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 04 лютого 2013 року в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з квітня 2005 року по жовтень 2012 року у розмірі 752грн.58коп. та судових витрат в сумі 214грн.60коп. - скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з квітня 2005 року по жовтень 2012 року та судових витрат в сумі 214грн.60коп. - відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 114грн.70коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: