Рішення № 29857871, 12.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" березня 2013 р. Справа № 906/108/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук О.Г. (довіреність №26/2 від 02.01.13.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 9,42 кв. м. по АДРЕСА_2, з приведенням її у придатний стан, шляхом знесення кам'яної споруди.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що всупереч ст.ст.125,126 Земельного кодексу України відповідач використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.12 Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області виявила порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, а саме, ФОП ОСОБА_2 (відповідач) в АДРЕСА_2 на земельній ділянці із земель житлової та громадської забудови встановила літній навіс зі столом та стільцями площею 10,58 кв.м. та збудувала споруду площею 9,42 кв.м. з розміщеним металевим пристроєм для приготування гарячих страв на диму (мангал) в середині, що використовується в комерційних цілях. На момент перевірки, правовстановлюючі документи передбачені ст.126 ЗК України у ФОПОСОБА_2 на земельну ділянку відсутні. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування відповідачу чи іншого вчиненого правочину щодо даної земельної ділянки відсутні.

Виявлене порушення було зафіксовано в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №05025 від 08.08.12 (а.с.9).

08.08.12 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області ФОП ОСОБА_2 внесено припис №05012 з вимогою усунути порушення у строк до 08.09.12 (а.с.11).

На підставі постанови про накладення адміністративного стягнення Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області № 05009 від 08.08.2012 року (а.с.15) до ФОП ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №05052 від 19.09.12 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області встановлено часткове виконання припису №05012 від 08.08.12 в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 10,58кв.м. на якій розташовано літній навіс зі столом та стільцями. Самовільну зайняту земельну ділянку на якій збудовано кам'яну споруду площею 9,42 кв.м. з розміщеним металевим пристроєм для приготування гарячих страв на диму (мангал) в середині, що використовується в комерційних цілях відповідач не звільнив (а.с.16).

19.09.12 Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області ФОП ОСОБА_2 внесено припис №05036 з вимогою усунути порушення у строк до 18.10.12 (а.с.17).

На підставі постанови про накладення адміністративного стягнення Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області № 05022 від 19.09.2012 року (а.с.19) до ФОП ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Позивач, зазначив, що вимоги припису Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №05036 від 19.09.12 ФОП ОСОБА_2 не виконані, самовільно зайнята земельна ділянка на якій збудовано кам'яну споруду площею 9,42 кв.м. з розміщеним металевим пристроєм для приготування гарячих страв на диму (мангал) в середині, що використовується в комерційних цілях, відповідачем не звільнена.

Позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 ч.2 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відносини щодо розміщення малих архітектурних форм регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування" - в частині обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, Земельним кодексом України - в частині набуття та здійснення права власності та права користування земельною ділянкою під малою архітектурною формою.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.

Факт порушення земельного законодавства у вигляді самовільного користування земельною ділянкою з боку відповідача підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та не спростований відповідачем. Дії контролюючого органу щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем не оскаржені та на даний час незаконними у встановленому порядку не визнані.

Суд також зазначає, рішення про виділення спірної земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2 Житомирською міською радою не приймалося.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про набуття Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 права користування спірною земельною ділянкою.

Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Зважаючи на вищевикладені встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідач використовує земельну ділянку в АДРЕСА_2 площею 9,42кв.м. за відсутності належним чином оформлених правоустановлюючих документів, суд дійшов висновку про те, що відповідач займає спірну земельну ділянку самовільно, а тому вона підлягає поверненню власнику в порядку ст.212 ЗК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Держкомзему від 11.11.2008р. №14-17-4/12991 передача земельної ділянки у власність або у користування (оренду) здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Оскільки рішення про передачу відповідачу в користування (оренду) земельної ділянки не приймалось, земельна ділянка в користування або у власність не передавалась, договір оренди не укладався, отже відповідач користується спірною земельною ділянкою самовільно.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач викладених у позовній заяві обставин щодо самовільного зайняття земельної ділянки не спростував, доказів її звільнення та приведення у попередній стан суду не надав.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій збудовано кам'яну споруду площею 9,42 кв.м. з розміщеним металевим пристроєм для приготування гарячих страв на диму (мангал) в середині, по АДРЕСА_2, з приведенням її (земельної ділянки) у попередній стан шляхом знесення кам'яної споруди.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) - 1073,00грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)