Постанова № 29857567, 13.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2013 р. Справа №801/112/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Зайцевої М.О., представника позивача Ніколаєвої Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Інститут" КРИМГІІНТІЗ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби:

- № 0008071501 від 10.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 109349,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 625 грн.;

- № 0013351502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 94914,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 47456,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 109349,00 гривень, та завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 94914,00 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод.

Позивач, вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких пояснив, що при проведенні перевірки позивача була отримана інформація зустрічних перевірок його контрагентів БВП "Строитель Плюс" та ПП "Сіті Буд", з якої було зроблено висновок, що контрагенти позивача були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність, приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки. Керівники БВП "Строитель Плюс" та ПП "Сіті Буд" не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, не підписували первинних документів, що свідчить про безтоварність проведених з позивачем операцій, у зв'язку з чим дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Таким чином, ДПІ дійшло висновку, що усі операції купівлі-продажу з БВП "Строитель Плюс" та ПП "Сіті Буд" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Приватне підприємство "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" є юридичною особою, відповідно до виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку платників податків в ДПІ м. Сімферополя АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість (а.с. 72, 73).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, розвідувальне буріння, агентства нерухомості, технічні випробування та дослідження (а.с. 74).

З 12.11.2012 року по 16.11.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт № 9345/15-2/02497890 від 23.11.2012 року (а.с. 14-25).

Результатами проведеної перевірки було встановлено, що за період з 04.01.2010 року по 31.12.2011 року ПП "Інститут" КРИМГІІНТІЗ" мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд".

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року та ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 474 560 грн., у тому числі по періодах: 1 півріччя 2010 року - 10 000 гривень, 2-3 квартали 2011 року - 384 560,00 гривень, 2-4 квартали 2011 року - 464560 гривень.

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 94914,00 гривень, в тому числі за квітень 2010 року, липень 2011 року, грудень 2011 року.

ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС було отримано матеріали перевірки від УПМ ДПС в АРК, а саме: акти №27/22/37081640 від 06.04.2012 року та № 37/22/31263808 від 11.04.2012 року, з яких вибачається, що проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" є неможливим, а також зазначено, що платники не знаходяться за податковою адресою, діяльність постачальників ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; в рамках кримінальної справи, порушеної відносно ТОВ БВП "Строитель-плюс".

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ПП "Сіті Буд" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" :

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109349,00 гривень, у тому числі по періодах: 1 півріччя 2010 року - у сумі 2500 гривень, 2-3 квартали 2011 року - у сумі 88449 грн., 2-4 квартал 2011 року - 18400 грн., з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати податок на прибуток у сумі 109349 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 94914 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - у сумі 2000,00 гривень, за липень 2011 року - у сумі 76912,00 гривень, грудень 2011 року - 16000,00 грн., з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплати ПДВ в бюджет у сумі 94914 грн.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 10 грудня 2012 року були винесені податкові повідомлення -рішення:

- № 0008071501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 109349,00 гривень за основним платежем та 625,00 гривень штрафні санкції (а.с. 26);

- № 0013351502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 142371,00 гривень, з яких 94914,00 гривень - основний платіж та 47456,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 28).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

03.12.2012 року позивачем до ДПІ у м. Сімферополі на вказаний акт перевірки були подані заперечення (а.с. 34-38), які були відхилені листом ДПІ від 07.12.2012 року (а.с. 40-43).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 14.07.2011 року між ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" та ПП "Сіті Буд" був укладений договір підряду № 231-11, за яким замовник - ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" доручає, а підрядник - ПП "Сіті Буд" зобов'язується виконати інженерно-геологічні роботи для РД проекту Бахчисарайської ВЕС потужністю 200 МВт, І та ІІ черги в Бахчисарайському районі АРК (а.с. 44-46). Замовником та підрядником складено смету витрат на виконання робіт (а.с. 47-48).

ПП "Сіті Буд" розроблено робочу документацію за договором № 231-11 та науково-технічний звіт про інженерно-геологічні вишукування (а.с. 220-230).

За результатами виконаних робіт сторонами за договором підряду були підписані проміжні акти здачи-прийомки вишукувальної продукції від 04.08.2011 року, від 20.12.2011 року (а.с. 49-50).

Отримані вишукувальні роботи були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 770 від 18.07.2011 року на суму 461469,00 грн. та № 1429 від 22.12.2011 року на суму 96000,00 грн. (а.с. 51-52).

За фактом надання та оплати послуг, 18.07.2011 року ПП "Сіті Буд" було виписано ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" податкову накладну № 24 на суму 461469,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 76911,50 грн. (а.с. 53), та 22.12.2011 року № 106 на загальну суму 96000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 16000 грн. (а.с. 54).

Також, судом встановлено, що наказом директора ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" з метою покращення умов праці, благоустрою території інституту та на виконання умов колективного договору було вирішено провести ремонт асфальто-бетонного покриття території Інституту (а.с. 198-200).

Проведення вказаних робіт було доручено ТОВ БВП "Строитель Плюс", яким позивачу 01.04.2010 року виписано рахунок-фактуру № 1200 на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2000 грн. (а.с. 55).

06.04.2010 року замовником ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" та виконавцем БВП "Строитель Плюс" був підписаний акт здачи-приймання виконаних робіт № 1457, згідно якого виконавцем на підставі рахунку-фактури № 1200 проведені роботи по ремонту асфальто-бетонного покриття (а.с. 56).

За фактом виконаних робіт, БВП "Строитель Плюс" 06.04.2010 року виписано податкову накладну № 1457 на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2000 грн. (а.с. 58).

Факт оплати робіт підтверджується платіжним дорученням № 343 від 06.04.2010 року (а.с. 57).

До матеріалів справи доданий лист Сімферопольського відділення № 1 Філії "Кримської дирекції" АБ "Клірінговий дім" № 195 від 04.12.2012 року, яким банківська установа підтверджує, що з поточного рахунку ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" були перераховані грошові кошти: 12000,00 грн. - на поточний рахунок БВП "Строитель Плюс", 461469,00 грн. та 96000,00 грн. - на поточний рахунок ПП "Сіті Буд". (а.с. 59).

18.05.2010 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за рахунок взаємовідносин з БВП "Строитель Плюс" в сумі 2000,00 гривень (а.с. 96-107).

18.08.2011 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 76911,50 гривень, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд" (а.с. 108-137).

19.01.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Сіті Буд"на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд" у грудні 2011 року, ним до складу податкового кредиту включено не було (а.с. 138-151).

Відповідно до реєстру виданих та отриманих накладних у січні 2012 року податкова накладна, виписана ПП "Сіті Буд" 22.12.2011 року на загальну суму 96000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 16000,00 грн., була отримана позивачем 31.01.2012 року (а.с. 164-176).

31.01.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, разом з Додатком № 5, згідно з яким ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 16000,00 гривень на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Сіті Буд", виписаної у грудні 2011 року (а.с. 152-176).

02.08.2010 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 177-179).

07.11.2011 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 180-182).

08.02.2012 року ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" було подано до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року з додатком К1/1, в якій задекларовані витрати, понесені на придбання послуг від контрагентів позивача (а.с. 183-187).

На момент господарських взаємовідносин з позивачем ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" були зареєстровані в реєстрі платників ПДВ, свідоцтва яких були анульовані лише 15.05.2012 року та 11.04.2012 року, що підтверджується даними з офіційного сайту ДПС України (а.с. 195-197).

Дані підприємства продовжують бути зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (а.с. 193-194).

Відповідач вважає ці господарські операції між позивачем та контрагентами ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП "Сіті Буд"та БВП "Строитель Плюс" послуг, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ", які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ПП "Сіті Буд" та БВП "Строитель Плюс" послуг, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Позивач має виробничі потужності для здійснення своєї господарської діяльності.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" з його контрагентами на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ПП "Сіті Буд"та БВП "Строитель Плюс" правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару -платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, суд вважає необхідним окремо зазначити, що при проведенні відповідачем перевірки взаємовідносин позивача з ПП "Сіті Буд" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року ДПІ дійшла висновку про завищення за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту грудня 2011 року в сумі 16000,00 грн. В той же час судом було встановлено, що вказана сума була включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2012 року, який взагалі не був предметом перевірки податкової інспекції відповідно до наказу ДПІ у м. Сімферополь "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" (а.с. 211).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 474560,00 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 94914,00 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 23.11.2012 року податкові повідомлення -рішення № 0008071501 та № 0013351502 є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 13.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "ІНСТИТУТ КРИМГІІНТІЗ" - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення -рішення, винесені 10.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008071501 та № 0013351502.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова