Постанова № 29857240, 12.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.03.2013 р. справа №5006/14/156/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Подколзін В.Т. за довіреністю №13 від 12.03.2013р. Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектро» Колесніков О.В. згідно наказу №2 від 07.11.2002р.від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від06.02.2013р.по справі№5006/14/156/2012 (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Огороднік Д.М., Сажнева М.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Донелектро», м. Донецькдо публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області простягнення заборгованості в сумі 93 185,59грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донелектро» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 93 185,59грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектро», м. Донецьк основний борг в сумі 70189,34 грн., інфляцію в сумі 11660,34 грн. та три проценти річних в сумі 6066,91 грн., всього заборгованість в сумі 87916,59 грн., судовий збір в сумі 1758,41 грн.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пункту 6.2 договору поставки №15/613 від 19.05.2009р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів. На думку скаржника, відбулось прострочення поставки товару у зв'язку з відсутністю супровідних документів, що унеможливлює застосування штрафних санкцій. Крім того, заявник посилався на невірне визначення суми перерахованих грошових коштів позивачу.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав обґрунтованості та законності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 28.02.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

19.05.2009р. між сторонами був підписаний договір поставки №15/613, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а відповідач (покупець) - прийняти продукцію (товар) та оплатити її.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №15/613 від 19.05.2009р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до умов пункту 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Розділом 2 договору визначено, що ціна продукції вказується у специфікаціях, загальна сума договору складає 990000 грн. 00 коп., ціни по договору вказані з урахуванням ПДВ.

Підпунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, вказаний у відповідній специфікації, датою поставки продукції є дата її вручення покупцю або одержувачу. Передача здійснюється у пункті поставки (п.6.1 договору).

Сторонами було підписано специфікації №1 від 19.05.2009р., №2 від 19.06.2009р., №3 від 16.07.2009р., №4 від 05.08.2009р., №5 від 13.10.2009р., №6 від 15.12.2009р. до договору №15/613 від 19.05.2009р., в яких узгоджено найменування продукції, її кількість та вартість, умови поставки та умови оплати.

Згідно з пунктом 13.2 договору даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010р.

Пунктом 13.3 договору визначено, що у разі невиконання сторонами своїх обов'язків за цим договором, він вважається пролонгованим на строк до остаточного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов договору позивачем за договором поставки №15/613 від 19.05.2009р. за період з червня 2009р. по грудень 2009р. було здійснено поставку на суму 70189,34 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, що підтверджується видатковими накладними видатковими накладними №192 від 09.06.2009р., №215 від 06.07.2009р., №262 від 07.08.2009р., №296 від 14.08.2009р., №297 від 19.08.2009р., №406 від 26.10.2009р., №523 від 28.12.2009р., вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень. Факт отримання від позивача продукції на суму 70189,34 грн. за договором №15/613 від 19.05.2009р. сторонами не заперечується.

Внаслідок цього обов'язок передачі постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 70189,34 грн.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Пунктом 9.1 договору поставки №15/613 від 19.05.2009р. визначено, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у національній валюті України. По домовленості сторін можливі інші види розрахунків. Порядок розрахунків встановлений у специфікаціях.

Відповідно до наданих суду специфікацій до договору №15/613 від 19.05.2009р. сторонами встановлений строк оплати поставленої продукції (товару) на протязі 30 днів після факту поставки.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 70189,34 грн., яка підтверджена наявними матеріалами справи.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 6.2 договору поставки №15/613 від 19.05.2009р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в розділі 8 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 8 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Виходячи з наведеного, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 9.3 договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення боргу в сумі 70189,34 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на наявність в нього заборгованості перед позивачем на більшу суму, ніж заявлена у позові, оскільки таке твердження не підтверджено відповідними доказами та саме позивачу належить право визначати розмір своїх позовних вимог, навіть якщо фактична заборгованість боржника є більшою ніж визначена у позові.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми інфляції та трьох процентів, проведеним судом першої інстанції та вважає його таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 5269,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 10.4 договору поставки №15/613 від 19.05.2009р. у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі пункту 10.4 договору поставки №15/613 від 19.05.2009р. позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 5269 грн.00 коп. за період з 03.01.2012р. по 01.07.2012р.

Проте, нарахування пені проведено позивачем неправомірно, без врахування вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, починаючи з 03.01.2012р. по 01.07.2012р. від всієї суми заборгованості, в той час, як порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань розпочиналось в різні дні на різні суми в залежності від дати постачання товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5269 грн. 00 коп. за період з 03.01.2012р. по 01.07.2012р. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2013р. у справі №5006/14/156/2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

До апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області додане платіжне доручення №90662 від 18.02.2013р. про сплату судового збору у сумі 1 758,33грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством. Підлягає поверненню судовий збір у розмірі 879,16грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2013р. у справі №5006/14/156/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2013р. у справі №5006/14/156/2012 - залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету Київського району м.Донецька (ЄДРПОУ - 38034002, банк отримувача МФО - 834016, рахунок отримувача 31218206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030001) публічному акціонерному товариству «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області (вул. Совхозна, 15, м. Краматорськ Донецької області 84306, р/р26005301510738 в філії відділення «Промінвестбанку» в м. Краматорськ Донецької області, МФО 334141, ЄДРПОУ 00210602, ІПН 002106005156, свідоцтво №06292253) судовий збір в розмірі 879 грн. 16 коп., як надмірно сплачений при подачі апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО