Рішення № 29857165, 12.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 925/206/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне

підприємство “Кристал”, м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаторг Плюс”,

с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 16 172 грн. 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство “Кристал” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаторг Плюс” про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 10 жовтня 2012 року за №01/201262 в розмірі 14 315 грн. 10 коп., в тому числі: 13 710 грн. 25 коп. - основний борг, 56 грн. 15 коп. – 3% річних, 280 грн. 01 коп. пеня та 268 грн. 69 коп. штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 лютого 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19 лютого 2013 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

В судовому засіданні, що відбулося 28 лютого 2013 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 16 172 грн. 50 коп., в тому числі: 13 105 грн. 40 коп. основний борг, 371 грн. 69 коп. пеня, 2 621 грн. 08 коп. штраф та 74 грн. 33 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство “Кристал” з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 12 лютого 2013 року, від 19 лютого 2013 року та від 28 лютого 2013 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 10 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство “Кристал” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мегаторг Плюс” (покупець) було укладено договір поставки за №01/201262.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов’язався передати, а покупець - прийняти для подальшого продажу продукцію виробництва товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство “Кристал” під торговою маркою “Кухар Рішельє ®” – далі по договору - товар.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 16 170 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №1199 від 11 жовтня 2012 року на суму 14 064 грн. 60 коп.;

- №1256 від 23 жовтня 2012 року на суму 1 041 грн. 00 коп.;

- №1362 від 15 листопада 2012 року на суму 1 064 грн. 40 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у вищенаведених видаткових накладних.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши позивачу 3 064 грн. 60 коп., в зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 13 105 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №01/201262 від 10 жовтня 2012 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2. договору поставки покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів, з дня підписання супровідних документів (накладних) на прийнятий товар.

Отже, з урахуванням умов п. 3.2. договору поставки відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар згідно видаткової накладної №1199 від 11 жовтня 2012 року до 10 листопада 2012 року; згідно видаткової накладної №1256 від 23 жовтня 2012 року до 22 листопада 2012 року та згідно видаткової накладної №1362 від 15 листопада 2012 року до 15 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 13 105 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 6.2. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у разі порушення покупцем встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на 20 календарних днів.

Позивачем на підставі п. 6.2. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 371 грн. 69 коп. пені (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Розрахунок пені здійснений позивачем вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню 371 грн. 69 коп. пені

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо оплати поставленого товару у визначений сторонами строк не виконав та термін прострочення складає понад 20 календарних днів, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% від суми боргу, що складає 2 621 грн. 08 коп.

При розгляді позову в цій частині судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання – неустойки.

Умови договору поставки передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене, позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 74 грн. 33 коп. – 3% річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що вказану суму нараховано вірно, а тому заявлена сума річних також підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаторг Плюс”, вул. Першотравнева, 3А, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 38118105, п/р 26002010006160 в ПАТ “Акцент Банк”, МФО 307770 на користь товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство “Кристал”, вул. Червонофлотська, 29, м. Полтава, ідентифікаційний код 13944286, р/р 260088743, банк АТ “Полтава -Банк”, МФО 331489 – 13 105 грн. 40 коп. – основного боргу, 74 грн. 33 коп. 3% річних, 371 грн. 69 коп. пені, 2 621 грн. 08 коп. штрафу та 1 720 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович