Ухвала суду № 29855180, 11.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"11" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/4616/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Сам-Лев" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сам-Лев» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007412350 від 06.11. 2012 року про визначення податку на додану вартість на суму 126691,48 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 31672,87 грн. та № 0007402350 від 06.11. 2012 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 145694,88 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 20.09.2012 року по 27.09.2012 року Дубенською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Сам-Лев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з контрагентом за жовтень, листопад та грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 04.10.2012 року № 257/22/37058281.

У вказаному акті, зокрема зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» валових витрат по безтоварним операціям із ФОП ОСОБА_5 у ІV кварталі 2011 року в сумі 633456,00, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року в сумі 145694,88 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та завищення ПП «Сам-Лев» податкового кредиту по безтоварним операціям з ФОП в сумі 126 691,48 грн.

На вказаний акт ПП «Сам-Лев» було подано заперечення, за наслідками розгляду яких ДПС у Рівненській області висновки акта перевірки залишила без змін.

У акті перевірки від 04.10.2012 року № 257/22/37058281 податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції між ПП «Сам-Лев» та ФОП ОСОБА_5 є недійсними, враховуючи відсутність у ФОП майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, виробничих активів та відсутність документального підтвердження контрагентами ФОП вчинених між ними угод, а отже, в порушення ст.. 228 ЦК України, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції не погодився з такими висновками податкового органу і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

ПП «Сам-Лев» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 15931020000000504 від 08.02. 2011 року зареєстроване як юридична особа з 08.02.2011 року рішенням Дубенської районної державної адміністрації. Як платник податків перебуває на обліку в Дубенській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 06.10. 2011 року № 200004515; згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності підприємства є будівництво доріг і автострад. Приватне підприємство «Сам-Лев» має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності "Будівництво транспортних споруд" Серія АГ № 573882 від 30.03. 2011 року.

31.10. 2011 року між ПП «Сам-Лев» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу товарів. Згідно умов договору та Специфікації до нього Продавець ФОП зобов'язується передати Покупцю товар - щебінь, асфальтобетон, бітум. Об`єм, кількість, номенклатура та вартість товару визначаються на підставі накладних. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до місця поставки, яке визначається за попередньою усною домовленістю сторін. Товар повинен бути переданий Покупцеві в термін до 31 грудня 2011 року.

На виконання вказаного договору ПП «Сам-Лев» було отримано від ФОП щебінь, бітум, асфальтобетон на підставі видаткових накладних на загальну суму 760 147, 48 грн., в тому числі ПДВ - 126691,48 грн. Враховуючи поставку товару та його оплату, ФОП виписано відповідні податкові накладні. Розрахунки за товар проведені у повному обсязі через розрахунковий рахунок та шляхом внесення готівки в касу (виписка руху коштів з банківського рахунку, копії квитанцій до прибуткових ордерів).

Суми витрат, на підставі вищевказаних накладних, включено позивачем до складу витрат, а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу норм Податкового кодексу України, останній не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Визначальним фактором при формуванні платником податку суми валових витрат при придбанні ним матеріальних цінностей є їх подальше використання у власній господарській діяльності платника податку, незалежно від моменту використання їх у такій діяльності.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що договір укладений між позивачем та його контрагентом виконано в повному обсязі, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної з даного приводу не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від його контрагента оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України. На момент їх виписування ФОП ОСОБА_5 був зареєстрований платником податку, а отже у відповідності до п. 8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право на складання податкових накладних .

Таким чином наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства контрагентом позивача, які підтверджують факт купівлі - продажу товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту. Здійснюючи господарську діяльність ПП «Сам-Лев» використовував отримані від ФОП товарно-матеріальні цінності (щебінь, бітум, асфальтобетон) при виконанні своїх зобов'язань по будівництву доріг перед третіми особами. В матеріалах справи наявні відповідні договори підряду, акти здачі-прийняття робіт, довідки про вартість виконаних робіт, які підтверджують використання позивачем отриманих товарів в наступній господарській діяльності. Таким чином придбання позивачем у ФОП щебеню, бітуму, асфальтобетону здійснювалося в межах його господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Сформовані позивачем за наслідками вказаних господарських операцій витрати та податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10. 1997р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02. 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, з визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на додану вартість. Крім того Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 1 Правил № 363, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно з пп. 3.1 п. 3 Правил № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість. В даному випадку товарно-транспортні накладні є в наявності у позивача, тому посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів від ФОП ОСОБА_5 до ПП «Сам-Лев» правомірно не взяті судом першої інстанції до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05. 2003 р. № 755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та платником податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву. Факт анулювання свідоцтва платника ПДВ після вчинення господарської операції не впливає на її правомірність.

Обставини того, що у ФОП ОСОБА_5 відсутні власні трудові ресурси, економічні потужності для виконання господарських зобов'язань, а також відсутність платника податку за зареєстрованим місцезнаходженням не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не є підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту і формування валових витрат та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Таким чином, дії ПП «Сам-Лев» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ФОП не викликають сумніву в їх реальності.

Висновки акту перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_5 базуються на інформації, що міститься в акті від 17.02. 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_5 щодо підтвердження господарських відносин із його контрагентами.

Разом з тим, дана інформація, не є достатніми і незаперечними доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Таким чином суд першої інстанції правомірно критично оцінив висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ПП «Сам-Лев» з ФОП як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст. 228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків. За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані ПП «Сам-Лев» на підтвердження вчинення господарських операцій з ФОП та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу валових витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0007412350 від 06.11. 2012 року та № 0007402350 від 06.11. 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, таким, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягали скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Сам-Лев" вул.Лисенка,21,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600