Справа № 825/702/13-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2013 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участі секретаря Тищенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
19.02.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 09.01.2013 № 0000191720 та № 0000201720. Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 25 519,00 грн. (за основним платежем 21 073,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 446,00 грн.) та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 207,00 грн. є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Афінас-11» (далі - ТОВ «Афінас-11»), Приватного підприємства «Баварія-Ф» (далі - ПП «Баварія-Ф») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Металург-2010» (далі - ТОВ «Металург-2010») товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівником ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за квітень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Афінас-11» та за червень, серпень, жовтень 2011 року при проведенні господарських операцій з ПП «Баварія-Ф» за січень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Металург-2010». За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на суму 22 280,00 грн. В ході перевірки були використані: 1. акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) від 18.07.2011 № 2735/18-010/37363847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» з питання правильності визначення суми ПДВ за березень-квітень 2011 року, яким встановлено, що правочини укладені від імені ТОВ «Афінас-11» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемними. Відповідно до даного акту документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Афінас-11» у квітні 2011 року; 2. акти Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова) від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 № 2497/2330/31635757 та від 27.01.2012 № 130/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, серпень-жовтень 2011 року, якими встановлено відсутність реального здійснення операцій ПП «Баварія-Ф» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Даними актами документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ПП «Баварія-Ф» у серпні, жовтні 2011 року; 3. акт Державної податкової інспекції у м. Черкаси Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Черкаси) від 18.04.2012 № 160/22-207/37365818 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Металург-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012 по 31.01.2012, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Металург-2010» у січні 2012 року. Враховуючи вищезазначене, операції ТОВ «Афінас-11», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «Металург-2010» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Афінас-11», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «Металург-2010» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.3 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому винесені ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач 14.02.2008 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та видами діяльності останнього за КВЕД є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 27.90 виробництво іншого електричного устаткування; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 27.12. виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 29.31 виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 29.32 виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 31.09 виробництво інших меблів; 31.01 виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 27.11 виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; 74.10 спеціалізована діяльність із дизайну, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.64).
Також, позивача 14.02.2008 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.02.2008 № 6756/29-040 (а.с.62 на звороті).
З 25.02.2008 позивач є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100100503 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.62) та з 01.01.2012 є платником єдиного податку згідно переходу на спрощену систему оподаткування зі ставкою єдиного податку 3%, група: 3, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 985010 (а.с.63).
Судом встановлено, що на підставі вимог ст.ст.20, 78, 79 ПК України, наказу від 04.10.2012 № 2789 (а.с.13) та повідомлення від 04.10.2012 № 549/Р/17-216 (а.с.14) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2011 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Афінас-11», за червень, серпень, жовтень 2011 року при проведенні господарських операцій з ПП «Баварія-Ф», за січень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Металург-2010» відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 09.10.2012 № 1970/17/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки) (а.с.15-38).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 22 280,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року у сумі 496,00 грн., за червень 2011 року у сумі 2 794,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 8 533,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 8 057,00 грн., за січень 2012 року у сумі 2 400,00 грн. в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.
З акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит, а саме: за квітень 2011 року в сумі 9 619,00 грн., за червень 2011 року в сумі 3 091,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 8 817,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 8 197,00 грн. та за січень 2012 року в сумі 11 012,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту в квітні 2011 року податкову накладну, виписану ТОВ «Афінас-11» на загальну суму 2 973,60 грн.
При цьому, ДПІ у м. Чернігові ДПС від ДПІ у Київському районі м. Харкова, листом від 14.10.2011 № 12088/7/18-016 отримано акт перевірки ТОВ «Афінас-11» від 18.07.2011 № 2735/18-010/37363847 за період з 01.03.2011 по 30.04.2011, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Афінас-11» в квітні 2011 року.
Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Афінас-11» здійснювало діяльність спрямовано на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання товарів у ТОВ «Афінас-11» на загальну суму ПДВ 496,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України.
Перевірки встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту в червні, серпні та жовтні 2011 року податкові накладні, виписані ПП «Баварія Ф» на загальні суми 16 766,40 грн., 51 198,18 грн. та 48 339,60 грн., відповідно.
При цьому, ДПІ у м. Чернігові ДПС від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, отримано акти перевірок ПП «Баварія Ф» від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 № 2497/2330/31635757 та від 27.01.2012 № 130/23-30/31635757 за червень, серпень та жовтень 2011 року, відповідно до яких у ПП «Баварія Ф» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання товарів у ПП «Баварія-Ф» на загальні суми ПДВ 2 794,00 грн. (червень 2011 року), 8 533,00 грн. (серпень 2011 року) та 8 057,00 грн. (жовтень 2011 року), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України.
Також, перевіркою встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту в січні 2012 року податкову накладну, виписану ТОВ «Металург-2010» на загальну суму 14 400,00 грн.
Однак, ДПІ у м. Чернігові ДПС від ДПІ у м. Черкаси, листом від 23.04.2012 № 432/7/22-214 отримано акт перевірки ТОВ «Металург-2010» від 18.04.2012 № 160/22-207/37365818 за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Металург-2010» в січні 2012 року.
Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Металург-2010» здійснювало діяльність спрямовано на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковій накладній, виписаній на придбання товарів у ТОВ «Металург-2010» на загальну суму ПДВ 2 400,00 грн., яка не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ця податкова накладна не мають статусу юридично значимої, чим порушено вимоги ПК України.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 15.10.2012 подано до ДПІ у м. Чернігові ДПС заперечення (а.с.39-40), однак листом від 23.10.2012 № 15127/Р/17-216 дані заперечення залишено без задоволення (а.с.41).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0007131720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 27 028,00 грн. (за основним платежем 22 280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 748,00 грн.) (а.с.42).
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ДПС у Чернігівській області). ДПС у Чернігівській області рішенням від 28.12.2012 № 1999/Р/10-215: скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0007131720 в частині визначення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 1 509,00 грн. (податок - 1 207,00 грн., санкція - 302,00 грн.), а скаргу позивача від 01.11.2012 в цій частині задоволено; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0007131720 - в іншій частині (всього 25 519,00 грн., в тому числі податок - 21 073,00 грн., санкція - 4 446,00 грн.), а скаргу позивача від 01.11.2012 в цій частині залишено без задоволення; зобов'язано ДПІ у м. Чернігові прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації по ПДВ за січень 2012 року на суму 1 207,00 грн. (а.с.45-52).
ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі акту перевірки та рішення ДПС у Чернігівській області від 28.12.2012 № 1999/Р/10-215 про результати розгляду скарги прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 09.01.2013 № 0000191720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 25 519,00 грн. (за основним платежем - 21 073,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 446,00 грн.) (а.с.43);
від 09.01.2013 № 0000201720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 207,00 грн. (а.с.44).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ДПС у Чернігівській області, позивачем 03.01.2013 подано скаргу до ДПС України. Рішенням від 01.02.2013 № 597/Р/10-2315 ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000191720 та № 0000201720 та рішення ДПС у Чернігівській області від 28.12.2012 № 1999/Р/10-215, а скаргу позивача без задоволення (а.с.53-58).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з наступними підприємствами:
ТОВ «Афінас-11», що підтверджується рахунком-фактурою № 27/04-1 від 27.04.2011 на суму з ПДВ 2 973,60 грн., видатковою накладною № РН-040-001 від 27.04.2011 на суму з ПДВ 2 973,60 грн., податковою накладною від 27.04.2011 № 63 на суму з ПДВ 2 973,60 грн., довіреністю на отримання товару № 54 від 27.04.2011, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 12 від 02.06.2011 на суму 2 973,60 грн. (а.с.68-70);
ПП «Баварія-Ф», що підтверджується видатковими накладними № РН-0106-05 від 01.06.2011 на суму з ПДВ 16 766,40 грн., № РН-0308-09 від 03.08.2011 на суму з ПДВ 27 198,18 грн., № РН-0308-08 від 03.08.2011 на суму з ПДВ 24 000,00 грн., № РН-0410-03 від 04.10.2011 на суму з ПДВ 48 339,60 грн., рахунками-фактури № 01/06-1 від 01.06.2011 на суму з ПДВ 16 766,40 грн., № 03/08-2 від 03.08.2011 на суму з ПДВ 27 198,18 грн., № 03/08-1 від 03.08.2011 на суму з ПДВ 24 000,00 грн., № 04/10-1 від 04.10.2011 на суму з ПДВ 48 339,60 грн., податковими накладними від 01.06.2011 № 7 на суму з ПДВ 16 766,40 грн., від 03.08.2011 № 58 на суму з ПДВ 27 198,18 грн., від 03.08.2011 № 57 на суму з ПДВ 24 000,00 грн., від 04.10.2011 № 48 на суму з ПДВ 48 339,60 грн., довіреностями на отримання товару № 6 від 01.06.2011, № 63 від 03.08.2011, № 66 від 04.10.2011, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 17 від 05.07.2011 на суму 16 766,40 грн., № 38 від 01.09.2011 на суму 27 198,18 грн., № 36 від 29.08.2011 на суму 24 000,00 грн., № 58 від 03.11.2011 на суму 48 339,60 грн. (а.с.71-81);
ТОВ «Металург-2010», що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0501 від 04.01.2012 на суму з ПДВ 14 400,00 грн., видатковою накладною № 0401-4 від 04.01.2012 на суму з ПДВ 14 400,00 грн., податковою накладною від 04.01.2012 № 39 на суму з ПДВ 14 400,00 грн., довіреністю на отримання товару № 2 від 04.01.2012, а оплата проведена згідно платіжного доручення № 21 від 30.01.2012 на суму 14 400,00 грн. (а.с.82-84).
Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що позивачем для використання в господарській діяльності, а саме: для зберігання придбаних матеріальних цінностей використовується нежитлове приміщення, за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 48, а саме: приміщення магазину «1» - «3» площею 41,8 кв.м, що перебуває на праві власності (Свідоцтва про право власності видане взамін договору купівлі-продажу від 02.11.2009 № 3044), що підтверджується витягом виконавчого комітету Чернігівської міської ради (а.с.67).
В подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано Комунальному підприємству «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, що підтверджується договорами про закупівлю товарів, договором поставки, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, а оплата підтверджується виписками по рахунку та платіжними дорученнями (а.с.85-92, 96-99, 104-105, 109-110, 114-115, 121-153).
Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.07.2011 № 2735/18-010/37363847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» з питання правильності визначення суми ПДВ за березень-квітень 2011 року, акти ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 № 2497/2330/31635757 та від 27.01.2012 № 130/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, серпень-жовтень 2011 року та акт ДПІ у м. Черкаси від 18.04.2012 № 160/22-207/37365818 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Металург-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012 по 31.01.2012, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів (а.с.183-219).
Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.
Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну
території України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому
числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням
та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі
таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів
спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі
отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами
оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.
У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2. статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.
Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.
Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.07.2011 № 2735/18-010/37363847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» з питання правильності визначення суми ПДВ за березень-квітень 2011 року, акти ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 № 2497/2330/31635757 та від 27.01.2012 № 130/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, серпень-жовтень 2011 року та акт ДПІ у м. Черкаси від 18.04.2012 № 160/22-207/37365818 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Металург-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012 по 31.01.2012 (а.с.183-219) не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ у м. Чернігові ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Крім того, контрагент позивача - ПП «Баварія Ф» звернулось з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ м. Харкова), про визнання дій незаконними. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 позов ПП «Баварія Ф» задоволено. Визнано незаконними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова з проведення зустрічних звірок ПП «Баварія Ф» з контрагентами оформлених актами про неможливість проведення зустрічної звірки № 2070/23-306/31635757 від 26.10.2011 та № 2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 та з визначення у вказаних актах відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія Ф» (а.с.221-223).
ТОВ «Афінас-11» звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, про визнання неправомірними дій та скасування рішення. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 позов ТОВ «Афінас-11» задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» на підставі наказу № 264 від 23.03.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11». Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо складання акту від 18.07.2011 № 2735/18-010/3763847 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11» з питання правильності визначення суми ПДВ за березень, квітень 2011 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.05.2012 касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 повернуто скаржнику (а.с.224-226).
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, необхідно зазначити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 № 0000191720 та 0000201720.
Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 09.01.2013 № 0000191720 та 0000201720.
Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 26 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Тихоненко
Судове рішення № 29853877, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 12.03.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 825/702/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: