Рішення № 29853593, 12.03.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

11 березня 2013 року справа № 5028/19/18/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",

вул. Артема, 15, м. Київ, 04053

адреса для листування: вул. Г. Полуботка, 17, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

Предмет спору: про стягнення заборгованості 138 568,14 грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Станкевич Ю.В., довіреність № 13-11-5610 від 10.04.2012 року, начальник відділу проблемних активів роздрібного бізнесу,

відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 - уповноважений представник

Подано позов про стягнення з відповідача 113 961,78 грн. боргу, в тому числі 69 596,07 грн. заборгованості з нарахованих відсотків, 17 756,83 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 4 110,07 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 3 479,80 грн. штрафу та 19 019,01 грн. інфляційних втрат за кредитним договором №01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року.

Ухвалою суду від 25 вересня 2012 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 10 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 4 жовтня 2012 року було зупинено провадження по даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи №5028/7/59/2012.

Ухвалою суду від 5 березня 2013 року поновлено провадження у справі №5028/19/18/2012 оскільки відпали обставини, які зумовили його зупинення.

Представник позивача у судовому засіданні 11 березня 2013 року подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку зі зміною розміру заборгованості на дату розгляду справи, в якій просить стягнути з відповідача 138 568,14 грн. боргу, в тому числі 95 225,18 грн. заборгованості з нарахованих відсотків; 10 959,51 грн. пені за прострочення сплати тіла кредиту за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року; 8 102,67 грн. пені за прострочення сплати відсотків по кредиту за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року, 19 519,53 грн. інфляційних втрат за період з 27 січня 2011 року по 31 січня 2013 року та 4 761,26 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору №01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року щодо несвоєчасної сплати відсотків.

Представник відповідача заперечив стосовно заяви про збільшення розміру позовних вимог оскільки вважає, що вона подана в порушення умов ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 11 березня 2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та відповідач позовних вимог не визнали.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає даний позов безпідставним і таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, посилаючись на наступне. Позивач ґрунтує свої позовні вимоги, посилаючись на рішення господарського суду Чернігівської області від 26 січня 2011 року по справі №12/100/8, яким вже стягнуто заборгованість по тілу кредиту, відсотки, штраф за порушення вимог кредитного договору та штрафні санкції. На даний час відкрито виконавче провадження і стягнення відбувається в примусовому порядку, рішення від 26 січня 2011 року частково виконано, про що свідчить відповідна довідка ВДВС Бахмацького РУЮ. Також відповідач вважає, що порушивши умови, банк односторонньо відмовився в наданні наступного траншу, що означає припинення договору кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, яке наступило 23 травня 2010 року. Отже у відповідача залишились невиконаними вимоги судового рішення, а не господарські зобов'язання. Вимога щодо стягнення штрафних санкцій є безпідставною і незаконною, оскільки рішенням господарського суду Чернігівської області від 26 січня 2011 року по справі №12/100/8 встановлено, що строк виконання основного зобов'язання припинився 23 травня 2010 року, таким чином з урахуванням норм ст. 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій припинилось 21 листопада 2010 року. За цей період штрафні санкції вже стягнуті. Також відповідач зазначає, що інфляція нарахована безпідставно, оскільки відсоткова ставка вже містить в собі інфляційні втрати. Крім того, відповідач зазначає, що 10 липня 2012 року позивач звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за період з 24 травня 2007 року по 1 червня 2012 року, яка включає в себе заборгованість по тілу кредиту, заборгованість з нарахованих відсотків, пеня за прострочення сплати кредиту, пеня за прострочення сплати відсотків, штраф за порушення вимог кредитного договору, індекс інфляції за період прострочення заборгованості. Тобто позивач має намір двічі стягнути вищезазначену заборгованість за один і той же період через господарський суд з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а через Бахмацький районний суд з поручителів.

У письмових поясненнях від 11 березня 2013 року відповідач зазначає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 26 січня 2011 року по справі №12/100/8 виконано про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 22 січня 2013 року ВП № 27551093, а тому станом 22 січня 2013 року заборгованість по нарахованим відсоткам становить 14 694,01 грн.; пеню за прострочення сплати кредиту банк не мав права нараховувати, оскільки строк виконання основного зобов'язання згідно Додаткової угоди №1 від 24 травня 2007 року до договору кредитної лінії №01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, а саме 23 травня 2010 року; пеня за прострочення сплати відсотків становить 559,55 грн.; вимоги щодо стягнення штрафу є незаконними та необґрунтованими відповідно до ст. 61 Конституції України; інфляційні втрати позивачем нараховані невірно і за розрахунком відповідача становлять 10 690,50 грн. Також відповідач просить застосувати позовну давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

24 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (надалі - банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 (надалі - договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 250 000,00 грн., терміном на 60 місяців з 24 травня 2007 року по 23 травня 2012 року, зі сплатою 21% річних.

Згідно п. 3.2.3 договору кредитної лінії протягом останніх 12 місяців дії договору кредитної лінії відбувається зменшення рівними частинами суми кредитної лінії наступним чином: на 20 травня 2010 року - 250000 грн.; на 20 червня 2010 року - 239583,33 грн.; на 20 липня 2010 року - 229166,66 грн.; на 20 серпня 2010 року - 218749,99 грн.; на 20 вересня 2010 року - 208333,32 грн.; на 20 жовтня 2010 року - 197916,65 грн.; на 20 листопада 2010 року - 187499,98 грн.; на 20 грудня 2010 року - 177083,31 грн.; на 20 січня 2011 року - 166666,64 грн.; на 20 лютого 2011 року - 156249,97 грн.; на 20 березня 2011 року - 145833,30 грн.; на 20 квітня 2011 року - 135416,63 грн.; на 20 травня 2011 року - 124996,96 грн.; на 20 червня 2011 року - 11458,29 грн.; на 20 липня 2011 року - 104166,62 грн.; на 20 серпня 2011 року - 93749,95грн.; на 20 вересня 2011 року - 83333,28 грн.; на 20 жовтня 2011 року - 72916,61 грн.; на 20 листопада 2011 року - 62499,94 грн.; на 20 грудня 2011 року - 52083,27 грн.; на 20 січня 2012 року - 41666,60 грн.; на 20 лютого 2012 року - 31249,93 грн.; на 20 березня 2012 року - 20833,26 грн.; на 20 квітня 2012 року - 10416,59 грн.; на 20 травня 2012 року - 00 грн.

Відповідно до п. 5 договору відповідач зобов'язався забезпечити повне повернення кредиту та відсотків по ньому у строк до 23 травня 2012 року включно, а також сплатити можливу пеню та штрафні санкції, відшкодувати збитки.

24 травня 2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, відповідно до умов якої Банк надає позичальнику транш у розмірі 250 000 грн., термін користування яким з 24 травня 2007 року по 23 травня 2010 року, процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 21% річних та встановлено графік повернення заборгованості по траншу, а саме: на 20 червня 2009 року - 229166,67 грн.; на 20 липня 2009 року - 208333,34 грн.; на 20 серпня 2009 року - 187500,01 грн.; на 20 вересня 2009 року - 166666,68 грн.; на 20 жовтня 2009 року - 145833,35 грн.; на 20 листопада 2009 року - 1250000,02 грн.; на 20 грудня 2009 року - 104166,69 грн.; на 20 січня 2010 року - 83333,36 грн.; на 20 лютого 2010 року - 62500,03 грн.; на 20 березня 2010 року - 41666,70 грн.; на 20 квітня 2010 року - 20833,37 грн.; на 20 травня 2010 року - 00 грн.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та відповідно до письмової заяви позичальника від 24 травня 2007 року про видачу кредиту в сумі 250 000 грн., надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 250 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24 травня 2007 року, копія якого додана до матеріалів справи (а.с. 12).

Пунктом 3.2.1. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року передбачено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № НОМЕР_2, відкритого в філії ВАТ КБ „Надра" Чернігівське РУ, МФО 353627, та відповідно до п. 3.2.4. договору - шляхом внесення готівки в касу Банку або шляхом безготівкового переказу.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту згідно Графіку повернення траншу (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року) виконав частково.

Рішенням господарського суду від 26 січня 2011 року по справі №12/100/8 за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Чернігівського регіонального управління до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 367 225,63 грн. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ, 04053 (код за ЄДРПОУ 20025456, відомості про банківські реквізити відсутні) 228 997,22 грн. заборгованості по тілу кредиту, 54 902,06 грн. заборгованості по нарахованих відсоткам за користування кредитом, 18840,20 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 3550,52 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 8681,19 грн. штрафу, 25 767,21 грн. інфляційних нарахувань, 3407,38 грн. держмита та 218,98 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року рішення господарського суду Чернігівської області від 26 січня 2011 року по справі №12/100/8 залишено без змін.

На виконання судового рішення господарським судом Чернігівської області видано наказ №12/100/8 від 24 травня 2011 року.

На виконання судового рішення за період з 17 січня 2011 року по 21 червня 2012 року відповідачем сплачено 7 449,2 грн., з яких 3 740,96 грн. спрямовано на погашення відсотків за користування кредитом, 3 626,36 грн. - на погашення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 81,90 грн. - на погашення інфляційних нарахувань, 2000 грн. - на погашення відсотків за користування кредитом, 6915,54 грн. - на погашення відсотків за користування кредитом, 1208,60 грн. - на погашення відсотків за користування кредитом, що підтверджується розрахунком позивача станом на 21.06.2012 року.

Заборгованість відповідача по кредиту станом на 21 червня 2012 року становила 228 997,22 грн.

Станом на 22 січня 2013 року заборгованість відповідача по кредиту сплачена повністю, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 22 січня 2013 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п.п. 11.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

За період користування кредитними коштами з 24 травня 2007 року по 5 березня 2013 року позивач просить стягнути з відповідача 95 225,18 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування траншем, виходячи із розміру процентної ставки 21% річних.

Відповідно до п. 1.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року та п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року за користування траншем встановлюється процентна ставка з розрахунку 21 % річних.

Підпунктами 3.2.2.1. - 3.2.2.4. пункту 3.2.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року передбачено, що за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 21% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця (включно) або день, що передує сплаті останнього платежу по кредиту (якщо після внесення цього платежу повністю погашається заборгованість позичальника, що обліковується на позичковому рахунку, вказаному у п. 4.1. Договору), а початком - дата видачі кредиту або наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування відсотків.

Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його врахування) повернення (внесення останнього платежу по кредиту).

Відсотки, нараховані в порядку, передбаченому п. 3.2. Договору, повинні сплачуватися позичальником у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту.

Отже, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 95 225,18 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п.п. 8.1. - 8.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 10 959,51 грн. за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 8 102,67 грн. за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором

Відповідно до п.п. 8.1. - 8.2. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

У разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи відповідачем було допущено прострочку щодо сплати відсотків за користування кредитом та порушено строк повернення кредиту.

Отже позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 10 959,51 грн. за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 8 102,67 грн. за період з 5 вересня 2012 року по 5 березня 2013 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 761,26 грн. штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 8.3. Договору.

Пунктом 8.3. Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем сплати кредиту та відсотків, отже позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 4 761,26 грн.

Посилання відповідача на те, що нарахування пені за прострочення сплати кредиту та штрафу є безпідставним, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України та 202 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Вимога відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) також не приймається судом до уваги, оскільки судом не виявлено порушення позивачем строків нарахування та пред'явлення до стягнення пені та штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача 19 519,53 грн. інфляційних нарахувань, в тому числі 14 50,12 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27 січня 2011 року по 31 січня 2013 року та 4 969,41 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за період з 27 січня 2011 року по 31 січня 2013 року.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Також, враховуючи вищевикладене, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування та відповідачем на час розгляду справи в суді не подано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому позивачем обґрунтовано нараховано 19 519,53 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору кредитної лінії № 01-09/МК/2007-980 від 24 травня 2007 року, Додаткової угоди № 1 до нього та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість по кредиту, відсотки за його користування не сплатив і не надав суду доказів відсутності його вини у прострочці виконання взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 771,36 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (вул. Артема, 15, м. Київ, 04053, код за ЄДРПОУ 20025456, відомості про банківські реквізити відсутні) 95 222,18 грн. заборгованості з нарахованих відсотків, 10 959,51 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 8 102,67 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 4 761,26 грн. штрафу, 19 519,53 грн. інфляційних втрат та 2 771,36 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 березня 2013 року.

Суддя В.В. Моцьор