Рішення № 29853591, 27.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.Справа № 5023/5746/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", м. Харків про стягнення коштів

за участю :

Представника позивача - Романаускас В., Корецька Л.В.,

Представник відповідача- Курило М.М., дов. від 26.02.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "ПК Індустрія" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Виробниче об"єднання "Ейвім" 51169,75 грн. заборгованості, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань з оплати поставленого позивачем товару.

У судовому засіданні 18.02.13р. оголошувалася перерва до 19.02.13р. о 10:15 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, звернувся 18.02.13р. до суду із усним клопотанням про призначення судової експертизи щодо відповідності поставленого йому позивачем товару ГОСТу та просив суд оголосити перерву у судовому засіданні до 19.02.13р. для надання йому можливості підготувати та надати до суду належним чином оформлене клопотання про призначення судової експертизи, з його обгрунтуванням та переліком питань, які, на його думку, слід поставити на вирішення експерта. Однак, станом на 27.02.13р. вказаних документів відповідачем не надано.

У судовому засіданні 27.02.13р. представник відповідача підтримував заявлене раніше усне клопотання про призначення судової експертизи щодо відповідності поставленого йому позивачем товару ГОСТу, однак, не обгрунтував належним чином необхідності призначення експертизи, не надав мотивованих пояснень щодо того, в чому саме полягає неякісність вказаного товару, його невідповідність ГОСТу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні усного клопотання відповідача як необгрунтованого.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що позивачем, відповідно до усної домовленості, було поставлено, а відповідачем прийнято через своїх повноважних представників товар - підшипники та кульки на загальну суму 74223,99 грн., що підтверджується видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р., №464 від 03.10.12р., податковими накладними та довіреностями на отримання цінностей (арк..с.27-56). Факт отримання вказаного товару не заперечувався й представником відповідача.

Як свідчать матеріали справи, у вказаних видаткових накладних в якості підстави для поставки товару зазначено договір постачання №1710/1 від 17.10.11р.

У судових засіданнях представники сторін пояснили, що договір постачання №1710/1 від 17.10.11р. між ними не укладався.

У позовній заяві позивач посилався на укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб: у вигляді складання видаткових накладних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на укладання між сторонами договору поставки №1608/1 від 16.08.12р., додавши до матеріалів справи копію відповідного договору (арк..с.98-99), однак, жодних доказів на підтвердження того, що поставка за спірними накладними здійснювалася на підставі даного договору, відповідачем не надано. Вказані накладні не містять жодних посилань на договір поставки №1608/1 від 16.08.12р.

З огляду на наведене, враховуючи визнання сторонами факту не укладання ними договору постачання №1710/1 від 17.10.11р. та відсутність в матеріалах справи доказів поставки товару за видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р., №464 від 03.10.12р. за договором №1608/1 від 16.08.12р., на що посилався відповідач, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась не в межах договірних правовідносин сторін, оформлених окремим документом - договором, а у спрощений спосіб - шляхом складання видаткових накладних.

Поставлений позивачем товар було оплачено відповідачем частково, а саме у сумі 23054,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №222_7Р/ від 25.07.12р., №157_73007 від 03.07.12р., від 13.09.12р., №455_А3015 від 03.10.12р. (арк..с.56-58).

У зв»язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов»язань з оплати поставленого позивачем товару, останній направив відповідачеві претензію №09/11 від 09.11.12р., в якій вимагав протягом десяти днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 51169,75 грн. Факт направлення даної претензії та її отримання відповідачем підтверджується поштовим чеком, описом поштового вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення (арк..с.15-17). Претензію було отримано представником відповідача 26.11.12р., отже зобов»язання з оплати товару мало бути виконано ним до 06.12.12р. (десять днів з моменту отримання).

Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та без задоволення, у зв»язку з чим позивач просить стягнути з відповідача існуючу у нього заборгованість в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі -продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов"язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України у разі, якщо строк виконання боржником зобов"язанння не встановлений або визначається моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги.

Як вже зазначалося вище, вимога позивача погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 51169,75 грн. залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 51169,75 грн. та визнавав її наявність, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача та про задоволення їх в повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача проти позову, мотивованих невідповідністю якості поставленого позивачем товару вимогам ГОСТ, технічним умовам та вимогам, що пред»являються до продукції даного типу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. N П-7 (далі - Інструкція), одночасно із прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п.14 Інструкції).

Згідно п.16 Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування надійшла продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач припиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

Однак, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, ним не складалося акту про фактичну якість і комплектності продукції, що надійшла, як то передбачено наведеними положеннями Інструкції.

Згідно положень ст..673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст..674 ЦК України).

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 ЦК України).

Як вже встановлено судом, поставка спірного товару була позадоговірною, а тому він мав відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві - відповідачеві.

У видаткових накладних №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р. зазначено, що підписанням цих накладних покупець засвідчує факт отримання всіх супроводжувальних документів на товар, а також те, що дані накладні є актом приймання продукції за якістю та комплектністю.

Видаткові накладні №308 від 14.09.12р. та №464 від 03.10.12р. не містять відміток про передачу одночасно з поставкою за ними товару супроводжувальних документів на нього.

Втім дана обставина не може свідчити про невиконання позивачем свого обов»язку з передачі цих документів з огляду на наступне.

За приписами ст..662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ст..666 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, спірний товар було прийнято ним без заперечень щодо його якості, кількості, комплектності тощо. Зокрема, відповідачем не було зауважень щодо відсутності документів щодо якості товару (сертифікатів/паспортів заводу виробника), як не було ним і заявлено вимог про надання йому цих документів позивачем.

Відповідачем також не надано й належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до позивача з претензіями щодо якості товару і після здійснення ним поставки або з вимогами щодо заміни товару на товар належної якості. Твердження ж відповідача про такі звернення в телефонному режимі жодним чином не підтверджені.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що поставка позивачем товару за видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р. та №464 від 03.10.12р. була здійснена у відповідності з вимогами ст..ст.662, 666, 675 ЦК України, а поставлений товар відповідав вимогам щодо його якості в момент його передання відповідачеві.

Щодо посилань відповідача на надання поставленого позивачем товару (підшипників) на проведення незалежної експертизи щодо його якості до лабораторії ДП «Завод ім..Малишева», суд зазначає, що надані відповідачем документи - рахунок-фактура №146М від 18.12.12р. та платіжне доручення №652 від 19.12.12р., з огляду на положення ст..ст.32, 33, 34 ГПК України, не можуть бути ані належними та допустимими доказами на підтвердження того, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, ані взагалі підтвердити передання на експертизу саме того товару, який був поставлений позивачем за видатковими накладними №1710001 від 17.10.11р., №2010004 від 20.10.11р., №1811005 від 18.11.11р., №0612017 від 06.12.11р., №1502002 ві 15.02.12р., №0307005 від 03.07.12р., №2607001 від 26.07.12р., №1508001 від 15.08.12р., №308 від 14.09.12р. та №464 від 03.10.12р.

Будь-яких інших доказів на підтвердження неякісності поставленого позивачем товару відповідачем не надано, як не надано й мотивованих пояснень щодо того, в чому саме полягає неякісність вказаного товару.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.44 ГПК України).

Згідно ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат, які позивач просить стягнути як витрати на послуги адвоката, суд зазначає наступне.

В якості доказів понесення вказаних витрат позивач додав до позовної заяви копію договору про надання адвокатських послуг №82 від 26.11.2012р. (далі - Договір), копію платіжного доручення №761 від 27.11.2012р. про сплату 4000,00 грн. згідно вказаного Договору, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Корецькій Л.В.

Вищевказаний Договір був укладений позивачем (замовник) з ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега» (виконавець). Відповідно до розділу 1 Договору виконавець на платній основі надає замовнику у порядку та на умовах зазначених даним договором адвокатські послуги.

Під «адвокатськими послугами» сторони розуміють платне надання Виконавцем Замовникові наступних послуг: - розробка і підготовка необхідних документів для участі у судовому процесі суду першої інстанції замовника у якості позивача у господарському суді Харківської області по справі за позовом ТОВ «ПК «Індустрія» до ТОВ «Виробниче об»єднання «Ейвім» про стягнення заборгованості; - представництво інтересів ТОВ «ПК «Індустрія» у господарському суді Харківської області по справі за позовом ТОВ «ПК «Індустрія» до ТОВ «Виробниче об»єднання «Ейвім» про стягнення заборгованості;

Вартість наданих послуг складає 4000,00 грн. (п.3.1 Договору).

Виконавець зобов»язаний здійснити в інтересах замовника необхідні дії, зазначені у цьому договорі; виконати умови договору у відповідності до діючого законодавства в інтересах замовника протягом строку дії цього договору (п.2.1.1 Договору), а Замовник зобов»язаний забезпечувати діяльність Виконавця необхідною допомогою, оплатити всі послуги у розмірах та в строки, визначені цим договором (п.2.2.1. Договору).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що 4000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати на оплату послуг адвоката, не можуть бути стягнуті з відповідача в порядку, встановленому ст.ст.44, 49 ГПК України як судові витрати на оплату послуг адвоката, з огляду на наступне.

Згідно п.1, 2, 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В порядку, передбаченому розділом VI ГПК України "Судові витрати", розподіляються саме витрати на послуги адвоката, втім, як свідчать матеріали даної справи, 4000,00 грн. було сплачено ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега» на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега», а не адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням.

Враховуючи вищевикладене, підстави для покладення на відповідача у справі витрат в сумі 4000,00 грн., відсутні.

Керуючись ст.ст. 530, 525-526, 626, 662, 666, 675, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об»єднання «Ейвім» (61085, м.Харків, вул..Поздовжня, 4, код ЄДРПОУ 35244910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія» (61052, м.Харків, провулок Сімферопольський, 6, літера «Д-1», код ЄДРПОУ 37363627) 51169,75 грн. боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.