Рішення № 29853578, 19.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 5023/5872/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Плейт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Ресурс-93", м. Харків про стягнення 83006,17грн. за участю :

Представника позивача - Василюк О.І., дов. б/н від 09.01.13р.

Представника відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Мастер Плейт" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ Науково-виробниче підприємство "Ресурс-93" 77451,03 грн. боргу та 5555,14 грн. пені, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань з оплати поставленого товару за договором №15 від 10.01.11р.

12.02.13р. позивач надав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№5441 від 12.02.13р.), з урахуванням якої просить стягнути з відповідача 77451,03 грн. основного боргу, 4022,88 грн. пені та 806,44 грн. 3% річних.

Дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та зміною предмету спору в чатсині заявлення нової позовної вимоги щодо стягнення 3% річних.

Згідно ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Суд відмовляє в прийнятті заяви позивача в частині стягнення 3% річних з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена позивачем в заяві про уточнення позовних вимог (вх.№5441 від 12.02.13р.) сума стягнення 3% річних по суті є зміною (доповненням) предмету спору.

Так, враховуючи те, що розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні від 14.01.2013 р., а заяву про стягнення 3% річних було подано 12.02.2013 р. (тобто після початку розгляду справи по суті), керуючись ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд відмовляє в прийнятті вказаної позовної вимоги про стягнення 3% річних та продовжує розгляд справи без її урахування.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.с.97).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.01.11р. між ТОВ «Ресурс-93» (відповідач у справі) - Замовник та ТОВ «Мастер Плейт» (позивач у справі) - Виконавець було укладено договір на виконання робіт з допечатної підготовки №15, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцю та зобов»язується оплатити, а Виконавець зобов»язується виконати роботи з допечатної підготовки на підставі вихідних даних, наданих Замовником.

Згідно п.5.4.1.-5.4.2 Договору, Виконавець зобов»язується виконати роботи в повному обсязі, якісно та в строк, встановлений договором та передати Замовнику результати, отримані при виконанні замовлення, в порядку, передбаченому цим договором.

Кількість, асортимент та загальна вартість товарів та послуг за даним договором вказуються в актах виконаних робіт (накладних), що є невід»ємною частиною даного договору (п.1.4. Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач виготовив та поставив відповідачеві товар (офсетні друковані форми) на загальну суму 72970,47 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк..с.13-77).

Згідно п.п.4.1-4.2 Договору, Замовник здійснює оплату вартості шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Виконавця протягом трьох календарних днів з моменту виконання замовлення (підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт або накладної).

Однак, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, останній не належним чином виконував свої зобов"язання з оплати виготовленого та поставленого товару, лише частково - у сумі 826,13 грн. оплативши його, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, розмір якої станом на момент подання позову становить 72144,34 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст.712 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 72144,34 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність та задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення суми боргу за договором на виконання робіт з допечатної підготовки №15 від 10.01.11р.

Крім того, як свідчать матеріали справи та зазначає позивач, відповідно до усної домовленості, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято через своїх представників товар - офсетні друковані форми на загальну суму 7148,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №2156 від 12.11.10р., №2176 від 16.11.10р., №2185 від 17.11.10р., №2195 від 18.11.10р., №2201 від 22.11.10р., №2227 від 23.11.10р., №2236 від 24.11.10р., №2329 від 06.12.10р., №2364 від 09.12.10р. та №42 від 06.01.11р. (арк..с. 78-88).

Отриманий за вказаними накладними товар було оплачено відповідачем частково, а саме в сумі 1841,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, його заборгованість за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №2156 від 12.11.10р., №2176 від 16.11.10р., №2185 від 17.11.10р., №2195 від 18.11.10р., №2201 від 22.11.10р., №2227 від 23.11.10р., №2236 від 24.11.10р., №2329 від 06.12.10р., №2364 від 09.12.10р. та №42 від 06.01.11р. складає 5306,69 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, передача товару позивачем за видатковими накладними №2156 від 12.11.10р., №2176 від 16.11.10р., №2185 від 17.11.10р., №2195 від 18.11.10р., №2201 від 22.11.10р., №2227 від 23.11.10р., №2236 від 24.11.10р., №2329 від 06.12.10р., №2364 від 09.12.10р. та №42 від 06.01.11р. та прийняття його відповідачем є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі -продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов"язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України у разі, якщо строк виконання боржником зобов"язанння не встановлений або визначається моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги.

04.12.12р. позивач звернувся до відповідача з претензією №23, в якій просив протягом семи календарних днів з моменту її отримання погасити існуючу заборгованість у сумі 5306,69 грн.

Дана претензія отримана відповідачем 05.12.12р., про що свідчить відповідна відмітка на наявному в матеріалах справи примірнику цієї претензії.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 5306,69 грн, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар, згідно видаткових накладних №2156 від 12.11.10р., №2176 від 16.11.10р., №2185 від 17.11.10р., №2195 від 18.11.10р., №2201 від 22.11.10р., №2227 від 23.11.10р., №2236 від 24.11.10р., №2329 від 06.12.10р., №2364 від 09.12.10р. та №42 від 06.01.11р., та про їх задоволення.

Крім того, у зв»язку з простроченням виконання відповідачем зобов»язання з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з нього пеню у розмірі 4022,88 грн. за період з 23.03.12р. по 18.02.13р. на підставі п.6.4 Договору, а також 806,44 грн. 3% річних.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він не відповідає вимогам п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період, що перевищує встановлений даною статтею шестимісячний строк для припинення нарахування штрафних санкцій, а тому суд вважає правомірною та обгрунтованою пеню у розмірі 2306,25 грн., а в решті пені відмовляє як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 530, 525-526, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Ресурс-93" (61103, м.Харків, вул.Отакара Яроша, 61, кв.119, код ЄДРПОУ 21227475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Плейт" (61003, м.Харків, вул.Короленка, 25, 1 п., 3 пов., к.9, код ЄДРПОУ 34758187) 77451,03 грн. основного боргу, 4022,88 грн. пені та 1701,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.02.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.