Рішення № 29853542, 04.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа№ 5015/5353/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім», м. Київ

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», м.Львів

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - 69 617,09 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Суть спору: Подано позов Відкритим Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - 69 617,09 грн.

В судовому засіданні 28.01.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

04.02.2013 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача шкоду в розмірі 24 990,00 грн. заподіяної внаслідок ДТП.

В попередньому судовому засіданні відповідач щодо позовних вимог заперечив зазначає, що вигодонабувачем згідно умов договору страхування НТ-08 №2409 КВ від 26.09.2008 року є ВАТ КБ «Надра», а не Страхувальник, а відтак виплата страхового відшкодування страхувальнику позивачем була здійснена в супереч умовам договору страхування.

В судовому засіданні 04.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.09.2008 року між ПрТА «Український страховий дім» та Чимбель Андрієм Миколайовичем (Сстрахувальник) було укладено договір № НТ - 08 №2409 Кв добровільного страхування автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АА 4996 ВМ.

Згідно зазначеного Договору, позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

23.08.2009 року в м. Києві по вул. Шамрила -Лагерної сталася, дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Opel Omega», реєстраційний номер якої АА 8225 ВК, яким кермував Станчуляк Олександр Володимирович та застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АА 4996 ВМ, яким кермував Чимбель А.М.

В результаті зіткнення автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АА 4996 ВМ отримав технічні пошкодження.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС в м.Києві №8458003 від 04.09.2009 р. та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2009 року у справі №3-10806/09, по адміністративній справі, вище зазначене ДТП відбулось в наслідок порушення п.16.11 правил дорожнього руху України водієм Станчуляком Олександром Володимировичем, і якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel Omega», реєстраційний номер якої АА 8225 ВК, застрахована у ПАТ «СК»Граве Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8277612. Встановлено ліміт відповідальності страховика становить 25 500,00 грн. та розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відповідно до звіту №4567 від 03.09.2009 року про оцінку транспортного засобу, складеного ТзОВ «Естімейт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer» становить 69 617,09 грн.

ПАТ «Український Страховий Дім» виходячи із страхового акту НТ-08 №2409 Кв від 01.10.2009 року та розрахунку страхового відшкодування до нього, проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 69 617,09 грн. - страхувальнику Чимбелю Андрію Миколайовичу.

11.05.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією №94/40-5 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., яка була залишена без задоволення, що стало підставою звернення до суду з позовом.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту НТ-08 №2409 Кв від 26.09.2008 р., позивач 14.12.2009 року, 15.12.2009 року та 16.12.2009 року здійснив страхове відшкодування Чимбелю Андрію Миколайовичу в розмірі 69 617,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2761 від 14.12.09р., №2775 від 15.12.09р. та №2789 від 16.12.09 р. (а.с.54-56).

Зазначене страхове відшкодування ПАТ «Український страховий дім» відшкодувало у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля («Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АА 4996 ВМ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дане ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Станчуляком Олександром Володимировичем, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2009 року по адміністративній справі №3-10806/09, яка набрала законної сили (а.с.20).

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 933 Цивільного кодексу України передбачає перехід до Страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки».

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, відповідно до єдиної централізованої бази даних Моторно транспортного страхового бюро України, яке створено відповідно до вимог ст. 55 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність Станчуляка О.В. на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія Граве Україна» відповідно до Полісу №ВС/8277612 (а.с.97). Згідно з даним Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., при цьому франшиза складає 510,00 грн.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2009 року, 15.12.2009 року та 16.12.2009 року позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 69 617,09 грн.

Однак, відповідно до пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Частиною 6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхувальником або, особою відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором.

Враховуючи те, що згідно полісу ВС/8277612, за яким відповідачем застрахована цивільно-правова відповідальність Станчуляка О.В. ліміт відповідальності Страховика становить 25 500,00 грн., а розмір франшизи становить 510,00 грн., до стягнення підлягає сума в розмірі 24 990,00 грн.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування свого заперечення посилається на те, що згідно умов договору страхування НТ-08 №2409 Кв від 26.09.2008 року вигодонабувачем, за даним договором є ВАТ КБ «Надра», відповідно, отримувачем страхового відшкодування є вигодонабувач, а відтак виплата страхового відшкодування Страхувальнику позивачем була здійснена в супереч умовам договору страхування, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи відповідача не обґрунтовані та не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, за Договором добровільного страхування наземного транспорту НТ-08 №2409 Кв від 26.09.2008 р., вигодо набувачем дійсно визнано ВАТ «КБ «Надра», в розмірі непогашеної кредитної заборгованості.

Проте, як вбачається із довідки ВАТ КБ «Надра» №5928/01-01 від 02.06.2009 року, яка видана Чембелю Андрію Михайловичу, про те що заборгованість по кредиту «Автопакет» №320/П/19/2008-980 від 26.09.2008 року у Філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ відділення №19, станом на 02.06.2009 року відсутня. Кредит погашено повністю. (а.с.105). Крім того, незалежно відтого кому виплачено було страхове відшкодування позивачем, до нього в будь-якому разі переходить право вимоги до винної особи, а виплата страхового відшкодування не вигодонабувачу, а страхувальнику ніяким чином не порушує прав відповідача.

Пунктом 37.4. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961) (у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2. статті 1 Закону № 1961, це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Слід зазначити, що норма підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону № 1961 не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією в цій частині, викладеною у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012р. у справі № 4/17-3520-2011, від 28 серпня 2012р. у справі № 23/279, від 12 березня 2012р. у справі № 53/128 та постанові ВГС України від 22.01.2013р. у справі № 5027/496/2012.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, ПАТ «Український Страховий Дім» отримало право вимагати від ПАТ «СК»Граве Україна»" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач, 11.05.2011 року направляв відповідачу претензію №94/40-5 з вимогою сплатити страхове відшкодування (в порядку регресу) в сумі 24 990,00 грн. (а. с. 57-59), яка залишена відповідачем без відповіді та задовлення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в розмірі 24 990,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) - 24 990,00 грн. - шкоди, 577,75 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2013 р.

Суддя Березяк Н.Є.