Рішення № 29851360, 06.03.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1289/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2013 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Гагут Л.І.,

при секретарі - Вакал Н.А,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ПАТ «АЗМОЛ» - Зленського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» про стягнення сум, належних їй при звільненні, з урахуванням одноразової винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ПАТ «Азовські мастила і оливи», який згодом уточнила, про стягнення сум, належних їй при звільненні, з урахуванням одноразової винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні посилаючись на те, що з 07.08.1986 року вона працювала на різних посадах на Бердянському ордену трудового знамені дослідному нафтомаслозаводі, який відповідно до наказу №238 від 23.12.1994 року було перейменовано у ВАТ «Азовські мастила і оливи», а з 19.07.2011 року відповідно до наказу Фонду державного майна України - в ПАТ «Азовські мастила оливи». На підставі наказу №57 від 19.10.2012 року її було звільнено за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком, згідно ст.38 КЗпП України. При звільнені з нею не проведено остаточний розрахунок, з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 5 посадових окладів, в сумі 8365 грн. Вказуючи на те, що їй по теперішній час зазначена сума не виплачена, посилаючись на ст.47, 116, 117 КЗпП України, п.8.5 Колективного договору, просить також стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 10555,38 грн. (99 днів затримки розрахунку х 106,62 грн. середньоденної заробітної плати). А всього стягнути 18920,38 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми одноразової винагороди (а.с.27). Посилаючись на обставини викладені в позові просив стягнути з відповідача усі суми, належні позивачу при звільненні, з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 8085 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 555,38 грн., згідно розрахунку наведеного в позові (а.с.17).

Представник відповідача ПАТ «АЗМОЛ» - Зленський О.І. позов визнав частково, не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої одноразової винагороди при виході працівника на пенсію в розмірі 5 окладів, яка з урахуванням частково сплаченої суми, на час розгляду справи становить 8085,00 грн., в іншій частині позовних вимог просив відмовити, оскільки вказана сума є матеріальною допомогою, передбаченою колективним договором, а не заборгованістю по заробітній платі.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 07.08.1986 року була прийнята на роботу оператором технологічних установок 3-го розряду на Бердянський ордена червоного знамені дослідний нафтомаслозавод, який 23.12.1994 року було перейменовано у ВАТ «Азовські мастила і оливи, а відповідно до наказу №1085 від 19.07.2011 року Фонду державного майна України - в Публічне акціонерне товариство «Азовські мастили і оливи».

19 жовтня 2012 року позивач, працюючи оператором технологічних установок 4-го розряду, звільнилася з підприємства за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком за ст.39 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу №57 від 19.10.2012 року «Про припинення трудового договору» (а.с.5-9, 23).

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Втім з пояснень представника позивача та представника відповідача слідує, що підприємство не виплатило позивачу одноразову грошову винагороду при виході на пенсію за віком, передбачену п.8.5 колективного договору, в розмірі 5 посадових окладів, як працівнику, який відпрацював на підприємстві більше 25 років.

Відповідно до п.8.5 Колективного договору на 2012 рік, укладеного між адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» та первинною профспілковою організацією, адміністрація зобов'язалася працівникам підприємства, які досягли пенсійного віку… та розривають трудові відносини з підприємством за власним бажанням, виплачувати грошову винагороду залежно від стажу роботи на підприємстві: від 10 до 15 років включно - 1 оклад (місячна тарифна ставка), понад 15 до 20 років включно - 2 окладу (місячних тарифних ставок), понад 20 до 25 років включно - 3 окладу (місячних тарифних ставок), понад 25 років - 5 окладів (місячних тарифних ставок). Окремим працівникам, які зробили вагомий внесок в розвиток підприємства та відпрацювали на підприємстві понад 35 років, за погодженням з профспілковим комітетом, може виплачуватися грошова винагорода в розмірі 10 окладів (місячних тарифних ставок), що підтверджується копією витягу з колективного договору на 2012 рік (а.с.25).

Судом з'ясовано, що позивач відпрацювала на підприємстві більше 25 років тому в наказі №57 від 19.10.2012 року про припинення трудового договору, зазначено про виплату їй винагороди в розмірі 5 тарифів.

Відповідно до довідки про нарахування виплат ОСОБА_1 №61/418 від 26.02.2013 року, позивачу у жовтні 2012 року нараховано почасову оплату в сумі 1063,04 грн., доплату за шкідливі умови праці - 127,56 грн., оплата за простой - 309,25 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 517,60 грн. та одноразову виплату в розмірі 5 окладів згідно колективного договору - 10074,72 грн., а всього 12092,17 грн., з яких утримано податків та обов'язкових платежів на суму 1921,52 грн., та належить до виплати 10171,00 грн. З урахуванням сплаченої суми 2086,00 грн. після її звільнення заборгованість станом на 26.02.2013 року становить 8085,00 грн., що, на переконання суду, є саме частковою заборгованістю з виплати матеріальної винагороди у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 5 окладів, оскільки відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Враховуючи, що матеріальна винагорода у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 8085,00 грн., що є сумою до виплати, не сплачена позивачу до теперішнього часу, враховуючи заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає позов в цій частині таким що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10555,38 грн., суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Поясненнями представників сторін в судовому засіданні, а також наказом № 57 від 19 жовтня 2012 року підтверджене звільнення позивача за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України, і прийняте рішення про виплату одноразової допомоги в розмірі 5 окладів.

Разом із тим, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, яка правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Сума одноразової допомоги, що станом на день винесення рішення суду становить 8085,00 , яка позивачеві належна за п.8.5 колективного договору та наказу № 57 від 19 жовтня 2012 року, не є винагородою за виконану ним роботу, а є матеріальною допомогою особі під час звільнення у зв'язку із виходом на пенсію.

Згідно із ч.1,2 ст.13 КЗпП України, зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: …встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Відповідно до ч.3 цієї статті, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до структури Кодексу законів про працю України, стаття 117 цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, знаходиться в главі VII Кодексу - «Оплата праці».

Питання ж виплати одноразової винагороди при виході на пенсію працівникам, які відпрацювали на підприємстві понад 25 років, врегульоване не КЗпП України, а колективним договором на 2012 рік, укладеним між адміністрацією ПАТ «АЗМОЛ» та первинною профспілковою організацією, і не є обов'язковою виплатою працівникові, а є лише можливою грошовою винагородою, яка виплачується за погодженням з профспілковим комітетом за наявності у працівника, який звільняється у зв'язку з виходом на пенсію, відповідного стажу понад 25 років. Вказану обставину суд визнає такою, яка є підставою для відмови в частині позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової допомоги.

Крім цього, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою 07.02.2013 року та просячи суд стягнути з відповідача заробітну плату з урахуванням одноразової допомоги в розмірі 5 посадових окладів, в сумі 8365,00 грн., не довела суду, що на день звільнення відповідач мав перед нею саме заборгованість із заробітної плати та за який період. Виходячи з наданих довідок та із співставлення сум заборгованості на час подачі позову до суду та винесення рішення по справі, суд приходить до висновку, що вся сума заборгованості є лише боргом з виплати матеріальної допомоги згідно з колективним договором, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Судовий збір в розмірі 229,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України на користь держави, оскільки позивач звільнений від його сплати при поданні позову до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-62, 64, 88, 169, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 10-13, 116, 117 КЗпП України, п. 8.5 Колективного договору на 2012 рік, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в с. Нововасилівка Бердянського району, Запорізької області, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, одноразову винагороду у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 8 085 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, в доход держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Суддя: Л. І. Гагут