Рішення № 29850692, 12.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р. Справа № 918/278/13-г

за позовом Комунального підприємства «Рівнерайкомуненергія»

до відповідача Фізичної особи - підприємця Кустинець Оксани Гнатівни

про стягнення в сумі 5 198 грн. 19 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача: Сагат Б.Р., дов. від 02.01.2013 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2013 року Комунальне підприємство «Рівнерайкомуненергія» (надалі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кустинець Оксани Гнатівни (надалі-відповідач) про стягнення в сумі 5 198,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.02.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. п. 1.1., 5.4. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами не пізніше 25 числа кожного місяця.

Внаслідок несвоєчасного проведення платежів у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5 124,60 грн.

Крім того, за порушення умов договору, а саме за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію позивачем нараховано пеню в розмірі 54,48 грн., 10,89 грн. 3 % річних, 8,22 грн. інфляційних втрат.

В матеріально-правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 26.02.2013 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 05.03.2013 року.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року розгляд справи відкладено на 12.03.2013 року.

11.03.2013 року через службу діловодства господарського суду позивачем подано клопотання про уточнення суми пені, 3% річних та інфляційних, за якими позивач просить стягнути з відповідача 54,45 грн. пені, 2,06 грн. інфляційних та 10,87 грн. 3% річних.

Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розцінює вказані зміни як зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, проти вимог позивача не заперечив, доказів оплати заборгованості не надав, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 8528 про відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підприємство зобов'язується надавати споживачеві послуги з постачання теплової енергії, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, передбаченими цим договором.

За п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами в частині сплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання з 01.01.2012 року і діє до 31.12.2012 року включно, а в частині розрахунків за поставлену теплову енергію - до їх повного здійснення.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 8.4. Договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що теплова енергія подається споживачу на об'єкти, визначені у додатку № 1- загальні відомості про об'єкти споживача.

Згідно з п. 4.2. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Пунктами 5.1.- 5.4. договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа кожного місяця.

Розмір щомісячної оплати за опалення при відсутності приладів обліку становить 26,54 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м кв. загальної площі для споживачів 2 групи та теплоенергія за опалення при наявності приладів обліку у розмірі 1017,66 грн. в місяць за 1 Гкал для споживачів 2 групи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором на відпуск теплової енергії виконав належним чином, проте відповідач за отримані у період з грудня 2012 року по лютий 2013 року послуги теплопостачання не розрахувався, розмір основного боргу становить 5 124,60 грн.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальний) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до п. 6.3.3 договору (з врахуванням уточнених розрахунків) нараховано 54,45 грн. пені, 10,87 грн. 3% річних та 2,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.6.3.3 договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 28 Правил користування тепловою енергією передбачено, що у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат встановив, що розмір перших становить 10,90 грн. (при заявленому 10,87 грн.), других - 54,47 грн. (при заявленому 54,45 грн.), а останніх - 2,06 грн. (при заявленому 2,06 грн.). Відтак, 3% річних, пеня та інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кустинець Оксани Гнатівни (вул. 1 Травня, буд.15, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, ідентифікаційний номер 2773909764) на користь Комунального підприємства «Рівнерайкомуненергія» (вул. Молодіжна, 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) 5 124,60 коп. (п'ять тисяч сто двадцять чотири грн. 60 коп.) основного боргу, 54,45 (п'ятдесят чотири грн. 45 коп.) пені, 10,87 грн. (десять грн. 87 коп.) 3% річних, 2,06 грн. (дві грн. 06 коп.) інфляційних втрат, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.