Постанова № 29850593, 06.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 19/71/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревича В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацегорін А.О.;

від відповідача: Безп'ятчук Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Немирівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. М.Д. Леонтовича-гімназія" на рішення господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року у справі № 19/71/2012/5003

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Немирівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія" Немирівської районної ради Вінницької області

про стягнення в сумі 67 775 грн. 05 коп..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року по справі № 19/71/2012/5003 (том 1, а.с. 54-58), з підстав вказаних у даному рішенні, задоволено позов Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) до Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 1 ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» немирівської районної ради Вінницької області (надалі - Відповідач) про стягнення в сумі 67 775 грн. 05 коп., згідно договору № НБ-10-654 від 1 січня 2010 року (надалі-Договір).

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 54 326 грн. 78 коп. основного боргу, 4 076 грн. 14 коп. пені, 3 802 грн. 87 коп. штрафу, 2 553 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 3 015 грн. 90 коп. 3% річних та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 1; а.с. 113-116) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Позивач відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з'ясування всіх доказів та обставин, які мають значення для справи. Крім того, як на підставу скасування Відповідач посилається на те, що ним були оплечені рахунки в повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями. Додані додаткові угоди, які містяться в матеріалах справи та були подані до позовної заяви Позивачем, були укладені з іншою юридичною особою, а саме з ВАТ «Вінницягаз», а не з Позивачем.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року (том 1, а.с. 110-111), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27 лютого 2013 року на 14 год. 50 хв..

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 61-67), в якому з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Водночас, Відповідач, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року подав суду ряд доказів, на підтвердження факту відсутності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором (том 2, а.с. 4-59).

В судовому засіданні 27 лютого 2013 року було оголошено перерву (в зв'язку із необхідністю вивчення додаткових доказів Позивачем) до 6 березня 2013 року на 15 год. 50 хв..

В судовому засіданні від 6 березня 2013 року представник Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних у цій апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 6 березня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги (з урахуванням додатково поданих доказів), відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року по справі № 19/71/2012/5003 слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 1 січня 2010 року між Позивачем (ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі") та Відповідачем укладено Договір (Позивачем наданий Договір, не підписаний з його сторони знаходиться в т.1, а.с. 13-20; наданий Відповідачем Договір, підписаний обома стронами та зареєстровани в управлінні ДКУ у Немирівському районі знаходиться в т.1, а.с. 117-124); оригінал Договору, підписаний обома сторонами, зареєстрований управлінням ДКУ у Немирівському районі, долучений до справи, знаходиться в т.2 на а.с. 6-13).

ДП "Нафтогазмережі" реорганізовано, на виконання наказу Міністерства палива та енергетики України від 13 квітня 2010 року № 141/1 з 21 січня 2011 року припинено діяльність ДП "Нафтогазмережі" шляхом його реорганізації-приєднання до Позивача.

У відповідності до змін внесених до положення 1.2 Статуту Позивача, компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно, Позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Нафтогазмережі".

Пунктом 1.1 Договору, наданого Позивачем (не підписаного - зі сторони ДП «Нафтогазмережі»), визначено, що Позивач зобов'язується поставити Відповідачу в грудні 2009 та 2010 році природний газ, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору (т.1, а.с. 13) .

Однак, колегія суду зазначає, що пунктом 1.1 Договору, наданого Відповідачем (що підписаний обома стронами), сторони визначили, що Позивач зобов'язується поставити Відповідачу в 2010 році природний газ, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору (т.2, а.с. 6).

Пунктом 2.1 Договору (наданого Позивачем) передбачено, що постачальник передає Споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених Відповідачу у державному місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу по ___ тис. куб. м..

Пунктом 2.2 Договору (наданого Позивачем) передбачено, що Позивач передає Відповідачу в 2010 році газ в об'ємі, виділених Відповідачу у державному місцевому бюджеті коштів на транспортування газу до 141 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: серпень-обсяг 28; лютий - обсяг 27; березень - обсяг 19 (1 квартал з обсягом 74); квітень - обсяг 5; травень -; червень - (2 квартал - обсяг 5 тис. куб. м.); липень-; серпень-; вересень- (3 квартал -;); жовтень - обсяг 10; листопад - обсяг 25; грудень - обсяг 27 (4 квартал - обсяг 62 тис. куб.м.).

Проаналізувавши дані пункти Договору, колегія суду зауважує, що в Договорі, наданому Позивачем є загальна відмітка про поставку газу в грудні 2009 року, проте на відміну від 2010 року - не обумовлено поставки газу, що опосередковано вказує на те, що і за цим Договором не передбачено поставку газу Відповідачу.

Відповідно до пункту 3.13 Договору, приймання-передача газу, поставленого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Змістом пункту 3.14 Договору акти приймання - передачі газу, що зазначені в пункті 3.13 Договору, уповноважені представники сторін складають 1 ( першого числа), наступного за звітним місяця. В актах зазначаються пункти Договору, які не виконуються одною із сторін. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків за спожитий газ. У разі неоформлення або непідписання актів приймання-передачі газу подальша подачу газу споживачу припиняється.

В пункті 4.1 Договору Позивач та Відповідач погодили ціну газу, граничний розмір якої становить 2 020 грн. 25 коп. за 1 000 м. куб. без урахування податку на додану вартість (до сплати 2646, 7860).

Згідно пункту 5.1 Договору Відповідач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки (згідно з пунктом 2.1 Договору) та послуг по постачанню та транспортуванню.

В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним (пункт 5.2 Договору).

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в пункті 5.1 Договору (Позивача та Відповідача) не існує посилання на п.2.2 Договору (при визначені черговості оплати), хоча в п. 2.2 Договору, що подано Позивачем, існує п. 2.2, котрий обумовлює поставку газу в 2010 році. Дане на думку колегії є ще одним фактом того, що даний примірник Договору реально не укладений (проектний).

За змістом п. 5.3 Договору: у випадку сплати Відповідачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого місячного об'єму газу Позивач зараховує її як попередню оплату на наступний період.

Відповідно до пункту 10.1 Договір (доданого Позивачем до позовної заяви та не підписаного представником Позивача) набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (т.1, а.с. 20).

Проте, відповідно до пункту 10.1 Договір (доданого Відповідачем до апеляційної скарги, підписаного обома сторонами та зареєстрованого в управлінні ДКУ у Немирівському районі) Договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (т.2, а.с. 13).

В матеріалах справи наявні акти подачі-приймання і реалізації газу за січень-березень 2010 року (а.с. 22-24), з яких вбачається, що ДП «Нафтогазмережі» (правонаступником якого є Позивач) передав Відповідачу в цей період природний газ в загальному об'ємі 52 435 куб. м. на загальну суму (з урахуванням п. 4.1 Договору) 138 784 грн. 25 коп..

Водночас, Відповідачем проведено розрахунки за отриманий від Позивача газ. Оплата проведена Відповідачем згідно виставлених ДП «Нафтогазмережі» рахунків, що наявні в матеріалах справи. Зокрема, Відповідач сплатив: згідно платіжного доручення № 40 від 25 лютого 2010 року (т. 1, а.с. 88) - 48904 грн. 67 коп.; згідно платіжного доручення від 9 березня 2010 року (т.1, а.с. 85) сплачено 21 904 грн. 63 коп.; згідно платіжного доручення від 9 березня 2010 року (т.1, а.с. 86) оплачено 20 526 грн. 00 коп. (оплачено 11 березня 2010 року); згідно платіжного доручення № 77 від 29 березня 2010 року (т.1, а.с. 83) оплачено 47 448 грн. 95 коп..

Таким чином Відповідач сплатив ДП «Нафтогазмережі» по Договору за отриманий газ в період з січня по березень місяць 2010 року включно заборгованість в сумі 138 784 грн. 25 коп..

З огляду на усе вищевказане колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує той факт, що Відповідачем повністю сплачена заборгованість за отриманий по Договору газ у період з січня по березень місяці 2010 року включно.

Крім вищевказаних актів у матеріалах справи наявний акт подачі-прийняття і реалізації газу за грудень 2009 року (т.1, а.с. 21) щодо нібито поставки газу в об'ємі 12 777 м.куб. саме Відповідачу.

Водночас колегія Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на той факт, що даний акт не підписаний Відповідачем. На даному акті стоїть відмітка щодо відмови від підпису, проте, даний напис вчинено в іншій спосіб написання ніж решта рукописного акту (окрім каліграфії написи різняться нахилом букв, котрими наносились написи). Крім того, даний напис не посвідчено будь-якими особами (відсутній підпис і розшифровка особи, що його наносила). Відповідно суд критично оцінює даний доказ, як належний і допустимий. Також колегія звертає увагу на те, що в цьому акті не заповнені дані в рахунок якого договору проведено постачання, відсутні дані по показниках лічильників, відсутні дані щодо середньомісячного коефіцієнту, який застосовується по температурі і тиску газу.

Також Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що сума поставки за даним актом різниться з сумою позову (за даним актом нібито поставлено безпосередньо Відповідачем газ на загальну суму 33 817 грн. 99 коп., в той час як сума позову по Договору визначена Позивачем складає 54 326 грн. 78 коп.).

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що в матеріалах справи міститься схожий акт (т.2, а.с. 17), за той же період, в якому вказано постачальником Немирівське УГГ ВАТ «Вінницягаз», проте даний акт підписано не самим Відповідачем, а відділом освіти Немирівської РДА.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Проаналізувавши зміст Договору, колегія суду дійшла висновку про те, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини з Договору яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", статтей 901-907 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Рівненський апеляційний господарський суд дослідивши додані Відповідачем докази констатує той факт, що за умовами Договору Відповідач (відповідно до вказаному в платіжному дорученні призначення платежу за Договором), повністю погасив заборгованості за поставлений Позивачем газ (з огляду на те, що як встановлено вище у даному рішенні поставка за грудень проводиться по Договорі).

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи констатує той факт, що суми заборгованості визначені в акті звірки (т.1, а.с 11) та клопотанні (т.1, а.с. 47) не відповідають дійсним розрахункам між Позивачем та Відповідачем. З огляду на це, суд апеляційної інстанції критично оцінює дані докази, та не бере їх до уваги.

При цьому колегія апеляційного господарського суду констатує той факт, що колегія суду, що розглядала справу в місцевому господарському суді, та Позивач подаючи свій позов, по суті не керувалися первинними доказами, які взагалі не були додані та були відсутні в матеріалах справи, при розгляді справи в суді першої інстанції.

Колегія суду констатує, той факт, що подані акти звірки не є належними і допустимими доказами не лише тому, що сума заборгованості за Договором не відповідають сумам за первинними документами, але й тому, що дані акти є односторонні (підписані лише Позивачем). Розрахунок наведений у клопотанні, в свою чергу, охоплює період, котрий не охоплено Договором (грудень 2009 року) та не враховує оплату здійснену Відповідачем 11 березня 2010 року, платіжне доручення від 9 березня 2010 року (т.1, а.с. 86).

Водночас, акт звірки розрахунків не є належним доказом існування заборгованості, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. До того ж, акт звірки від 25 вересня 2012 року не містить інформації щодо яких саме первинних документів проводилась звірка заборгованості. Цей документ не оформлений належним чином, не підписаний першими керівниками підприємств і тому не може бути визнаний в якості належного та допустимого засобу доказування.

Колегія суду наполягає на тому, що відповідно до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704), первинні документи, які фіксують та підтверджують господарські операції, мають бути підписані особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Також Рівненський апеляційний господарський суд з урахуванням усього вищевказаного у даній судовій постанові, оцінюючи примірний Договору, поданого Позивачем, констатує, що даний Договір не містить відмітки про його реєстрацію та взяття на облік в Управлінні Державного казначейства (відповідно до Наказу Міністерства фінансів України і Державного казначейства України № 57 «Про затвердження Порядку договірної роботи в Державному казначействі України» дані Договори підлягають обов'язковій перевірці та подальшому затвердженню відповідальним структурним підрозділом ДКУ, який здійснює погодження наданого виконавцем - суб'єктом господарювання проекту договору з підрозділами фінансового забезпечення, відділом державних закупівель та юридичним; при цьому підрозділ фінансового забезпечення ДКУ перевіряє проект договору на відповідність вимогам актів законодавства в частині, що стосується вартості товарів, робіт та послуг, порядку та форми розрахунків, розглядає калькуляцію кошторисної вартості товарів (робіт, послуг) і в разі відсутності зауважень погоджує проект договору; пунктом 1.1 Договору (т.1, а.с. 13), наданого Позивачем, визначено, що Позивач зобов'язується поставити природний газ у грудні 2009 року та у 2010 році, водночас пункт 2 «Кількість та Якість газу» Договору взагалі не містить ніяких обсягів поставки у 2009 році (на відміну від 2010 року), що на думку колегії суду свідчить про те, що і Договір (поданий Позивачем) не охоплював поставки газу в 2009 році); даний Договір, підписаний Позивачем (на відміну від Договору, поданого Відповідачем), взагалі не підписаний представником Позивача. Водночас, колегія суду звертає увагу на те, що Договір, поданий Відповідачем, містить всі необхідні реквізити, в тому числі підпис і печатку Позивача.

Поряд з тим, колегія суду критично оцінює посилання Позивача на акт подачі - приймання і реалізації природного газу за грудень 2009 року (т.1, а.с. 97), оскільки акт, поданий Позивачем (т.1, а.с. 21) взагалі не містить будь-яких реквізитів Відповідача, крім зазначення «від підпису відмовився», а що ж стосується акту, поданого Відповідачем, то дослідивши його в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суду зауважує, що починаючи з 17 грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року між Відділом освіти Немирівської районної державної адміністрації в особі школи № 1 м. Немирів та Відкритим акціонерним товариством «Вінницягаз» був укладений та діючий договір постачання та транспортування природного газу № 79 НБ-08-654 з відповідними додатковими угодами до нього (т.1, а.с. 125-138). При цьому суд зауважує, що саме відділ освіти до січня місяця 2010 року приймав усі поставки газу для навчальних закладів міста та заключав від їх імені договори. З огляду на це суд констатує, що Відповідач апріорі не міг самостійно отримати газ в грудні 2009 році. Відповідно, колегія суду констатує той факт, що відповідач не є належним Відповідачем за забов'язаннями по оплаті поставки газу за період до січня місяця 2010 року. З огляду на це, навіть у разі наявності заборгованості за газ за період до січня місяця 2010 року по поставці газу до школи (Відповідача), відповідачем має бути Відділ освіти Немирівської РДА, а не школи (Відповідача).

Все вищевказане в свою чергу є підставними доказами, котрі вказують, що в грудні 2009 року Відповідач як юридична особа з встановленим законом обсягом дієздатності щодо підписання та укладання договорів взагалі не існував (т.1, а.с.139-152).

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Відповідачем було долучено до матеріалів справи первинні докази щодо проведення Відповідачем оплати послуг за поставлений газ, та відсутності будь-якої заборгованості саме Відповідача перед Позивачем за Договором, а саме: рахунок-фактура № 226 від 25 березня 2010 року на суму 47 448 грн. 16 коп., виставлений Позивачем (т.1, а.с. 84), відповідно, який був оплачений Позивачем: платіжним дорученням № 77 від 29 березня 2010 року на суму 47 448 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 83); рахунок-фактура № 153 від 24 лютого 2010 року на суму 42 430 грн. 63 коп., виставлений Позивачем (т.1, а.с. 87), відповідно, який був оплачений Позивачем: платіжним дорученням № 44 від 9 березня 2010 року на суму 21 904 грн. 63 коп. (т.1, а.с. 85) та платіжним дорученням від 9 березня 2010 року на суму 20 526 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 86) ; рахунок-фактура № 55 від 29 січня 2010 року на суму 48 904 грн. 67 коп., виставлений Позивачем (т.1, а.с. 89), відповідно, який був оплачений Позивачем: платіжним дорученням № 40 від 25 лютого 2010 року на суму 48 904 грн. 67 коп. (т.1, а.с. 88).

Враховуючи усе вищевказане, та наявні в матеріалах справи докази, колегія суду приходить до висновку, що виключаючи акт за грудень (якому вже безпосередньо колегією суду була надана оцінка), суми, сплачені по вищезазначеним платіжним дорученням (при цьому, в платіжному дорученні визначено період з січня по березень 2010 року та зазначено «За природний газ на транспортування, згідно Договору № НБ-10-654») повністю відповідають сумам зазначеним в клопотанні Позивача щодо розрахунку боргу (загальна сума 138 784 грн. 25 коп.), окрім не включеної, з невідомих причин, Позивачем проплати в сумі 20 526 грн. (згідно платіжного доручення від 9 березня 2010 року; т. 1, а.с. 86). Дане в свою чергу повністю співпадає по обсягам та об'ємам поставки газу, зазначених в Договорі та актах, досліджених колегією суду в судовому засіданні.

Колегія суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази констатує, що за Договором Відповідач повністю розрахувався за поставлений газ за тарифами за період поставки (з січня по березень місяці 2010 року), встановленими в Договорі, що вбачається з сукупного аналізу усіх первинних документів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно, дослідивши наявні в матеріалах справи докази (враховуючи суми коштів, перерахованих Відповідачем на рахунок Позивача) колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує факт, того, що у Відповідача не існує реальної заборгованості за Договором перед Позивачем.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, як вже вказано вище у даному судовому рішенні, Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором на постачання та транспортування природного газу.

В той же час, належними і допустимими доказами (в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - первинними документами) існування заборгованості Відповідача перед Позивачем саме за Договором не підтверджується (не доведено).

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позов Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 54 326 грн. 78 коп. не підлягає до задоволення.

Відповідно, апріорі не підлягають до задоволення вимоги Позивача щодо стягнення пені, штрафу, річних та інфляційних, що нараховані на неіснуючу заборгованість (за період, коли не існувало заборгованості Відповідача перед Позивачем).

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

Водночас інші доводи Позивача, є безпідставними та відхиляються апеляційним господарським судом.

З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та приймає нове, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.

Судові витрати по справі апеляційний господарський суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Немирівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа 1-111 ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія" Немирівської районної ради Вінницької області задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року у справі №19/71/2012/5003 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1 м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Немирівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа 1-111 ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія" Немирівської районної ради Вінницької області (вул. Некрасова, 2 м. Немирів Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 31301827) 804 грн. 75 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Винести ухвалу про повернення судового збору.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу №19/71/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.