Постанова № 29850458, 05.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2013 р. справа №2н/5014/2951/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Мартюхіна Н.О.При секретарі судового засідання Куляс Т.Ю.За участю представників сторін: від позивача: Пальчик М.О., Сімейко А.І. - представники за довіреностями від відповідача:Гонтар О.М. - представник за довіреністю Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Луганської області від21 січня 2013р. у справі№ 2н/5014/2951/2012 (суддя Седляр О.О.)за позовом:Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" м.Сєвєродонецьк до відповідача: Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання частково недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013р. по справі № 2н/5014/2951/2012 (суддя Седляр О.О.) задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" м.Сєвєродонецьк до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та накладення штрафу від 26.09.2012 № 01-24/193 по справі № 977.

Визнано недійсними другий та третій пункти резолютивної частини рішення.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином, оскільки припинення подачі гарячої води мешканцям міста сталося внаслідок обмеження подачі природного газу та опломбування вхідної засувної арматури газорозподільного пункту, а не через відмову позивача надавати послуги. Крім того, встановлено, що станом на 01.07.2012р. виникла значна заборгованість позивача перед підприємствами-постачальниками газу.

Відповідач, Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував той факт, що припинення постачання житлово-комунальних послуг передбачено в частині 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як дії позивача є саме відмовою у наданні послуг, а не припиненням їх надання. При розгляді справи адміністративною колегією Антимонопольного комітету позивач зазначав причиною відмови у наданні послуг рішення Сєвєродонецької міської ради, яке відповідно до припису прокурора № 2971 визнано таким, що не відповідає законодавству. Тому, апелянт вважає, що станом на серпень 2012р. будь-яких підстав для відмови у постачанні мешканцям міста Сєвєродонецька гарячої води не було.

25.02.2013р. до канцелярії суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що господарським судом невірно встановлені обставини справи, оскільки вказано, що підставою для прийняття рішення адміністративною колегією є порушення п.2 ст. 50 та ч.1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тоді як позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства, передбачене п.5 ч.2 ст. 13 вказаного Закону.

Заявник скарги також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини позивача у діях, за які його притягнуто до відповідальності.

Позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Державне підприємство "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" м.Сєвєродонецьк звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними другого та третього пунктів резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2012 № 01-24/193 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та накладення штрафу по справі № 977, а саме: визнання дій Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", що полягають у відмові в реалізації товару, а саме послуги з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку централізованого гарячого водопостачання шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання товару; накладення на підприємство, за вказане порушення, штраф у розмірі 68 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те що, відповідач неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема ті обставини, які обумовили припинення підприємством надання послуг з централізованого гарячого водопостачання. Крім того, висновки відповідача про відмову підприємства від надання споживачам послуг, а також висновки, що така відмова була б неможлива за умов існування значної конкуренції на ринку, є недоведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушеної Антимонопольним комітетом у відношенні позивача.

Господарський суд ухвалою від 19.11.2012р. прийняв вказаний позов до провадження.

При розгляді позову господарським судом було встановлено, що за результатами розгляду заяви фізичної особи-громадянина Козлова В.П. стосовно неправомірних дій Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль", які полягають у відмові наданні послуг з подачі гарячої води, адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було виявлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль". За наслідками розгляду вказаної заяви територіальним відділенням порушено справу № 977.

Рішенням вказаної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01-24/193 від 26.09.2012р. визнано, що Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займає з 2009р. і по теперішній час монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання в межах власних теплових мереж у місті Сєвєродонецьк з часткою 100 відсотків; на ринку транспортування теплової енергії в територіальних межах м. Сєвєродонецька в межах власних теплових мереж із часткою 100 відсотків.

Дії зазначеного підприємства, які полягають у відмові в реалізації товару (послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за пунктом 2 статті 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку централізованого гарячого водопостачання шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання товару.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до суду з позовом про визнання його частково недійсним. Вказаний позов задоволено судом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 № 3659-ХП передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах різності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

На підставі статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Відповідно до частини 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Статтею 59 вказаного закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

- Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Для визнання рішення антимонопольного комітету недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Проте, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" такі обставини не доведені.

Позивач стверджує, що притягнення його до відповідальності здійснено відповідачем з посиланням на п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Однак, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що наведені доводи не можуть бути прийнятими для спростування висновків відділення Антимонопольного комітету, оскільки позивач надає неправильну юридичну кваліфікацію справі. Безпосередньо з рішення територіального відділення антимонопольного комітету України № 01-24/193 вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 5 частини 2 статті 13 вказаного вище закону, а саме: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, повна відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача, фактично надав власне тлумачення кваліфікації дій порушника, що не допускається при розгляді позову про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету. Отже, висновок місцевого суду про відсутність в діях позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції базується на підставі норми, яку не застосовував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, дії, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та за ч.2 вказаної статті потребують різних доказів та оціночних підходів. Для кваліфікації дій за частиною 2 ст. 13 достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, тоді як для кваліфікації порушення за частиною 1 статті 13 необхідно встановити можливість настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання.

Також, господарський суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, про те, що надання послуг з централізованого постачання гарячої води припинено на підставі відключення від газопостачання, а не на підставі розпорядження міського голови № 97.

З рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету № 01-24/193 від 26.09.2012р. та з матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки тервідділенням встановлено факт звернення Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Сєвєродонецької міської ради з листом № 07-07-23 від 29.12.2011р., яким повідомило про наміру припинити гаряче водопостачання мешканцям міста у травні-вересні 2012р. у зв'язку із збитковістю. (а.с.81).

Розпорядженням міського голови міста Сєвєродонецька № 97 від 05.04.2012р. "Про закінчення опалювального періоду" зобов'язано закінчити опалювальний сезон 2011-2012р.р. з 06.04.2012р. на всіх об'єктах адміністративного та виробничого призначення, житлового фонду, об'єктах культури, освіти, охорони здоров'я, молоді та спорту крім таких, які мають власні котельні. (а.с.82).

Відповідно до протесту прокурора м. Сєвєродонецька від 18.06.2012р. № 2917 вих.12 (а.с.79) вищезазначене розпорядження голови міста Сєвєродонецька визнано таким, що не відповідає законодавству та зобов'язано орган місцевого самоврядування привести вказане розпорядження у відповідність до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" та вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги". На виконання протесту, пункт 2 вказаного розпорядження було виключено розпорядженням голови міста Сєвєродонецька № 214 від 26.06.2012Ю. (а.с.80)

Таким чином, позивач неправомірно вказував на припинення постачання гарячої води мешканцям міста Сєвєродонецька у зв'язку зі збитковістю такої діяльності, посилаючись саме на розпорядження міського голови міста Сєвєродонецька №97, а з врахуванням скасування пункту 2 вказаного розпорядження, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про те, що станом на серпень місяць 2012 року будь-яких законних підстав у позивача для відмови у постачанні мешканцям міста Сєвєродонецька гарячої води не було.

При цьому, факт складання ПАТ "Луганськгаз" акту від 10.04.2012р. про припинення (обмеження) газопостачання підприємству позивача не може бути підставою для відмови від надання послуг з постачання гарячої води мешканцям міста, оскільки факт наявності дебіторської заборгованості внаслідок надання послуг окремим категоріям громадян не є обставиною, яка звільняє суб'єкта господарювання від виконання своїх обов'язків. До того ж, у вказаному акті (а.с.98) не зазначено про наявність заборгованості позивача за спожитий газ, тому неможливо вважати цей факт причиною опломбування вхідної засувної арматури газорозподільного пункту. Навпаки, причиною відключення (обмеження) газопостачання в акті зазначено саме закінчення опалювального сезону 2011/2012. Крім того, слід зазначити, що вказаний акт був складений представниками ПАТ "Луганськгаз" та комунальної установи СМУЕГ, які здійснювали припинення газопостачання на підставі прийнятого міським головою м. Сєвєродонецька розпорядження № 97 від 05.04.2012 "Про закінчення опалювального періоду". (акти від 05.04.2012 б/н (а.с.70)).

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність вини позивача у діях, за які його притягнуто до відповідальності. Сама по собі відсутність вини позивача не спростовує факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відсутність вини у будь-якому випадку не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі. Вказана правова позиція викладена у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Щодо тлумачення судом першої інстанції термінів "відмова" та "припинення" надання житлово-комунальних послуг, то судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Отже, підстави для припинення (перерви) у постачанні житлово-комунальних послуг зазначені у вказаній статті, тоді як, здійснивши відключення мешканців міста Сєвєродонецька від мереж централізованого постачання гарячої води, ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" фактично відмовило споживачам в реалізації товару - послуг з централізованого водопостачання за відсутності альтернативних джерел придбання.

Суд першої інстанції помилково відокремив термін "відмова" від терміну "припинення" за умови фактичного ненадання послуг споживачам, а саме по собі визначення судом першої інстанції термінів "відмова" та "припинення" не впливає на висновки територіального відділення Антимонопольного комітету України, так як тлумачення термінів не регулює специфічних відносин, і в такому випадку застосовуються норми спеціальних законів (в даному випадку Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), нормами яких не передбачено право ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" припиняти подачу гарячої води мешканцям міста у міжопалювальний період.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2013р. у справі №2н/5014/2951/2012 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, на рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2013р. у справі №2н/5014/2951/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2013р. у справі №2н/5014/2951/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" м.Сєвєродонецьк до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними другого та третього пунктів резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" та накладення штрафу від 26.09.2012 № 01-24/193 по справі № 977.

Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" (93403, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, МФО 320478, код ЄДРПОУ 00131050) на користь державного бюджету 860 грн. 25 коп. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСЛО;