Рішення № 29850051, 12.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" березня 2013 р. Справа № 906/119/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуляр В.І. - дов. від 01.01.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Маркомі Лімітед" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 15319,90 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 15319,90 грн., з яких 13720,00 грн. боргу за відпущені нафтопродукти згідно договору №34 на відпуск нафтопродуктів від 25.05.12р., 1332,64 грн. пені, 267,26 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги згідно заяви від 12.03.13р. в сумі 15024,45 грн., з яких 13720,00 грн. боргу за відпущені нафтопродукти згідно договору № 34 на відпуск нафтопродуктів від 25.05.12р., 1037,45 грн. пені, 267,00 грн. 3% річних (а.с.25).

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірмою "Маркомі Лімітед" (далі-позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач) договору № 34 на відпуск нафтопродуктів від 25.05.12р. (а.с.12), відповідач отримав від позивача нафтопродукти - дизпаливо в кількості 1400 літрів на суму 13720,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000576 від 25.05.12р. (а.с.7).

Згідно з пп.1.1 вказаного договору, постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача, згідно відомостями, на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: вул.Бородія 49, у межах коштів, попередньо отриманих постачальником від споживача, або проводити відпуск нафтопродуктів бензовозними партіями.

Відповідно до пп.3.1 договору, споживач (відповідач) зобов'язався проводити попередню оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником згідно з договором.

Згідно з пп.7.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті отриманого дизельного палива не виконав.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 13720,00 грн., що підтверджується заявою представника позивача від 12.03.13р. (а.с.25), підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.12р. (а.с.13) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.4.1 договору, за несвоєчасну оплату заборгованості споживач сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно уточнених розрахунків позивача, розміри пені та 3% річних становлять, відповідно, 1037,45 грн. та 267,00 грн. (а.с.3).

Позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних, у зв'язку з чим, судом здійснено відповідний перерахунок і визначено правильну суму 3% річних - 266,13 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 13720,00 грн. боргу за відпущені нафтопродукти згідно договору № 34 на відпуск нафтопродуктів від 25.05.12р., 1037,45 грн. пені та 266,13 грн. 3% річних.

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Маркомі Лімітед", 10001, м.Житомир, вул.Бородія 49, ідентифікаційний код 13565293 - 13720,00 грн. боргу за відпущені нафтопродукти згідно договору № 34 на відпуск нафтопродуктів від 25.05.12р., 1037,45 грн. пені, 266,13 грн. 3% річних та 1687,22 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.03.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).