Постанова № 29850039, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2013 року 13:08 № 826/1123/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко В.А. (довіреність від 27.09.2012 р.)

від відповідача: Цюрупа Д.А. (довіреність від 11.02.2013 р. № 1266/9/10.2-09)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Інтегратор»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013162205 від 28.11.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «НТТ Сістем ЛТД» з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013162205 від 28.11.2012, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Бізнес-Інтегратор» за лютий 2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 196 158 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними санкціями

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на акті документальної перевірки ТОВ «Бізнес-Інтегратор» та акті про неможливість проведення ДПІ зустрічної звірки контрагента ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (тобто особи, з якою позивач не вступав у відносини, але з якою мала відносини третя особа), на доводах відсутності контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, та начебто відсутності транспортних документів, в якості підтвердження здійснення поставки товарів позивачу, а відтак на начебто фіктивності/нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, висновки щодо чого у свою чергу, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції (поставка товарів) з контрагентом (ТОВ «Бізнес-Інтегратор») фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами (у т.ч. наявні товарно-транспортні накладні в якості підтвердження перевезення товарів транспортними засобами) та супроводжуються податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки відповідачу було надано вичерпний перелік документів, які супроводжували спірні операції, однак ДПІ по суті було проігноровано всю первинну документацію за спірними операціями, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третій особі копія ухвали суду про залучення її в якості третьої особи не вручена поштою з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду вважається врученою в силу закону, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НТТ Сістем ЛТД» (код ЄДРПОУ 20010437, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; підприємство зареєстровано у статусі юридичної особи 22.09.1994; є платником ПДВ згідно свідоцтва від 31.01.2003) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (код ЄДРПОУ 37098785, адреса: 03134, м. Київ, вул. Миру, 21) за період лютого 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1006/22-5/20010437 від 14.11.201237202578 (далі - Акт перевірки).

У акті перевірки вказано, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено акт від 06.05.2011 № 114/23-50/37098785 про результати документальної перевірки ТОВ «Бізнес-Інтегратор» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

Як надалі зазначається в Акті перевірки позивача (стор. 12), актом від 11.04.2011 р. зафіксовано не встановлення місцезнаходження ТОВ «Бізнес-Інтегратор».

При цьому, ДПІ одночасно зазначає, що згідно пояснення наданого директором ТОВ «Бізнес-Інтегратор» 11.04.2011 р. придбана продукція одразу доставляється покупцю, а тому немає необхідності у складських приміщеннях. В свою чергу, ДПІ у Святошинському районі м. Києва в акті перевірки контрагента приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Бізнес-Інтегратор» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що на думку ДПІ унеможливлює здійснення господарської діяльності даного суб'єкта господарювання.

Окрім того, в акті перевірки позивача (стор. 13) також вказано, що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт № 4196/22-2/36386706 від 05.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діп Ел.», де одним із покупців за лютий 2011 року є ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (тобто відповідач посилається на акт неможливості проведення зустрічної звірки по особі, яка немає жодного відношення до позивача, а мала лише взаємовідносини із контрагентом позивача). Також зазначено, що актом про неможливість зустрічної звірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) (в Акті не зазначено яких саме та в яких обсягах) ТОВ «Діп Ел.», що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності у цієї особи.

Тобто, відповідачем в Акті перевірки позивача процитовано зміст вказаних актів інших ДПІ, однак будь-яких доводів та доказів щодо підтвердження обґрунтованості таких висновків відповідачем в акті перевірки не наводиться.

Що ж до спірних відносин безпосередньо позивача із ТОВ «Бізнес-Інтегратор» в Акті перевірки (стор. 13-14) вказано, що між позивачем (покупцем) та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (продавцем) 01.08.2010 р. укладено договір № Б1 НТТ-1 на поставку товарів.

В акті перевірки зазначено, що на виконання договору контрагентом на адресу позивача видано видаткові накладні № РН-000004 від 01.02.2011, № РН-000007 від 23.02.2011, № РН-000008 від 23.02.2011, № РН-000009 від 23.02.2011 та № РН-00010 від 28.02.2011, а також видано податкові накладні № 1 від 01.02.2011 на суму 32287,5 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 6381,25 грн., № 3 від 23.02.2011 на суму 375745,32 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 62624,22 грн., № 4 від 23.02.2011 на суму 616191,42 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 102698,57 грн., № 5 від 23.02.2011 на суму 25825,74 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 4304,29 грн. та № 13 від 28.02.2011 на суму 120895,2 грн., у т.ч. ПДВ - 20149,2 грн., суми ПДВ за якими включено позивачем до складу податкового кредиту за спірний період.

При цьому, в акті перевірки ДПІ самостійно зазначає, що продавцем поставлено продукцію на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Вавилова, 17, чим по суті визнається реальність поставки.

У той же час, ДПІ в Акті перевірки вказує, що відсутність товарно-транспортних накладних спростовує фактичне постачання товарів та виконання транспортно-експедиторських послуг, а відтак і виконання договірних зобов'язань в цілому. Однак, акт перевірки не містить відомостей про витребування у позивача зазначених документів та відмову позивача у їх наданні.

Таким чином, в ході проведення перевірки позивача ДПІ приходить до висновку, що сукупність отриманої інформації (у т.ч. обставини, які викладені в актах перевірки ТОВ «Бізнес-Інтегратор» та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діп Ел.») спростовує факт постачання ТОВ «Бізнес-Інтегратор» на адресу ТОВ «НТТ Сістем ЛТД» товарів (принтерів та МФУ Kyocera, тонерів, ремкомплектів, комплектуючих до принтерів та МФУ) та виконання транспортно-експедиторських послуг у обсягах, відображених у видаткових накладних, не підтверджено первинними документами в частині транспортування, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Інших доводів в обґрунтування спірного рішення акт перевірки позивача не містить.

За таких обставин, саме наведені посилання відповідача на наявність зазначених акту перевірки, акту про неможливість зустрічної звірки та відсутність товарно-транспортних накладних стали підставою для узагальнюючого висновку ДПІ, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3., 198.6. статті 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 196 158 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин здійснення спірних операцій за відносинами позивача з ТОВ «Бізнес-Інтегратор», під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (продавцем) 01.08.2010 р. укладено договір № Б1 НТТ-1 на поставку товарів. Згідно п. 1.3 Договору відомості про асортимент, ціна на товар зазначається у накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що постачання товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця за адресою: АДРЕСА_1, що, відповідно, не передбачає участі позивача у транспортних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору контрагентом поставлено позивачу товар (принтери та МФУ Kyocera, тонери, ремкомплекти, комплектуючі до принтерів та МФУ), про що на адресу позивача видано видаткові накладні № РН-000004 від 01.02.2011, № РН-000007 від 23.02.2011, № РН-000008 від 23.02.2011, № РН-000009 від 23.02.2011 та № РН-00010 від 28.02.2011.

На підставі договору позивачу контрагентом видано податкові накладні: № 1 від 01.02.2011 на суму 32287,5 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 6381,25 грн., № 3 від 23.02.2011 на суму 375745,32 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 62624,22 грн., № 4 від 23.02.2011 на суму 616191,42 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 102698,57 грн., № 5 від 23.02.2011 на суму 25825,74 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 4304,29 грн. та № 13 від 28.02.2011 на суму 120895,2 грн., у т.ч. ПДВ - 20149,2 грн.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В той же час, на підтвердження здійснення фактичної поставки продукції транспортними засобами, під час розгляду справи надано копію договору транспортного експедирування укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Експедитор) та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (Клієнт) та товарно-транспортні накладні на кожну вищезазначену дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких (ТТН) міститься посилання на найменування експедитора, адресу складу покупця: АДРЕСА_1 та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до видаткових накладних. При цьому, третя особа (ТОВ «Бізнес-Інтегратор») визначена в ТТН замовником перевезення та вантажовідправником, а позивач вантажоодержувачем. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів витребування транспортних документів у позивача або/та доказів відмови позивача у наданні таких документів.

Зазначені документи щодо поставки офісної техніки також супроводжуються сертифікатами відповідності продукції № 366310, 171852, 367626, які залучені до матеріалів справи.

Щодо подальшого руху придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано низку договорів про партнерство укладених із третіми особами, предметами яких (договорів) є взаємовідносини з реалізації копіювальної техніки, принтерів, програмних рішень, витратних матеріалів та запчастин Kyocera MITA.

На підтвердження наявності у позивача приміщень для цілей виконання спірних операцій, останнім надано копію договору № 1 від 20.12.2008 р. та акт приймання-передачі щодо оренди у ФОП ОСОБА_5 нежитлового будинку та підсобних приміщень (адреса: АДРЕСА_1) для розміщення та роботи працівників і обслуговуючого персоналу, а також товарно-матеріальних цінностей.

У той же час, на спростування доводів ДПІ щодо незнаходження контрагента позивача за своїм місцезнаходженням в момент вчинення спірних операцій, під час розгляду справи позивачем надано копію витягу з ЄДР стосовно контрагента ТОВ «Бізнес-Інтегратор» станом на 16.07.2010 (тобто станом на момент укладення договору із позивачем про поставку спірного товару), згідно якого місцезнаходження контрагента: м. Київ, вул. Миру, 21 та статус відомостей про юридичну особу останнього «підтверджено».

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- Податкового кодексу України (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України (щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо особи, яка видає п/н та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. ТТН, матеріали щодо руху товарів (у т.ч. подальшого, після придбання), з урахуванням того, що спірні операції з боку контрагента по суті мали характер перепродажу продукції, що не потребує значних трудових та адміністративних ресурсів, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

В контексті наведеного, щодо доводів про відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, які по суті є основою доказової бази ДПІ, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій. При цьому, сам по собі факт відсутності особи за місцезнаходженням не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій та підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті доводів ДПІ щодо укладення контрагентом угод без мети настання реальних наслідків відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цього підприємства на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Виходячи із характеру та суті операцій та наявних первинних документів, поставка здійснювалась на склад позивача, що, як вже зазначалося, не передбачає участі позивача у транспортних відносинах щодо доставки та підписання ним транспортних документів у зв'язку з цим. В даному випадку достатнім підтвердженням поставки на складі позивача є акт приймання-передачі, видаткова накладна, які і оформлювались в даному випадку. У той же час, як вже зазначено вище, доводи ДПІ щодо не підтвердження здійснення контрагентом поставки товару транспортними засобами спростовуються також наданими під час розгляду справи копією договору транспортного експедирування укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Експедитор) та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (Клієнт) та товарно-транспортними накладними на кожну дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких (ТТН) міститься посилання на найменування експедитора, адресу складу покупця: АДРЕСА_1 та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до видаткових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі перевірка контрагента та неможливість звірки по контрагенту контрагента не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у лютому 2011 року, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» (код з ЄДР 20010437; адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС № 0013162205 від 28.11.2012.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2013 р.