Постанова № 29849914, 05.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. справа №А6/298-08/10-09/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом», Київська обл., м. Обухів

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Київська обл., м. Обухів

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним

за участю представників:

від позивача: Компанець М.Б. (довіреність б/н від 03.05.2012р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (далі-ТОВ «Інтерфом»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі-ДПІ в Обухівському районі/відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001132301/0 від 03.10.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2008р. (суддя Маляренко А.В.) відкрито провадження у справі №А6/298-08 в порядку адміністративного судочинства та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2008р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом Київської області справи №А4/586-07 за позовом ТОВ «Інтерфом» до ДПІ в Обухівському р-ні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2008р. провадження у даній справі поновлено та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2008р. провадження у даній справі зупинено до набранням рішення господарського суду Київської області від 11.11.2008р. у справі №А4/586-07/20-08 законної сили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2009р. на підставі ухвали голови господарського суду Київської області від 12.11.2009р., дану справу прийнято до свого провадження суддею Приваловим А.І., справі присвоєно №А6/298-08/10-09.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2010р. провадження у даній справі поновлено та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2010р. провадження у даній справі зупинено до прийняття судовими органами остаточного рішення у справі №А4/586-07/20-08.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2013р. на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 28.11.2012р. №265-АР, дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №А6/298-08/10-09/21, провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду на 05.03.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2007р. ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерфом» код ЄДРПОУ 24593200 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період 01.05.2007р.-30.06.2007р.» №1646/231/24593200 від 20.09.2007р., було видано податкове повідомлення-рішення №0001132301/0 про завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму 2 272,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0001132301/0 від 03.10.2007р. ґрунтується на висновках, викладених у пункті 3.1 вищезазначеного Акту, згідно з якими ДПІ в Обухівському районі Київської області дійшла висновку, що господарські операції з харчування власних працівників, в тому числі: щодо забезпечення певних категорій працівників чаєм та цукром; щодо безоплатного забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, сметаною тощо; щодо здійснення заходів з доставки власних працівників до місця роботи, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим ТОВ «Інтрефом» в порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податкові зобов'язання по ПДВ по операціях з безоплатного надання харчування, лікувально-профілактичного харчування, чаю, цукру та послуг з безоплатного перевезення працівників підприємства за травень 2007р., що призвело до завищення заявленого до відшкодування ПДВ на суму 2 272,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням-повідомленням, 05.10.2007р. позивачем було надіслано відповідачу заперечення №02/692, яке залишено без задоволення рішенням ДПІ в Обухівському районі про результати розгляду скарги від 23.10.2007р. №14331/10/25-48/017.

Посилаючись на те, що в силу вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ, сплачена товариством при оплаті харчування, яким позивач забезпечував своїх працівників на підставі Колективного договору безоплатно, повинна включатись до податкового кредиту відповідних періодів, як і на правомірність включення витрат на перевезення працівників до місяця роботи до складу валових витрат, а належним чином підтверджених сум ПДВ - до податкового кредиту, позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення №0001132301/0 від 03.10.2007р. нечинним.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зазначена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України та Законів України «Про колективні договори» та «Про охорону праці», між ТОВ «Інтерфом» та його працівниками укладено колективний договір, який зареєстрований в УПСЗ Обухівської ДА 12.01.2006р. за № 002.

Згідно п. 6 розділу VI «Соціально-трудові пільги» колективного договору ТОВ «Інтерфом» зобов'язується забезпечити за рахунок підприємства всіх робітників підприємства гарячими обідами через пункт роздачі та прийому їжі, а також гарячим чаєм робітників наступних служб: дільниця виробництва блоків ППУ, дільниця переробки блоків ППУ, транспортний цех, механічна служба, енергетична служба, експлуатаційний відділ». Отже, харчування на підприємстві є соціальною виплатою, що встановлена за домовленістю сторін та розповсюджується на всіх працівників підприємства.

Підпунктом 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної праці №5 від 13.01.2004р., встановлено, що в склад інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати соціального характеру у грошовій та натуральних формах оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях.

У відповідності з підпунктом 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Відповідно, забезпечення працівників ТОВ «Інтерфом» харчуванням у порядку, встановленому колективним договором, безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю.

Таким чином, у відповідності з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ, сплачена при оплаті харчування, передбаченого колективним договором, мала бути включена до складу податкового кредиту відповідних періодів, а відповідач, нараховуючи податкові зобов'язання з ПДВ на вартість поставленого працівникам позивача за колективним договором харчування за звичайними цінами (в даному випадку це ціна придбання цього харчування), повинен був скоротити їх на суму документально підтвердженого та сплаченого позивачем у зв'язку з таким придбанням ПДВ.

Крім того, ч. 1 ст. 166 Кодексу законів про працю України та ст. 7 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Ці норми є обов'язковими для всіх підприємств та організацій України з важкими та шкідливими умовами праці, до яких відноситься позивач, що Актом не заперечується.

У відповідності з пп. «а» п. 1 «Порядку безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам та службовцям, що зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці», затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Президією ВЦСПС від 16.12.1987р. за №731/П-13, молоко видається по 0,5 літри за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин. При цьому пп. «в» п. 1 цього ж Порядку встановлено, що не допускається оплата молока грошовими коштами, заміна його іншими товарами та продуктами (окрім рівноцінних - кефіру, кисляку, мацоні тощо), видача молока за одну або декілька змін наперед, рівно як і за попередні зміни, та відпуск його на дім. Норми та перелік професій на лікувально-профілактичне харчування працівників встановлено Постановою ДК Ради Міністрів та Президії ВЦРПС від 07.01.77р.№4/П-1.

Підпунктом 3.19 Інструкції зі статистики заробітної праці № 5 від 13 січня 2004 року встановлено, що до виплат, які не належать до фонду оплати праці відноситься вартість молока та лікувально-профілактичного харчування. Відповідно, забезпечення певних категорій працівників позивача лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, сметаною тощо є обов'язком підприємства перед його працівниками, тобто заходом, здійсненим в межах трудових правовідносин.

Разом з тим, оскільки вартість лікувально-профілактичного харчування, молока, сметани тощо, не належать до фонду оплати праці, позивач не здійснював натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з ним, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим.

Крім того, у зв'язку з тим, що позивач знаходиться у важкодоступному місці (на трасі Київ-Обухів), до якого не можливо дістатися громадським транспортом (транспортом загального користування) з міста Києва, а рух транспорту з міста Обухів не співпадає з графіком роботи позивача, колективним договором передбачено, що працівників Товариства до місця роботи і назад доставляє службовий чи орендований автобус, забезпечуючи нормальну безперебійну роботу виробництва.

У відповідності до статей 21, 141 Кодексу законів про працю України позивач зобов'язаний забезпечувати власним працівникам умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Водночас, оскільки позивач забезпечуючи доставку власних працівників до місця роботи орендованим та службовим автобусом, виконує свої обов'язки за колективним договором та здійснює цю діяльність виключно в межах трудових правовідносин, що за своєю правовою природою не є поставкою товарів (послуг) у розумінні п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про правомірність включення останнім витрат на перевезення працівників до місця роботи до складу валових витрат та податкового кредиту, що спростовує висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2007р. на суму 2 272,00 грн., що вплинуло на розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2007р. на 2 272,00 грн.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи встановлення судом факту правомірного здійснення позивачем операцій щодо забезпечення певних категорій працівників чаєм та цукром, щодо безоплатного забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, сметаною тощо, щодо здійснення заходів з доставки власних працівників до місця роботи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання податкового повідомлення-рішення №0001132301/0 від 03.10.2007р. нечинним підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012р. у справі №К-2417/10.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджуються позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №0001132301/0 від 03.10.2007р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (08700, Київська обл.,Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, 125, ідентифікаційний код 24593200) 3(три) грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07.03.2013р.

Суддя В.А. Ярема