Рішення № 29849615, 26.02.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/11526/12

(2/199/771/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Щербини - Почтовик І.В.,

при секретарі Штонді О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції де третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору про заставу цінних паперів, відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про стягнення заборгованості, в обґрунтування позову вказавши на те, що 27.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/146397/3172/74, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 88 875,00 доларів США, строком на 216 місяців з 27.03.2008 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,25 % річних відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів, кінцевий строк погашення кредиту - 27.03.2026 року. Позивач виконав свої зобов'язання надавши відповідачеві кошти через касу банку кредитні кошти в сумі 88 875,00 доларів США, що на день видачі кредиту згідно офіційного курсу НБУ становило 448 818,75 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки № 0IHS26548 від 27.03.2008 року та меморіальним валютним ордером № OEQZ12804 від 27.03.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань, які витікають з кредитного договору від 27.03.2008 року, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» було укладено договір поруки № 014/146397/3172/74/778 від 27.03.2008 року, відповідно до п.1.2 якого поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № 014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань. У зв'язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіка, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» заборгованість за кредитним договором № 014/146397/3172/74/778 від 27.03.2008 року у сумі 506 819,84 гривень, з яких: 458 463,53 гривень - непогашена сума кредиту, 33 203,80 гривень - несплачені проценти, 15 152,50 гривень - нарахована пеня за прострочення тіла кредиту та відсотків по кредиту на користь позивача. Крім вказаного позивач просив стягнути на його користь витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_4 скористався своїм правом та подав зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції де третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору про заставу цінних паперів, відшкодування збитків, в обґрунтування якої зазначив, що 27.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ним був укладений кредитний договір № 014/146397/3172/74, згідно якого банк надав кредит в сумі 88 875,00 доларів США строком на 216 місяців з 27 березня 2008 року по 27 березня 2026 року, а ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,25 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами згідно графіку. 27.03.2008 року між банком та ТОВ «Правильна компанія» було укладено договір поруки № 014/146397/3172/74/778, згідно якого товариство взяло на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань, тому в цей же день між банком та ОСОБА_4 було укладено договір про заставу цінних паперів, згідно чого передали у заставу цінні папери іменні безпроцентні цільові облігації номінальною вартістю 22 грн.20 коп. у кількості 9160 шт., предмет застави оцінено в сумі 641 200,00 грн., що на момент укладання договору становило 126 970,30 доларів США. З моменту укладання кредитного договору і по квітень 2012 року відповідачем за первісним позовом сплачено банку в рахунок погашення зобов'язання по оплаті кредиту 32512,01 доларів США та 39095,13 доларів США по оплаті відсотків, але коли виникла криза стало вкрай важко виконувати зобов'язання перед банком, тоді ОСОБА_4 звернувся до банку з проханням зменшити процентну ставку за кредитним договором, в зв'язку з тим, що будівництво будинку ТОВ «Правильна компанія» в якому ОСОБА_4 мав отримати квартиру на кредитні кошти зупинено, внаслідок чого змушений орендувати квартиру щоб мешкати із сім'єю. 28.12.2012 року ОСОБА_4 було повідомлено банк про те, що сплата кредиту і відсотків за кредитним договором остаточно підірвали його сімейний бюджет, в той час як прострочення отримання житла ним за Інвестиційним договором склало 20 місяців з часу, коли було обіцяно вселення. Фактично була виплачена вартість за квартиру, але квартира не була отримана, оскільки банк залучив ОСОБА_4 та інших інвесторів на придбання даного житла і гарантував виконання зобов'язань будівельної компанії ТОВ «Правильна компанія» в тому числі з посиланням на укладання з нею Генеральної угоди про співробітництво, тому ОСОБА_4 звернувся до банка з проханням відстрочити платежі за кредитним договором.

Після чого стало відомо від інших інвесторів будівництва будинку та з преси, що будівництво взагалі не здійснюється, у зв'язку з чим порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шляхом шахрайства службовими особами ТОВ «Правильна компанія» коштами фізичних осіб в особливо великих розмірах, на підставі чого арештовано банківські рахунки ТОВ «Правильна компанія», у зв'язку з чим вважає кредитний договір № 014/146397/3172/74/778 укладений 27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4, який підлягає визнанню недійсним, як укладений внаслідок обману та прояву нечесної підприємницької практики, визнати недійсним додаткову угоду №1 до кредитного договору від 27.03.2008, а також визнати недійсним договір про заставу цінних паперів № 014/146397/3172/74/779 від 27.03.2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, та стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції на користь ОСОБА_4 суму збитків в розмірі 455 662,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечуючи проти задоволення первісного позову, просили задовольнити зустрічний позов.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову, та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/146397/3172/74 (а.с.6-14), згідно пунктів 1.1-1.2 якого позивач надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у сумі 88 875,00 доларів США, строком на 216 місяців з 27.03.2008 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,25 % річних відповідно до графіку погашення кредиту та інших платежів (а.с.11-13), кінцевий строк погашення кредиту - 27.03.2026 року. Позивач виконав свої зобов'язання надавши відповідачеві кошти через касу банку кредитні кошти в сумі 88 875,00 доларів США, що на день видачі кредиту згідно офіційного курсу НБУ становило 448 818,75 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки № 0IHS26548 від 27.03.2008 року (а.с.16) та меморіальним валютним ордером № OEQZ12804 від 27.03.2008 року (а.с.17).

Згідно п.9.1 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокове погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Відповідно до п.16.3 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожний календарний день прострочення.

В забезпечення виконання зобов'язань, які витікають з кредитного договору від 27.03.2008 року, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» було укладено договір поруки № 014/146397/3172/74/778 від 27.03.2008 року (а.с.15), відповідно до п.1.2 якого поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № 014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно п.2.1 договору поруки передбачає, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитом. За пеню та інші штрафні санкції, нараховані Боржнику згідно умов кредитного договору, поручитель відповідальності не несе та їх не сплачує.

Попри взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує умови Кредитного Договору.

Відповідно до п.1.3 Статуту протоколом загальних зборів акціонерів № 3Б-4/4 від 21 січня 1994 року прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» і є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.34-35).

Позивачем на адресу відповідачів надсилалися Вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.18-19). Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідачі свої зобов'язання не виконали, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 506 819,84 гривень, з яких: 458 463,53 гривень - непогашена сума кредиту, 33 203,80 гривень - несплачені проценти, 15 152,50 гривень - нарахована пеня за прострочення тіла кредиту та відсотків по кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як встановлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в разі порушення зобов'язань, згідно ч.1 ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ж до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, а за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, зазначене регулюється нормами ч.1 ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч. 1,2 ст.554 ЦК України).

Таким чином, з огляду на наведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили підписавши Кредитний договір, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, оскільки, згідно п.2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитом. За пеню та інші штрафні санкції, нараховані Боржнику згідно умов кредитного договору, поручитель відповідальності не несе та їх не сплачує. У зв'язку з чим пеню необхідно стягнути лише з ОСОБА_4

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції де третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору про заставу цінних паперів, відшкодування збитків то в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч.3,5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230. Сам по собі факт продажу товару з недоліками, не зазначеними в договорі і про які продавець не знав, не дає покупцю право вимагати визнання договору недійсним. За таких обставин покупець може звертатися з позовом про розірвання договору, про застосування інших санкцій.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину. Не можуть визнаватися недійсними за коментованою статтею правочини сторін, одна з яких обіцяла другій сторона допомогти у працевлаштуванні, навчанні, будівництві тощо, але таких обіцянок не виконала. Суб'єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним немає.

Як роз'яснюється в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» від 6 листопада 2009 року , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин , які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки , ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача ,істотність значення обставин , щодо яких особу введено в оману , і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст.57-60 ЦПК України.

Згідно із ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача за зустрічним позовом на положення п.1 ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливість умови договору щодо використання суми кредиту на викуп цінних паперів, визнати обґрунтованими не можна, оскільки придбання за кредитні кошти безпроцентних облігацій та передача їх у заставу було необхідною умовою інвестиційного договору № 72/08-1002Е від 26.03.2008 (а. с. 97-99), відповідно до п. 2.2 якого інвестор здійснює інвестування будівництва будинку шляхом купівлі повного пакету облігацій на підставі договору купівлі-продажу облігацій, що укладається між інвестором та торговцем.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_4 не мав наміру отримати прибуток від цінних паперів, формою випуску яких є іменна безпроцентна облігація (цільова), що передбачено умовами інвестиційного договору ще до укладення кредитного договору.

Таким чином, судом не встановлено у діях банку порушень застосування Закону України «Про захист прав споживачів», як під час укладення, так і в процесі виконання договору на підставі наданих позичальником належних і допустимих доказів.

При цьому позичальник під час укладення даного правочину був ознайомлений з його умовами та погодився з ними, не заперечував факту отримання та використання кредитних коштів і заявив вимоги про недійсність кредитного договору та договору застави цінних паперів лише після звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність солідарного стягнення з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції ( з урахуванням Офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 31.08.2012 - 100 дол. США становить 799.30 гривень, в межах позовних вимог)- заборгованість за кредитним договором №014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в сумі 61 512.24 дол. США що становить 491 667.33 гривень, яка складається: 57 358.13 дол. США непогашена сума кредиту, що дорівнює 458 463.53 гривень; 4 154.11 дол. США несплачені проценти, що дорівнює 33 203.80 гривень.

Крім того, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції - пеню за кредитним договором №014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в сумі 1 895.72 дол. США, що дорівнює 15 152.50 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції де третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору про заставу цінних паперів, відшкодування збитків - необхідно відмовити.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції судовий збір в сумі 3 219.00 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215,222,224-226, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції - заборгованість за кредитним договором №014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в сумі 61 512.24 дол. США що становить 491 667.33 гривень, яка складається: 57 358.13 дол. США непогашена сума кредиту, що дорівнює 458 463.53 гривень; 4 154.11 дол. США несплачені проценти, що дорівнює 33 203.80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції - пеню за кредитним договором №014/146397/3172/74 від 27.03.2008 року в сумі 1 895.72 дол. США, що дорівнює 15 152.50 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції судовий збір в сумі 3 219.00 гривень.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції де третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» про визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору про заставу цінних паперів, відшкодування збитків- відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 12.02.2013, у повному обсязі буде складено 17.02.2013.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В.Щербина-Почтовик