Рішення № 29849043, 06.03.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

06.03.2013 Справа№2/1210/10684/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 березня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Лукінової М.В., при секретарі Горпинченко М.Ю., у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Краснодону, розглянувши цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Спецшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, в обґрунтування якого вказав, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, 23.05.2012 року звільнився за власним бажанням. При звільненні відповідач не сплатив позивачеві заробітну плату за травень 2012 року у розмірі 5950,50 грн. Тому позивач має право на отримання від відповідача середнього заробітку за весь затримки, який, за його первинним розрахунком складав 38 479 грн. Також, ОСОБА_1 зазначає, що неправомірні дії відповідача порушують його права та завдають йому не тільки матеріальну, але й моральну шкоду, оскільки він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, звертаючись до знайомих для того, щоб позичити гроші на життя, звертаючись до відповідача для доведення своїх прав, внаслідок чого віддалився від близьких та друзів. Моральну шкоду, завдану відповідачем, позивач оцінює у 10 000 грн. У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача заробітну плату за період з 01.05.2012 року по 23.05.2012 року у розмірі 5950,60 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 24.05.2012 року по день фактичного розрахунку, та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В уточненій позовній заяві позивачем був наведений новий розрахунок середнього заробітку за час затримки, який склав 39 466,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ «Спецшахтопроходка» у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час слухання справи був повідомлений належним чином в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України, про що у справі є відомості. Заяви про розгляд справи за його відсутність від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 169, 224 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи докази та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі матеріалів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

06 березня 2013 року відповідно до ст. 225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Спецшахтопроходка» з 17.06.2011 року по 23.05.2012 року, звільнений був за власним

бажанням (ст. 38 КЗпП України), що підтверджується копією його трудової книжки, табелів обліку використання робочого часу та наказом від 09.09.2011 року № 96к (а.с. 5-9, 12-16, 17).

При звільненні ОСОБА_1 відповідач не сплатив йому заробітну плату за травень 2012 року у розмірі 5950,50 грн., що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 11).

Таким чином, у даній справі між сторонами виник спір із приводу порушення ТОВ «Спецшахтопроходка» законодавства про оплату праці з передбачених ст. ст. 97, 116, 117 КЗпП України підстав.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

За ч. 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Положеннями п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачають, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (надалі - Порядок).

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні докази існування заборгованості відповідача по заробітній платі, що є прямим порушенням закону та прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2012 року по 23.05.2012 року у розмірі 5950,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Спецшахтопроходка» середнього заробітку за час затримки слід зазначити наступне.

Уточнивши позовні вимоги, позивач навів розрахунок середнього заробітку за час затримки, який склав 39 466,00 грн. При цьому позивач використовував довідку відповідача, за якою його середньоденна заробітна плата складає 394,66 грн. (а.с. 10), та виходив з положень ч. 2 п. 8 Порядку.

Наведений розрахунок виконаний згідно з ч. 2 п. 8 Порядку, яким встановлена процедура обчислення середньої місячної заробітної плата у тому разі, коли вона визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги.

У даному випадку, для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку потрібно було використовувати п. 8 Порядку.

Однак, оскільки ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи, що у справі є достатні та належні докази того, що зазначена заборгованість по заробітній платі утворилася з вини відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку у розмірі 39 466,00 грн.

Щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи завдану моральну шкоду у позовній заяві позивач зазначив, що через затримку заробітної плати він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, звертаючись до знайомих для того, щоб позичати гроші на життя, звертаючись до відповідача для доведення своїх прав, внаслідок чого віддалився від близьких та друзів.

Однак, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування суми завданої йому моральної шкоди, порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як вимагають норми ст. 237-1 КЗпП України та що також узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної вимоги позивача слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 454,17 грн.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць.

Керуючись ст. ст.ст.10, 11, 60, 74, 79, 88, 169, 212-215, 224, 225, 367 ЦПК України, України, ст. ст. 97, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Спецшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка» (код 32648933) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2012 року по 23.05.2012 року у розмірі 5950,60 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 60 коп.) грн.

Стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка» (код 32648933) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за кожен день затримки розрахунку у розмірі 39 466,00 (тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 00 коп. ) грн.

Стягнути з ТОВ «Спецшахтопроходка» (код 32648933) судовий збір у доход держави в розмірі 454,17 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 17 коп.) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення сум заробітної плати в межах платежів за один місяць.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд.

Головуючий: М.В.Лукінова