Ухвала суду № 29848945, 20.02.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Савчук М.В., Бреславського О.Г.

секретаря Скрипник С.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія» Волошиної Тетяни Борисівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія» про визнання договору недійсним частково за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 9 листопада 2012 року,

встановила:

ОСОБА_3 у лютому 2012 року звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», приватного підприємства «Експерт-А», ОСОБА_4 з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання дій незаконними, договору недійсним частково.

Зазначала, що уклала з відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» договір про надання кредитної лінії №77762/5-006 від 28 березня 2008 року, який забезпечений договором між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року.

Вказувала, що п.12.3.2 наведеного договору передбачено перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному у вимозі, та встановлено, що застереження, що зроблено в цьому договорі, є правовою

№22ц-55 2013 рік Головуючий у 1 інстанції Кирилюк Л.М.

Категорія: 19/27 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Закону України "Про іпотеку".

Посилалася на те, що застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо такий договір був укладений до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року №800-VI, не є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Просила визнати п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, недійсним, перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», звіт про оцінку вартості квартири приватного підприємства «Експерт-А», дії приватного підприємства «Експерт-А» та ОСОБА_4 щодо складання звіту про оцінку квартири незаконними.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», приватного підприємства «Експерт-А», ОСОБА_4 про визнання переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія», звіту про оцінку вартості квартири приватного підприємства «Експерт-А», дій приватного підприємства «Експерт-А» та ОСОБА_4 щодо складання звіту про оцінку квартири незаконними залишено без розгляду.

Шевченківський районний суд м.Чернівці ухвалою від 23 жовтня 2012 року замінив відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія» відповідачем відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Перша факторингова компанія».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 9 листопада 2012 року у позові відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 9 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, недійсним задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, відповідає положенням ч.1 ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 5 червня 2003 року.

Мотивовано висновки суду першої інстанції тим, що нова редакція ч.1 ст.36 та ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу Ш Перехідних положень Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року №800-VІ, не змінює встановленого порядку позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим суд першої інстанції послався на те, що підставою для відмови у позові ОСОБА_3 є сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер».

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

На підставі ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

ОСОБА_3, звертаючись до суду, обставинами, якими обґрунтовувала вимоги про визнання п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, недійсним, зазначала невідповідність вимогам, передбаченим ч.1 ст.36 та ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Недотримання нотаріального посвідчення правочину ОСОБА_3 мотивувала положенням ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, відповідно якого сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином правовою підставою вимог про визнання п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, недійсним ОСОБА_3 визначались положення ч.1 ст.203 ЦК України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредитної лінії №77762/5-006 від 28 березня 2008 року, який забезпечений договором між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року. Пунктом 12.3 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, передбачено, що згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку" встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. До застереження застосовуються норми Закону України "Про іпотеку", що регулюють договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до застереження звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за вибором іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання спору.

Зокрема, п.12.3.2 наведеного договору встановлено, що у випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений у вимозі, направленій іпотекодержателем у відповідності до п.11 даного договору, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному у вимозі. Застереження, що зроблено в цьому договорі, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Закону України "Про іпотеку".

Частина 1 та 2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, передбачають, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч.1 ст.37 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Виходячи з наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відповідності п.12.3.2 договору між відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 1 квітня 2008 року, ч.1 ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» з огляду на те, що наведений договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», а тому є належним правовстановлювальним документом.

Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року №800-VI, який набрав чинності 14 січня 2009 року, внесені зміни в ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", якими вже конкретизовано, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз цих норм не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям Закону України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року №800-VI обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Тому не можна погодитися з доводами ОСОБА_3 про те, що застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо такий договір був укладений до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року №800-VI, тобто до 14 січня 2009 року, не є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Ураховуючи наведене рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 9 листопада 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 9 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: