Ухвала суду № 29846096, 28.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5015/12

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Вільне" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року фермерське господарство "Вільне" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282201 від 09.08.2012 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 25 грудня 2012 року позов задовольнив частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що в період з 24 липня по 30 липня 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання фермерським господарством "Вільне" вимог податкового законодавства при обчисленні податку на додану вартість та використання податкової пільги з податку на додану вартість за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, про що складено акт №664/2201/30279251 від 31 липня 2012 року (а. с. 28-66).

У цьому акті зафіксовано порушення фермерським господарством вимог пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством неправомірно використано податкову пільгу по податку на додану вартість в розмірі 102531 гривень, в тому числі за липень 2010 року на суму 83561 гривень та за вересень 2010 року на суму 18970 гривень.

Виявлене в ході перевірки порушення полягало у тому, що для здійснення господарської діяльності фермерське господарство "Вільне" використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшли державної реєстрації.

На підставі акта перевірки №664/2201/30279251 від 31 липня 2012 року, керуючись положеннями пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією 09 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102531 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання вказаних норм стосовно окремих земельних ділянок свідчить про можливі порушення вимог земельного законодавства. У той же час, законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством. Сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

П. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Так, в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що для здійснення господарської діяльності фермерське господарство використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації. Таким чином, орган державної податкової служби дійшов висновку, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди на які не пройшли державної реєстрації, фермерське господарство "Вільне" втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації фермерське господарство "Вільне" до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у декларації, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом. Таким чином, позивач неправомірно скористався податковою пільгою.

Земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського підприємства. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій сільськогосподарським підприємством в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарськими товарами (послугами) в розумінні ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

В акті перевірки позивача органом державної податкової служби не було встановлено на які цілі платником податку було використано кошти, що залишились в розпорядженні позивача внаслідок отримання податкової пільги. Таким чином, податковим органом не було встановлено використання вказаних сум (не сплачених до бюджету внаслідок отримання податкової пільги) не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям їх надання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282201, прийнятого Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією 09 серпня 2012 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.