Рішення № 29842726, 11.03.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/22/2013

0707/222/2012

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Морозової Н.Л.

при секретарі Стегура Н. Р.

за участю: представника позивача за п/п, який є

одночасно представником відповідача за з/п Михайлинин В. М.

представника позивача за з/п, який є

одночасно представником третьої особи за з\п

та представником відповідачів за п/п ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ПАТ „ФОЛЬКСБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ „ФОЛЬКСБАНК", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ „Фольксбанк", який є правонаступником ВАТ «Електрон Банк» (далі за текстом - Банк) Михайлишин В. М. звернувся в суд з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 за договором кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року суми боргу в розмірі 339 686,38 гривень шляхом звернення стягнення на предмет договору іпотеки від 10.11.2008 року, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 10.11.2008 року отримала кредит у розмірі 200 000,00 гривень під 23 % річних, з кінцевим строком погашення 09.11.2023 року та зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування кредитом на умовах та строки, передбачені договором. Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав повністю, надавши у розпорядження ОСОБА_3, згідно її заяви на видачу готівки № 1700_34 від 10 листопада 2008 року суму грошових коштів в розмірі 200 000,00 гривень. З метою врегулювання окремих умов договору кредиту, між Банком та ОСОБА_3 було укладено ряд додаткових угод від 10.02.2009 року, 27.02.2009 року, 31.03.2009 року, 03.07.2009 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором кредиту та додатковими угодами до нього, станом на 22 червня 2011 року виникла сума боргу в розмірі 339 686,38 грн. в т. ч. 197 653,59 грн. - сума основного боргу, 93 660,71 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом, пеня 46 552,08 грн. та комісія 1 820,00 грн., які відповідач у добровільному порядку повертати ухиляється. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки від 10.11.2008 року, згідно якого, предметом іпотеки є нерухоме майно - домоволодіння № 4, розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю-майновому поручителю - ОСОБА_4 та іпотекодавцю-боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором 339 686,38 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки та земельну ділянку, на якій він розмішений, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження. Крім того, стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав в інтересах ОСОБА_3 зустрічний позов до ПАТ „ФОЛЬКСБАНК", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним. Позовні вимоги мотивує тим, що кредитний договір № KF 53620 від 10.11.2008 року, на який посилається позивач Банк. як на підставу своїх вимог, його довіритель - ОСОБА_3 не підписувала, тому вважає, що такий договір не може породжувати ніякі права як для позивача-кредитора так і для неї зобов'язання, як для відповідача. Вказує на те, що вказаний кредитний договір не підписував і її чоловік - ОСОБА_4, який є також відповідачем у справі.

Представник позивача в судовому засіданні просив первісний позов задоволити повністю, з підстав викладених у позовній заяві, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на те, що Банк взяті на себе зобов'язання за договором кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року виконав повністю. надавши у розпорядження ОСОБА_3 суму грошових коштів обумовлених договором, кошти нею отримані, що визнала сама ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні. Крім того, у відповідності до умов кредитного договору № KF 53620 від 10.11.2008 року та Додаткової угоди № 2 від 10.02.2009 р. до вказаного кредитного договору, Додаткової угоди № 3 від 27.02.2009 р. до вказаного кредитного договору, Додаткової угоди № 4 від 31.03.2009 р. до вказаного кредитного договору та Додаткової угоди № б\н від 03.07.2009 р. до вказаного кредитного договору, підписаних ОСОБА_3, як стороною договору, відповідач ОСОБА_3 з моменту отримання кредиту, здійснювала часткове погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що вказує на те, що вона приступила до виконання договірних зобов'язань в цілому. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3, станом на 22.06.2011 року. виникла сума боргу в розмірі 339 686,38 гривень, яку позивач просить стягнути з боржника та її поручителя шляхом звернення стягнення на предмет договору іпотеки від 10.11.2008 року, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в судовому засіданні просив, задоволити зустрічний позов - визнати недійсним кредитний договір № KF 53620 від 10.11.2008 року з тих підстав, що його не підписувала його довіритель та відмовити у задоволенні первісного позову Банку - про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KF 53620 від 10.11.2008 року.

Заслухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_3 10.11.2008 року отримала кредит у розмірі 200 000,00 гривень під 23% річних, з кінцевим строком погашення 09.11.2023 року та зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування кредитом на умовах та строки, передбачені договором кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року (а.с7-10).

Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав повністю надавши у розпорядження ОСОБА_3, згідно її заяви на видачу готівки № 1700_34 від 10 листопада 2008 року суму грошових коштів в розмірі 200 000,00 гривень , що стверджується відповідною заявою, копія якої наявна у матеріалах справи (а. с.23).

З метою врегулювання окремих умов договору кредиту, між Банком та ОСОБА_3 було укладено ряд додаткових угод, а саме: Додаткова угода № 2 від 10.02.2009 р. до вказаного кредитного договору (а.с 13), Додаткова угода № 3 від 27.02.2009 р. до вказаного кредитного договору (а.с14), Додаткова угода № 4 від 31.03.2009 р. до вказаного кредитного договору(а.с. 15) та Додаткова угода № б\н від 03.07.2009 р. до вказаного кредитного договору (а.с16), які вчинені сторонами у відповідності до вимог п. 10.1 Кредитного договору № KF 53620 від 10.11.2008 року.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, станом на 22 червня 2011 року виникла сума боргу в розмірі 339 686,38 грн. в т. ч. 197 653,59 грн.- сума основного боргу, 93 660,71 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом, пеня 46 552,08 грн. та комісія 1 820,00 грн., які відповідач у добровільному порядку повертати ухиляється.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки від 10.11.2008 року (а.с. 17-20), згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - домоволодіння № 4, розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю-майновому Поручителю - ОСОБА_4 та іпотекодавцю-Боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно.

Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором 339 686,38 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки та земельну ділянку, на якій він розмішений, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України „про виконавче провадження. Крім того, стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по справі.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основне зобов'язання /зобов'язання за договором кредиту/ шляхом звернення на предмет іпотеки. У відповідності до ст.6 ЗУ „Про іпотеку", іпотека поширюється на земельну ділянку на якій розташоване об'єкти і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливе без їх знецінення.

Стаття 35. (Закон, ВР України, від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку") Повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору регламентує, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Письмова вимога про усунення порушення щодо виконання основного зобов'язання, було направлено 13.05.2011 року Банком іпотекодавцю-ОСОБА_4. та боржнику- ОСОБА_3., копія розписок про вручення адресатам поштового відправлення 19 травня 2011 року наявна у матеріалах справи. Вимога боржником та іпотекодавцем залишена без реагування.

У процесі розгляду справи за первісним та зустрічним позовами, за заявою представника ОСОБА_3, судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання - чи належить підпис, що представлений в графі «підпис „ПОЗИЧАЛЬНИК"» на договорі кредиту № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, наданого ПАТ (у минулому ВАТ) „ФОЛЬКСБАНКОМ", згідно якого позивач Банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 000,00 гривень - ОСОБА_3 чи іншій особі?

Згідно висновку експерта № 937 від 16.05.2012 року м.Ужгород НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області, підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Позичальник у кредитному договорі № KF 53620 від 10.11.2008 року виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою (а.с199).

За заявою представника Банку, з метою повного з'ясування обставин справи, у усунення сумнівів у правильності висновку експерта № 937 від 16.05.2012 року м.Ужгород НДЕКЦ УМВС України в Закарпатській області, судом було призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання - чи належить підпис, що представлений в графі «підпис „ПОЗИЧАЛЬНИК"» на договорі кредиту № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, наданого ПАТ (у минулому ВАТ) „ФОЛЬКСБАНКОМ", згідно якого позивач Банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 000,00 гривень - ОСОБА_3 чи іншій особі?

Згідно висновку експерта № 428/тдд від 12.12..2012 року м.Київ НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві, вирішити питання поставлено експерту - не виявилось можливим, через те, що співпадаючі ознаки є не чисельними їх ідентифікаційна значимість невисока. Тому вони, за наявності ознак розбіжності, не можуть бути покладені в основу позитивного (категоричного, або ймовірного) висновку. Щож стосується розбіжних ознак, то з'ясувати їх походження. експерту не вдалося через недостатню кількість та якість порівняльного матеріалу. Отже розбіжні ознаки. також не утворюють ідеальну сукупність достатню для негативного, категоричного. або ймовірного) висновку (а.с 225)

Сторонами інших заяв про призначення судових почеркознавчих експертиз у справі не заявлялося.

Відповідно до ч.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Таким чином, висновок експерта за результатами повторної судової почеркознавчої експертизи № 428/тдд від 12.12..2012 року м.Київ, не підтверджує і не спростовує висновку судової почеркознавчої експертизи № 937 від 16.05.2012 року м.Ужгород.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 настоює на тому, що його довіритель не підписувала кредитного договору № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, хоч визнає, що суму кредитних грошових коштів в розмірі 200 000,00 гривень, отримала згідно заяви на видачу готівки № 1700_34 від 10 листопада 2008 року. Також, ОСОБА_3 та її представником не заперечно факт підписання нею (ОСОБА_3 В.) Додаткових угод до оспорюваного кредитного договору та здійснення нею платежів з метою погашення суми кредиту та відсотків за користування, відповідно до умов договору кредиту та додатків до нього. При цьому, просить врахувати, в якості доказу висновок експерта № 937 від 16.05.2012 року м.Ужгород, згідно якого, підпис у графі «позичальник» у договорі кредиту № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою, на цій підставі просить визнати оспорюваний договір кредиту недійсним.

Судом встановлено, що відповідач 1 - ОСОБА_3, не визнає пред'явлених до неї вимог Банку на підставі договору кредиту № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, посилаючись на те, що не підписувала вказаного договору кредиту, при цьому, визнає, що кредитні грошові кошти (в сумі 200 000,00 грн.) в Банку отримала (згідно заяви на видачу готівки № 1700_34 від 10 листопада 2008 року, зміст операції згідно кред. дог. № KF 53620 від 10.11.2008 року а.с.23)) і приступила до повернення суми кредиту з відсотками. І саме неналежне виконання проведення платежів і стало причиною виникнення заборгованості, яку Банк просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності Боржнику ОСОБА_3 та її поручителю (відповідачу 2) - ОСОБА_4.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, просить визнати недійсним кредитний договір на підставі ч.3 ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що його довіритель не підписувала оспорюваний правочин.

За положеннями чч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (Судові прецеденти Постанова, Верховний Суд|Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 06.06.2012, № 6-64ц12, Верховний Суд України. Судова палата у цивільних справах)

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частина 2 статті 207 ЦК України визначає, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно висновку експерта № 937 від 16.05.2012 року м.Ужгород, договір кредиту № KF 53620 від 10 листопада 2008 року, «підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Позичальник у кредитному договорі № KF 53620 від 10.11.2008 року виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою», тому суд бере до уваги твердження представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2, про те, що його довіритель не підписувала оспорюваного нею договору кредиту (правочину). Як встановлено судом і не спростовано сторонами,

Таке, вказує на те, що сторонами кредитного договору, при його укладенні, було порушено вимогу ч.2 ст.207 ЦК України.

Суд, у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, досліджуючи достатність та взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, встановив що ОСОБА_3, за договором кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року, який не підписувала (згідно висновку експерта та її тверджень), отримала суму кредитних грошових коштів в розмірі 200 000,00 гривень, обумовлених у пункті 1.1. договору кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року, і що не заперечується нею та її представником погашала суму кредиту та відсотки за користування кредитом на умовах та порядку визначених вказаним договором кредиту.

Судом встановлено, що сторонами правочину (договору кредиту), для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладено усно і одна сторона із сторін (у даному випадку Банк) вчинив дію (надав суму кредитних грошових коштів у розпорядження ОСОБА_3.), а друга сторона (ОСОБА_3.) підтвердила її вчинення (у даному випадку визнала, що отримала кредитні кошти) зокрема шляхом прийняття виконання (ОСОБА_3 почала погашати кредит та відсотки по ньому), а тому у відповідності до ч. 2 ст. 218 ЦК України, правочин укладений між Банком позивача та відповідачем ОСОБА_3 є дійсним, а відтак він створює юридичні наслідки для ОСОБА_3 у виді виконання боргових зобов'язань..

Положення ст. 218 ЦК України прямо не вимагають визначати, чи була досягнута домовленість з усіх істотних умов договору. Письмовими доказами наданими позивачем, доведено, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору (в тому числі щодо укладення додаткових угод до договору кредиту), що не заперечувалося представником ОСОБА_9 в судовому засіданні, а тому документи про вчинення фактичних дій сторонами правочину, дають суду підстави визначити факт досягнення згоди з усіх істотних умов договору кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року між Банком та ОСОБА_3

Стаття 218 ЦК України регламентує, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. У зв'язку з недотриманням письмової форми нікчемними в силу прямої вказівки закону також є: кредитний договір (ст. 1055).

Частина 2 ст. 218 надає суду право визнати укладений усно правочин, який під загрозою недійсності мав бути укладений у письмовій формі, у разі спору дійсним, але якщо одна з сторін вчинила певну дію, а друга підтвердила її шляхом прийняття виконання або іншими діями.

Таким чином, наявні підстави для задоволення вимог первісного позову та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним правочину (договору кредиту), суд виходив з того, що визнання будь-якого правочину дійсним чи недійсним, пов'язується з додержанням стороною (сторонами) при його вчиненні (укладенні) вимог, встановлених ЦК України, дотримання яких є необхідним для його укладення. У розрізі положень ЦК України, питання щодо дійсності чи недійсності може ставитися лише щодо вчинених правочинів (укладених договорів), оскільки визнати недійсним можна тільки вчинений правочин.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України з боржника на користь "Банку" слід стягнути понесені стягувачем і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 700,00 грн. судовий збір та 120,00 грн. ІТЗ розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 203, 205,207, 215, 218, 589, 610, 611, 624, 625,1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, Законом України „Про іпотеку", суд -

р і ш и в :

Первісний позов ПАТ „ФОЛЬКСБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити повністю.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № KF 53620 від 10.11.2008 року в розмірі 339 686,38 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння № 4, розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження" для задоволення вимог ПАТ „Фольксбанк".

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ „ФОЛЬКСБАНК", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, мешканки АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_1 в користь ПАТ „Фольксбанк", код ЄДРПОУ 19358632, МФО 325213, рах № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова понесені судові витрати в розмірі 1 820,00 гривень .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.