Постанова № 29842471, 01.03.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/816/12

Рядок статзвітності № 5.2.2

Код 2

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Балог В.Ю.

представників відповідача - Пензов .С.В., Яблуновська М.І.

представника третьої особи - Пріц Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови та стягнення надміру сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Чопської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів № 305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №05000006/1/00245 від 25.11.2011 року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями ВМД № 305000015/2011/019993 від 25.11.2011р.; № 305000015/2012/000048 від 04.01.2012р.; ВМД № 305000015/2012/000535 від 16.01.2012р.; ВМД № 305090000/2012/000017 від 20.01.2012р., суму податку на додану вартість у розмірі 94478,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.11.2011 року позивач, з метою митного оформлення товарів, а саме ківі свіжі різного калібру, подав до митного органу митну декларацію за №305000015/2011/019968, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору). Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено, винесено рішення №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 236814,71 грн. з розрахунку 1,52 дол. США за одиницю товару, тоді як декларантом була заявлена вартість одиниці товару з розрахунку 0,72 дол. США за одиницю товару.

Пізніше, позивач з метою митного оформлення наступних партій такого ж товару, а саме з 04.01.2012 року по 20.01.2012 року подавав до митного органу для митного оформлення вантажно - митні декларації, а саме: ВМД №305000015/2012/000048 від 04.01.2012 року, ВМД №305000015/2012/000535 від 16.01.2012 року та ВМД 305000015/2012/00017 від 20.01.2012 року, у яких, виконуючи вимоги рішення №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року, проводив коригування митної вартості у відповідності з цим рішенням. Вважає, що рішення митного органу №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а надмірно сплачені платежі по податку на додану вартість підлягають поверненню позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні позов з наведених у ньому обставин підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення, які мотивовані правомірністю оскаржуваного рішення про визначення митної вартості та картки відмови у здійсненні митного оформлення, а також безпідставністю вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України сплачених митних платежів. Зазначаючи, що законність дій відповідача при винесенні оскаржуваних рішень полягає в тому, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у задекларованій позивачем митній вартості, а відтак, було застосовано шостий метод визначення митної вартості.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що вимога відповідача у наданні додаткових документів, які підтверджували заявлену митну вартість є правомірною, а посилання позивача на порушення Відповідачем приписів норм щодо визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору), принципу послідовності застосування методів визначення митної вартості, на відсутність консультацій, та на порушення Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості є безпідставними.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 94478,65грн. обґрунтовуючи свою позицію тим, що ГУ ДКСУ не отримало від митного органу висновків контролюючого органу про повернення помилкового та/або надміру сплачених коштів, а отже, у органів державної казначейської служби України відсутнє право щодо повернення таких коштів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду даної адміністративної справи та вбачається з доданих документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Фрутс» знаходиться за адресою: 89300, Закарпатська область, Свалявський район, м.Свалява, вул.Робітнича, 2а, ідентифікаційний код - 32076238, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №338172 наявною в матеріалах справи.

На час виникнення між сторонами спірних правовідносин діяв Митний кодекс України 2002 року.

Згідно ст. 259 чинного на дату виникнення спірних правовідносин Митного Кодексу України, від 11.07.2002 N 92-IV, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 260, 262 МКУ 2002 року митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 265 МКУ митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а також має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію, здійснюється шляхом застосування методів, визначених ст. 266 МКУ.

Зокрема, ст. 266 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Згідно ч.1 ст. 57 МКУ від 13.03.2012 р., визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 4 ст. 267 МК України (2002 року) чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено умови, при яких використовується метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції).

Відтак, з огляду на приписи ч. 4 ст. 267 МК України, саме норма цієї статті встановлює перелік умов щодо застосування чи незастосування методу оцінки за ціною договору та її приписи дублюють норми Міжнародно-правового стандарту - п.1 ст.1 Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року (СОТ, Уругвайський раунд багатобічних торгових переговорів, 15 квітня 1994 р.)

Пунктом 6 Додатку ІІІ Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 р., передбачено про необхідність встановлення наявності у митного органу підстав для сумнівів щодо правдивості або точності опису або документів, складених на підтвердження цієї декларації, що кореспондується і з приписом норми національного законодавства, а саме приписами ч. 2 ст. 249 МК України.

Отже, наявність обґрунтованих підстав для сумнівів у митного органу щодо правдивості чи точності опису або документів, які були складені на підтвердження поданої декларації має бути належним чином доведено митним органом.

При цьому судом констатується факт, що наявність у митного органу таких беззаперечних підстав для сумнівів в ході судового розгляду відповідачем доведено не було.

Крім того, слід також зазначити, що частинною на дату виникнення спірних правовідносин Постановою КМУ від 20 грудня 2006 р. N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі- Порядок декларування). Цей Порядок визначав умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження на час виникнення спору.

Відповідно до п.11 Порядку декларування, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Згідно п.13 Порядку декларування, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та зазначенням свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Відповідно до п.14 Порядку декларування, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Процедура витребування додаткових документів чітко передбачена нормами вищезазначеного Порядку.

Судом встановлено та не спростовано Відповідачем, що процедура оформлення витребування додаткових документів була порушена Відповідачем: оформлено витребування таких документів не у чіткій відповідності з вимогами чинного на той час Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003 р. за № 828 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за N 1192/8513.

При цьому суд приходить до висновку, що відмова позивача у наданні додаткових документів в даному випадку є правомірною у зв'язку із безпідставністю такої вимоги.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 17 лютого 2011 року між позивачем, як Покупцем та особою - нерезидентом, як Продавцем укладено контракт № 12 щодо поставки свіжих фруктів на загальну суму 1 000 000 Євро, що підтверджується копією згаданого контракту наявною в матеріалах справи.

Так, 25.11.2011 року позивач, з метою митного оформлення товарів, а саме ківі різного калібру, подав до митного органу митну декларацію за №305000015/2011/019968, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору), що підтверджується копією згаданої ВМД наявною в матеріалах справи.

Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено, винесено рішення про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 236814,71 грн. з розрахунку 1,52 USD за 1 кг товару, тоді як декларантом була заявлена вартість одиниці товару з розрахунку 0.72 USD за 1 кг. ківі. На виконання вимог митного органу, з метою запобігання збитків, внаслідок псування товару, позивач подав для митного оформлення товару ВМД №305000015/2011/019993 від 25.11.2011 року у якій зазначив скореговану митну вартість товару на суму 236814,71 грн. по зазначеній ВМД та сплатив до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 47362,94 грн. по вищезазначеній ВМД, що підтверджується копією згаданої ВМД наявною в матеріалах справи.

Пізніше, позивач з метою митного оформлення наступних партій такого ж товару, а саме з 04.01.2012 року по 20.01.2012 року подавав до митного органу для митного оформлення вантажно митні декларації, а саме: ВМД №305000015/2012/000048 від 04.01.2012 року, ВМД №305000015/2012/000535 від 16.01.2012 року та ВМД 305000015/2012/00617 від 20.01.2012 року, у яких, митна вартість товару була скоригована з урахуванням винесеного Митним органом рішення №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року, що підтверджується копіями згаданих ВМД наявних в матеріалах даної адміністративної справи.

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Вищенаведені норми Митного кодексу України, положення постанов Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження" дають підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Відповідно до норми ст. 3 Митного кодексу України (2002 року) передбачається виключне застосування при визначенні митної вартості товарів тільки норм Митного кодексу і законів. Відповідно до вимог норми ст. 2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" заборонено застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Згідно із ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь - які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд приходь до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000006/1/00245 від 25.11.2011 року, є обґрунтованими і таким, що підлягають до задоволення, оскільки відповідачем в даному випадку не доведено та не надано достатніх доказів щодо правомірності свого рішення і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями: ВМД № 305000015/2011/019993 від 25.11.2011р., ВМД № 305000015/2012/000048 від 04.01.2012р., ВМД № 305000015/2012/000535 від 16.01.2012р, ВМД № 305090000/2012/000017 від 20.01.2012р., то слід зазначити наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктом 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового Кодексу України. Підставою повернення надміру сплаченого мита є норми статті 264 Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Крім того, згідно із п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

При цьому, приписами пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу визначено, що контролюючими органами, зокрема, є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Відповідно до пп. 14.1.115 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вказана вимога є передчасною та порядок повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість передбачений ст. 43 Податкового Кодексу України є виключним та безальтернативним, а тому з врахування вище викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за вищевказаними вантажними митними деклараціями слід відмовити.

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Державної митної служби за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови та стягнення надміру сплачених коштів - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100099/2 від 25.11.2011 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000006/1/00245 від 25.11.2011 року.

3. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" суму 472,40 грн. сплаченого судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Гебеш С.А.