Рішення № 29842243, 07.03.2013, Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/118/13ц

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2013 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого по справі - судді Ляшенка М.А.,

при секретарі - Івановій Н.В.,

за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до СФГ «Вікторія» про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

До Троїцького районного суду Луганської області, звернувся із позовом ОСОБА_3 до СФГ «Вікторія» про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 02 січня 2008 р., між ним та відповідачем було укладено два договори оренди землі, які зареєстровані у Троїцькому відділі державної реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.08.2008 р., за № 254805/04084100288, № 254805/04084100288. Відповідно до умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Арапівської сільської Ради Троїцького району Луганської області, загальною площею 10,56 га., та 11,70 га., кожна. За користування земельними ділянками, відповідач один раз на рік, виплачує позивачеві орендну плату у грошовій формі, у сумі 1928 грн. за кожну земельну ділянку.

Позивач, вважає недійсними вищезазначені договори оренди земельної ділянки від 02 січня 2008 року, посилаючись на невідповідність вимогам законодавства, через відсутність істотної умови, передбаченої статтею 15 Закону України „Про оренду землі", а саме: умови збереження стану об'єкта оренди, передбачені Законом України «Про охорону земель» та Земельним кодексом України.

Позивач просить, суд визнати недійсними договори оренди землі від 02.01.2008 р., № 254805/04084100288, № 254805/04084100288, які були укладені між ним та СФГ «Вікторія», а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

До судового засідання позивач не з'явився, уповноважив представляти свої інтереси свого представника - ОСОБА_1

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, зазначив, що позовну заяву він підтримує у повному обсязі. Просить суд задовольнити позов, так як при укладенні зазначеного договору про оренду землі, відповідачем було порушено норми чинного законодавства, а саме: ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», в частині не внесення в договір суттєвої умови про збереження стану об'єкту оренди, що передбачені Законом України «Про охорону земель» та Земельним кодексом України. Перелік даної умови, має бути внесений в договір оренди землі. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився. Уповноважив представляти свої інтереси ОСОБА_2

Представник відповідача - ОСОБА_2, у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що договір оренди земельної ділянки, був підписаний позивачем добровільно. Відповідач зі свого боку, договірних зобов'язань не порушує. Позивач регулярно отримує орендну плату за свою землю, договір визнавав і будь - яких претензій до відповідача не мав. Просить суд, відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4, суду пояснила, що вона працює у відділі Держземагенства Троїцького району Луганської області на посаді головного спеціаліста. З професійної точки зору, вона вважає, що зазначення в договорі оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі" є обов'язковим.

Суд, вислухавши сторони та враховуючи їх думку, всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, дійшов до наступного.

Договір оренди землі від 02 січня 2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, дійсно не містить обов'язкової умови, передбаченої ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», на яку посилається позивач та його представник (а.с. 12-13). Згідно відомості про виплату грошей, позивач регулярно отримував грошові кошти в якості оплати відповідачем оренди земельної ділянки. Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду від 02 січня 2008 р., позивач передав, а відповідач прийняв належну позивачеві земельну ділянку (а.с. 14-15). 02 січня 2008 р., сторони підписали угоду, щодо умов сплати орендної плати в грошовій формі (а.с. 16).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „ Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди землі є:

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону - є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В п. 17 розділу договору «Умови використання земельної ділянки», зазначено - «не має». Відсутність даної умови договору, не відповідає природі Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України, якими передбачено умови збереження об'єкту оренди (земельної ділянки), які визначені як система заходів спрямованих на охорону земель з метою їх збереження, які зобов'язані виконувати як власники, так і користувачі земельних ділянок.

Окрім того, суд, також звертає свою увагу на те, що в даному договорі оренди землі, окрім відсутньої обов'язкової умови, яка зазначена в позовній заяві, сторонами не було прописано умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є також підставою визнання такого правочину недійсним.

Згідно статті 162 Земельного Кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно п.п. -в, ґ статті 16 Земельного кодексу України

1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

Згідно статті 35 Закону «Про Охорону Земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологічних безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів, щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

З вищевикладеного випливає, що у разі виявлення факту відсутності у договорі, хоча б однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Дані висновки викладені у постановах Верховного суду України від 6 лютого 2012 р., у справі № 6-104ц11 та №6-77цс 12 від 18.07.12 р.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги заявлено обґрунтовано, їх було підтверджено протягом судового засідання, законодавець чітко зазначив, які умови, має містити в собі договір оренди земельної ділянки, а також правові наслідки, у випадку, якщо такі умови зазначенні в ньому не були. В даному випадку, договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем - не містить декількох істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України „Про оренду землі", а саме: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також умови збереження стану об'єкту оренди, передбачені Законом України «Про охорону земель» та Земельним кодексом України, що безпосередньо, передбачає визнання такого договору недійсним, тому суд вважає, що є всі правові підстави - для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 792 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі»,ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»,ст.ст. 16, 162 Земельного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 30,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до СФГ «Вікторія» про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними договори оренди землі від 02.01.2008 р., № 254805/04084100288, № 254805/04084100288, які були укладені ОСОБА_3 з СФГ «Вікторія».

Стягнути із СФГ «Вікторія» на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок (отримувач - УДК у Троїцькому районі, рахунок № 31217206700354, МФО 804013, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 24048454, банк отримувача - ГУДКУ у Луганській області, ККД - 22030001, призначення платежу «Судовий збір», код ЄДРПОУ 05381521, пункт 1.2.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -