Рішення № 29840811, 26.02.2013, Селидівський міський суд Донецької області

2/242/227/13

242/412/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Жарової Ю.І., при секретарі Костенко К.О.. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Павленко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська»» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська»» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу, в якому вказав, що з 21.02.2008 року працював електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська». Наказом №19 від 15.01.2012 року позивача звільнено зі відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України. В наказі про звільнення вказано, що підставою для звільнення послужило подання адміністрації і виписка з профкому №4 від 15.01.2013 року. Позивач був присутнім на засіданні профкому, але з протоколом засідання і його висновками ознайомлений не був, виписки з засідання профкому і копію наказу про його звільнення були надані позивачу за письмовою заявою від 31.01.2013 року. Позивач вважає, що рішення профкому з приводу звільнення не має юридичного значення. Просив суд поновити на роботі на посаді електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 січня 2013 року по день винесення рішення.

Позивач в судовому засіданні просив суд поновити його на роботі на посаді електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.2013 року по день винесення рішення. Також у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він заступив на зміну для виконання своїх трудових обов'язків завчасно. ОСОБА_1 не заперечував, що під час робочого дня в другій половині разом з електрослюсарем черговим ОСОБА_4, який працює також на ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», відлучились з території підприємства на час не більше тридцяти хвилин для придбання засобів індивідуального захисту та мильних засобів, про що одразу повідомили керівництво. Відлучення було викликано не вирішенням зі сторони керівництва підприємства проблем, пов'язаних з дотриманням вимог ст..ст.163, 165 КЗпП України в частині забезпечення робітників засобами індивідуального захисту і миючими засобами. Пояснив, що був присутнім на засіданні профкому, але з протоколом засідання і його висновками ознайомлений не був, виписки з засідання профкому і копію наказу про його звільнення були йому надані за письмовою заявою від 31.01.2013 року. Вважає, що рішення профкому з приводу звільнення не має юридичного значення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала, надала суду довідку №01-07 від 07.02.2013 року про дохід ОСОБА_1 з липня 2012 по грудень 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, представника відповідача, суд вважає що позов необхідно задовольнити відповідно до ст. 174 ЦПК України, оскільки відповідач визнав позов і є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач з 21.02.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання 5 розряду, де працював на вказаній посаді до дня звільнення.

На підстав наказу №19 від 15.01.2013 року виданого ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» «про припинення трудового договору», ОСОБА_1 звільнено з роботи 15.01.2013 року з посади електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України, про що зроблений запис в трудовій книжці позивача на підставі вищевказаного наказу.

Суд вважає, що позивач був звільнений відповідачем безпідставно та з порушенням трудового законодавства з наступних підстав.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п.22 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами і доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст.40 та п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Пункт 24 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає,що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за ст..40 п.4 КЗпП України, суди мають виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважної причини (наприклад,самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів,чергової відпустки).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При дослідженні виписки із засідання профсоюзного комітету ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» №4 від 15.01.2013 року судом встановлено, що комісія дала згоду на звільнення ОСОБА_1 за поданням керівництва. Але з вказаної виписки не вбачається чи з поважної, чи не з поважної причини ОСОБА_1 було вчинено прогул.

Таким чином, аналізуючи надані у судове засідання докази суд вважає, що при обранні відносно ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не додержано передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме: відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, його попередню роботу. Так, ОСОБА_1 дійсно відлучався з території підприємства на час не більше тридцяти хвилин, про що одразу ж доповів керівництву. Відлучення було викликано не вирішенням з сторони керівництва підприємства проблем, пов'язаних з дотриманням вимог ст..ст.163, 165 КЗпП України в частині забезпечення робітників засобами індивідуального захисту і миючими засобами. Від його невиходу на роботу ніякої шкоди не спричинено. Тому відповідач наклав на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке не співпадає з важкістю скоєного ним порушення трудової дисципліни.

Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що ОСОБА_1, згідно трудової книжки працював на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», суд вважає, що позивач підлягає поновленню на роботі на зазначеній посаді з 15.01.2013 року.

Вирішуючи позові вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав

Відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд повинен винести рішення також про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений 15.01.2013 року, що видно із запису у трудовій книжці. Враховуючи це, суд вважає, що період, з якого починається обчислення середньої заробітної плати, є з 15.01.2013 року по 26.02.2013 року - день винесення судового рішення, тобто загальний період вимушеного прогулу складає 30 робочих днів. Середньоденна зарплата ОСОБА_1, згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», складає 155,90 грн.: заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні/ на число відпрацьованих робочих днів за цей період (6703,84 грн. /43 днів). Тому середній заробіток за 30 робочих дня вимушеного прогулу, згідно розрахунку складає 30 х 155,90 = 4677 грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд повинен допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Відповідно до ст. 79,88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в доход держави у розмірі 0,2 розміру заробітної плати.

Керуючись ст. 40, 43, 231, 235 КЗпП України, ст.ст. 11,60,79,81,88,213-214 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за дні вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» з 15.01.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 15.01.2013 року по 26.02.2013 року у розмірі 4677 (чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді електрослюсаря чергового і по ремонту обладнання та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 15.01.2013 року по 26.02.2013 року у розмірі 4677 (чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 00 коп. підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» в доход держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн.. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя