Постанова № 29840297, 06.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р. Справа №805/1255/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 23 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Гадалової Ю.І. (довіреність від 28.01.2013 року), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 07.09.2012 року № 65), ОСОБА_3 (довіреність від 05.02.2013 року № 13), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного податку у загальному розмірі 1493,05 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення заборгованості з єдиного податку у загальному розмірі 1493,05 грн. з розрахункових рахунків, відкритих у банках, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Позивач уточнив позовні вимоги, про що подав до суду відповідну заяву. Згідно цієї заяви позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1493,05 грн. (а.с. 37-39).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача існує податковий борг з єдиного податку у розмірі 1493,05 грн., який виник в результаті не сплати поточного нарахування ставки єдиного податку протягом серпня 2012 року, жовтня-грудня 2012 року та січня 2013 року на суму 955,94 грн., нарахованих штрафних санкцій на суму 536,50 грн. та пені в сумі 0,61 грн. Приймаючи до уваги факт несплати відповідачем суми заборгованості у порушення вимог Податкового кодексу України заявник просить стягнути наведену суму у судовому порядку.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, письмових заперечень не надано. У судовому засіданні відповідач зазначив, що в період у якому не сплачене поточне нарахування єдиного податку не працював, оскільки до орендованого у товариства з обмеженою відповідальністю «Рябінушка» приміщення відповідачу був обмежений доступ іншими особами. В результаті цього відповідач протягом серпня 2012 року, жовтня-грудня 2012 року та січня 2013 року не здійснював підприємницької діяльності, а отже вважає, що не повинен був сплачувати єдиний податок. Таким чином, відповідач зазначив, що позивачем безпідставно визначено йому недоїмку з єдиного податку в сумі 955,94 грн. та неправомірно нараховано штрафні санкції в сумі 536,50 грн. а пеню в сумі 0,61 грн., а тому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.03.2011 року за № 2 266 000 0000 063978, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 83017, АДРЕСА_1. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 24.03.2011 року № 167/6/29-014-24 ФОП ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 23.03.2011 року за № 192.

Як встановлено судом з матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2012 року з правом на здійснення діяльності «55.51 Діяльність їдалень», «52.52 Послуги з постачання готової їжі», «52.11 Роздрібна торгівля» згідно поданої до податкового органу заяви від 23.01.2012 року (а.с. 19).

Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_3, яке видане відповідачу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька 31.05.2012 року, ставка єдиного податку дорівнює ставці 2 групи (а.с. 18).

На підставі п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Статтею 293 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) встановлені ставки єдиного податку, а саме:

- ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п. 293.1 ст. 293 ПКУ),

- фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п. 293.2 ст. 293 ПКУ).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач у 2012 році був платником єдиного податку за ставкою 2-ї групи у фіксованому розмірі 214,60 грн. на місяць, та з 1 січня 2013 року - у розмірі 229,40 грн.

Приписами ст. 295 Податкового кодексу України також встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

З облікової картки відповідача вбачається, що заборгованість перед місцевим бюджетом з поточної сплати єдиного податку становить у загальному розмірі 955,94 грн., у тому числі:

- станом на 20.08.2012 року в сумі 82,74 грн. (з урахуванням переплати в сумі 131,86 грн.);

- станом на 20.10.2012 року в сумі 214,60 грн.;

- станом на 20.11.2012 року в сумі 214,60 грн.;

- станом на 20.12.2012 року в сумі 214,60 грн.;

- станом на 20.01.2013 року в сумі 229,40 грн.

Як слідує з пояснення представника позивача у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у вересні 2012 року відповідач був звільнений від сплати єдиного податку на час відпустки на підставі поданої до податкового органу відповідної заяви, що також узгоджується з вимогами п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України.

Також судом встановлено, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було проведено невиїзну камеральну перевірку щодо своєчасності сплати (перерахування) ФОП «ОСОБА_2 сум єдиного податку, про що складений акт від 20.12.2012 року № 6116/1733/НОМЕР_1 (а.с. 17).

Зі змісту цього акту камеральної перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не сплачено єдиний податок по строку сплати станом на 20.07.2012 року, 20.08.2012 року, 20.10.2012 року, 20.11.2012 року та 20.12.2012 року.

Авансовий внесок єдиного податку по строку сплати 20.07.2012 року відповідачем було сплачено несвоєчасно - 26.07.2012 року.

Відповідно до ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Отже за результатами акту перевірки від 20.12.2012 року № 6116/1733/НОМЕР_1 позивачем застосовано відносно відповідача штрафні санкції у розмірі 536,50 грн. (за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року: 214,60 грн. /ставка єдиного податку на місяць/ х 50% = 107,30 грн.; 107,30 грн. х 5 місяців = 536,50 грн.), у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 2154/1733 (а.с. 16).

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано особисто ФОП ОСОБА_2, про що свідчить її особистий підпис на корінці цього податкового повідомлення-рішення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 2154/1733 у судовому чи адміністративному порядку.

Граничний строк сплати штрафних санкцій в сумі 536,50 грн. сплинув 30.12.2012 року.

Крім того, судом встановлено, зокрема, з картки облікового рахунку, що згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України за період з 21.08.2012 року по 20.09.2012 року відповідачу нараховано пеню в сумі 0,61 грн.

Таким чином, відповідач не сплатив до бюджету суму у розмірі 1 493,05 грн. (955,94 грн. + 536,50 грн. + 0,61 грн.).

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти наведеної суми заборгованості, обґрунтувавши це наступним.

ФОП ОСОБА_2 укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Рябінушка» (ТОВ «Рябінушка») договір від 01.01.2012 року № 1 про оренду приміщення пивного бару, а саме: кухню - 15 кв.м., м'ясорибного цеху - 10 кв.м., холодильного цеху - 10 кв.м., цех первинної обробки овочів - 10 кв.м., залу прийому пищи - 100 кв.м. Зазначене приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Орендна плата на місяць становить 100,00 грн. Строк оренди становить 12 місяців з моменту передачі об'єкту - з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (а.с. 45).

З пояснення позивача слідує, що в результаті конфлікту із-за часток у статутному капіталі ТОВ «Рябінушка», який виник серед його учасників, його (позивача) одним із учасників ОСОБА_4 не було допущено до орендованого приміщення, у зв'язку з чим позивач не мав можливості протягом серпня 2012 року, жовтня-грудня 2012 року та січня 2013 року здійснювати підприємницьку діяльність.

Зазначене, зокрема, підтверджується постановою Калінінського районного відділу Донецького міського управління ГУ МВС України від 26.05.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи та постановою прокурора прокуратури м. Донецька юриста 1 класу Єрмакова Я.В. від 14.09.2012 року про скасування постанови від 26.05.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 49, 52).

Отже у зв'язку з цим, відповідач вказує, що оскільки він не за власним бажанням не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність, то, відповідно не сплачував єдиний податок у серпні 2012 року, жовтні-грудні 2012 року та січні 2013 року.

Заслухавши наведене суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

З аналізу ст. 293 Податкового кодексу України слідує, що ставка для платників єдиного податку другої групи є фіксованою, якщо у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників не перевищив визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідач є платником єдиного податку другої групи та фіксована ставка цього податку встановлена у 2012 році в розмірі 214,60 грн. та з 01.01.2013 року - 229,40 грн.

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначений статтею 295 Податкового кодексу України, відповідно до приписів якого платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Отже вбачається, що правовою підставою для несплати ставки єдиного податку законодавчо визначені: період щорічної відпустки, період тимчасової втрати непрацездатності (якщо така непрацездатність триває 30 і більше календарних днів), а також у разі подання до податкового органу заяви щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Інших виключень для звільнення від сплати ставки єдиного податку дана норма не містить.

Судом встановлено, що відповідач був звільнений від сплати ставки єдиного податку у вересні 2012 року на період відпустки згідно поданої до податкового органу заяви, а отже позивачем з урахуванням цього не було нараховано відповідачу ні ставки єдиного податку у зазначений період, ні штрафних санкцій за не сплату єдиного податку, відповідно.

Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування врегульований пп. 298.2.1 - 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до цих норм для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до цієї глави), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Судом встановлено, що заява про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2013 року від ОСОБА_2 надійшла до податкового органу 10.12.2012 року.

Але, згідно з пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до цієї глави), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

З урахуванням наведеного, пояснень сторін та аналізу нормативних актів, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо нарахування відповідачу ставки єдиного податку у серпні 2012 року, жовтні-грудні 2012 року та січні 2013 року на загальну суму 955,94 грн., пені в сумі 0,61 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 536,50 грн. (за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року) є обґрунтованими та правомірними, відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У ході судового розгляду адміністративної справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем не сплачено до місцевого бюджету суму єдиного податку у загальному розмірі 1 493,05 грн., яка складається з основного платежу у розмірі 955,94 грн., штрафних санкцій у розмірі 536,50 грн. та пені у розмірі 0,61 грн.

Податковим кодексом України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

З огляду на наведене, оскільки грошове зобов'язання відповідача з єдиного податку у загальному розмірі 1 493,05 грн. не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання є податковим боргом.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно зі статтею 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги те, що відповідач у встановлені законодавством строки суму податкової заборгованості у розмірі 1 493,50 грн. не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного податку у загальному розмірі 1493,05 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання - 83017, АДРЕСА_1) на розрахунковий рахунок № 33219866700005, одержувач - місцевий бюджет, Калінінський район м. Донецька, ЄДРПОУ 38034015, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 18050401, податковий борг з єдиного податку в сумі 1493,05 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто три грн. 05 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 6 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 11 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.