Постанова № 29840146, 29.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року (о 14 год. 50 хв.)Справа № 0870/11295/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника відповідача Головченко І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 101)»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Державне підприємство «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 101)» (далі - Підприємство Кам'янської виправної колонії (№ 101), позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - Вільнянська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504 на суму 20 125,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Вільнянською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питання несвоєчасності сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 30.11.2009 по 29.07.2011, за результатами якої складено Акт від 06.09.2011 № 579/15-08680112. На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 125,20 грн. Позивач вважає неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що у платіжних дорученнях, вказаних у акті перевірки, призначення платежу було на погашення поточних зобов'язань, однак Вільнянська МДПІ безпідставно змінила призначення платежу, направивши кошти на погашення боргу 2009 року, що виник через скрутне фінансове становище підприємства. На підставі викладеного, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надав клопотання (вх. № 3152 від 24.01.2013 та № 3657 від 28.01.2013) про розгляд справи без його участі. На позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Посилається на п. 87.9 ст. 87 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що протягом 2011 року позивачем сплачувались суми по податку на додану вартість, які направлялись Вільнянською МДПІ у рахунок погашення податкового боргу згідно календарної черговості його виникнення. Вказує, що здійснення погашення сум податкового боргу згідно черговості його виникнення, без врахування платежу, вказаного позивачем у платіжних дорученнях, є визначеним Податковим кодексом правом податкових органів. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову Підприємству Кам'янської виправної колонії (№ 101) відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.

Державне підприємство «Підприємство Кам'янської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 101)» (ідентифікаційний код 08680112) є юридичною особою, яка зареєстрована 22.05.2000 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 800056 та Довідка АБ № 418859 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200061140 НБ № 572906.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I та пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 розділу II ПК України посадовою особою Вільнянської МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання несвоєчасності сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.11.2009 по 29.07.2011, за результатами якої складено Акт від 06.09.2011 № 579/15-08680112 (далі - Акт).

З Акту вбачається, що на порушення абзацу а п. 50.1 ст. 50, п. 57.3 ст. 57 розділу II та п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України платником несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації. Згідно з Актом порушення полягають в наступному:

- податкове зобов'язання, визначене у декларації № 19825 від 18.11.2009 у розмірі 33 255,00 грн., граничний термін сплати якого 30.11.2009, фактично було сплачено згідно платіжного доручення № 492 від 29.04.2011 у сумі 7446,20 грн., із затримкою на 515 днів та згідно платіжного доручення № 633 від 30.05.2011 у сумі 25 808,80 грн., із затримкою на 546 днів;

- податкове зобов'язання, визначене в уточнюючому розрахунку № 20241 від 18.11.2009 у розмірі 2690,00 грн., граничний термін сплати якого 02.12.2009, фактично було сплачено згідно платіжного доручення № 633 від 30.05.2011 у сумі 2690,00 грн., із затримкою на 544 дні;

- податкове зобов'язання, визначене у декларації № 20994 від 21.12.2009 у розмірі 30 638,00 грн., граничний термін сплати якого 30.12.2009, фактично було сплачено згідно платіжних доручень від 30.06.2011 № 836 у сумі 5956,00 грн. та № 837 у сумі 18 634,97 грн., із затримкою на 547 днів; згідно платіжного доручення № 918 від 15.07.2011 у сумі 2000,00 грн., із затримкою на 562 дні; згідно уточнюючих документів від 21.07.2011 № 9005147571 у сумі 981,00 грн. та № 9005149517 у сумі 1825,00 грн., із затримкою на 568 днів; згідно платіжного доручення № 981 від 29.07.2011 у сумі 1241,03 грн., із затримкою на 576 днів;

- податкове зобов'язання, визначене у декларації № 22692 від 18.01.2010 у розмірі 32 543,00 грн., граничний термін сплати якого 01.02.2010, фактично було сплачено згідно платіжного доручення № 981 від 29.07.2011 у сумі 32 543,00 грн., із затримкою на 543 дні;

- податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Р») №0000551503 від 16.02.2010 у розмірі 1950,00 грн., граничний термін сплати якого 26.02.2010, фактично було сплачено згідно платіжних доручень від 29.07.2011 № 996 у сумі 326,98 грн. та № 981 у сумі 1173,02 грн., із затримкою на 518 днів.

На підставі Акту та виявленого порушення Вільнянською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504, яким на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 576 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 100 626,00 грн. Підприємство Кам'янської виправної колонії (№ 101)зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 20 125,20 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Оскільки Підприємство Кам'янської виправної колонії (№ 101) вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504 прийнято Вільнянською МДПІ всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 ПК України).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Судом встановлено, що позивачем в податкових деклараціях та уточнюючому розрахунку самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000551503 від 16.02.2010 у розмірі 1950,00 грн., доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення суду не надано. Проте податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 626,00 грн. у встановлений строк не сплачені.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п. 116.1 ст. 116 ПК України).

Судом встановлено, що станом на 06.09.2011 (день складання акту перевірки) позивачем затримано більше на 30 календарних днів граничного строку сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 626,00 грн., а тому відповідно податковим органом з урахуванням приписів п. 126.1 ст. 126 ПК України правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 № 0000611504 про зобов'язання Підприємство Кам'янської виправної колонії (№ 101) сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 20 125,20 грн. (100 626,00 грн. х 20% = 20 125,20 грн.).

Позивачем не заперечуються зазначені в Акті перевірки суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та граничні терміни їх сплати. Позивач лише зазначає, що у платіжних дорученнях, вказаних у Акті перевірки, призначення платежу було на погашення поточних зобов'язань, однак Вільнянська МДПІ безпідставно змінила призначення платежу, направивши кошти на погашення боргу 2009 року, що виник через скрутне фінансове становище підприємства. Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Пунктом 87.9 ст. 87 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, вказаними положеннями ПК України податковому органу надано право розподілу коштів у випадку існування податкового боргу у платника податку. Таким чином, відповідач правомірно здійснив зарахування коштів позивача в рахунок погашення податкового боргу незалежно від визначеного позивачем призначення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак