Рішення № 29839286, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/414/13 05.03.13

За позовом фізичної особи-підприємця Вайкана Вадима Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Транс брок"

про стягнення 29 289,07 гр

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Вайкан В.М (паспорт)

Жмарьова О.М. (дов. від 15.02.2013)

Від відповідача Пекар А.О.. (дов. від 24.01.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги ФОП Вайкана В.М. до товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трснс брок" про стягнення 29 289,07 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування від 07.06.2012 № 462.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2013 порушено провадження у справі № 910/414/13 та призначено її до розгляду на 31.01.2013.

В судове засідання 31.01.2013 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

У зв»язку з необхідністю витребувати додаткові докази суд розгляд справи відклав на 19.02.2013 , а потім на 05.03.2013.

В судове засідання 05.03.2013 з'явилися представники позивача та відповідача, надали додаткові пояснення по суті справи, надали витребувані судом докази.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що укладений між сторонами договір №462 про надання посередницьких послуг по організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні укладений під умовою щодо проведення розрахунків з позивачем тільки після отримання коштів відповідачем від замовника, а тому на підставі п 4.1 вказаного договору строк оплати ще не настав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2012 між фізичною особо-підприємцем Вайканом Вадимом Миколайовичем " (надалі у тексті -Позивач, «Експедитор-2») та товариством з обмеженою відповідальністю "АС-Транс брок" (надалі у тексті - Відповідач, «Експедитор-1») укладено Договір № 462 (далі за текстом - Договір) про надання посередницьких послуг по організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, який підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін.

Розділом 1 вказаного Договору сторонами передбачено, що відповідач( експедитор-1) виступає за дорученням замовника (одержувача вантажу) в якості поручителя, а позивач(експедитор-2) виступає за дорученням перевізника(власника транспорту) в якості повіреного.

Згідно з п.2.2 Договору строки, направлення. Адреси, дані про вантаж, вантажовідправники, вантажоодержувачі, чставка фрахту, а також інші конкретні умови кожного перевезення обумовлюються в замовлені експедитора-2 на здійснення перевезення. Замовлення є невід»ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 та 3.2 Договору сторони узгодили, що відповідач (експедитор-1) зобов»язаний надавати позивачу (експедитору-2) замовлення не пізніше ніж 24 годин до початку перевезення, забезпечити готовність вантажу до перевезення(пакування, маркування, групування та інше), а позивач (експедитор-2) зобов»язаний забезпечити своєчасну подачу рухомого складу під завантаження в технічно-справному стані, здійснювати загальний контроль за дотриманням правил навантаження, розміщення і кріплення вантажу,тощо.

Відповідно до п.3.3. Договору сторони виконують посередницькі функції у відношення автомобілів, які надані перевізниками в їх розпорядження.

Порядок розрахунків сторони визначили розділом 4 Договору, відповідно до п.4.1 якого розрахунки між двома експедиторами здійснюються на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунка, СМР , ТТН та акта виконаних робіт, якщо інше не вказано в заявці, але лише за рахунок коштів отриманих від Замовника по даному Замовленню. Експедитор-1 здійснює оплату експедитору-2 безготівковими платежами в гривнях, в строки, указані в Замовленні на кожне окреме перевезення.

Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що відповідно до наданої відповідачем заявки від 05.06.2012 №2188 та від 07.06.2012 №2200 позивач зафрахтував вантажний транспорт у ФОП Сафрюка В.Л. та виконав два перевезення вантажу по міжнародному маршруту Туреччина- м. Киїів (Україна). Доказом здійснення даних перевезень є міжнародні накладні СМР з печатками митниці та вантажоодержувача - ТОВ « Алекс Дженерал Сервіс». Сума фрахту за кожне перевезення склала 15600 грн., усього 31200 грн.

Вказані перевезення були виконані належним чином, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами виконаних робіт №127 ЗВ від 03.07.2012 на суму 15600 грн. та№127/1 ЗВ від 03.07.2012 на суму 15600 грн. вказані акти приймаються судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов»язань за Договором.

За надані послуги відповідачу позивачем був виставлений рахунок-фактура від 03.07.2012 за № 462 ДЗ на суму 15600,00 грн. та рахунок-фактура від 03.07.2012 за № 462/1 ДЗ на суму 15600,00 грн.

Оскільки Акти здачі-прийняття (надання послуг) були підписані сторонами 03.07.2012, цей день вважається датою початку терміну оплати.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити рахунки позивача до 14.07.2012.

Однак, всупереч умовам договору відповідач зазначену суму повністю не сплатив. Ним було перераховано позивачу 800,00 грн. 25.09.2012 платіжним дорученням №1099, 25.09.2012 знову 800,00 грн. платіжним дорученням №1100 та 10.12.2012 кошти в сумі 500,00 грн. платіжним дорученням№1501( в матеріалах справи).

Таким чином, на дату розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 29100.00 грн. В судовому засіданні вказану суму боргу відповідач не заперечив, однак зазначив, що строк її оплати ще не настав тому що Замовник цю суму йому ще не сплатив за вищевказані автоперевезення вантажу.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов»язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов»язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувами відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов»язань, пов»язаних із перевезенням.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29100 грн.

Твердження відповідача по те, що строк оплати позивачу за вказані перевезення вантажу по Договору ще не настав із-за несплати цих послуг замовником ТОВ «Алекс Дженерал Сервіс» судом відхиляються у зв»язку з наступним:

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На вимогу суду відповідач надав до матеріалів справи укладений ніж ним та ТОВ «Алекс Дженерал Сервіс» договір-доручення №90 від 30.01.2012, на виконання якого, за твердженням останнього, для фактичного та реального здійснення перевезення вантажу і був укладений договір з позивачем №462 від 07.06.2012.

У відповідності до п.1.1 договору від 30.01.2012 замовник доручає, а перевізник (відповідач-ТОВ «Ас-Транс брок») приймає на себе перевезення чи організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від свого імені, але за дорученням замовника та за рахунок останнього.

Згідно п.5.5. цього договору оплата (замовником) за перевезення проводиться не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку, при цьому датою виставлення рахунку є дата передачі рахунку. Сторони погодилися з тим, що максимальний термін для розрахунків за послуги перевізника не може перевищувати 10 банківських днів.

Пункт 6.1 даного договору від 30.01.2012 обумовлює, що відповідальність замовника та перевізника визначається умовами Конвенції КДПВ. Однак замовник та перевізник на додаток до даної Конвенції в добровільному порядку приймають на себе обов»зки, і зобов»язуються оплатити штрафні санкції, передбачені договором або умовами конкретної заявки. Зміст вказаного пункту договору підтверджує вимоги ст. 920 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов»язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Аналогічне твердження містить пункт 8.1. договору від 07.06.2012, де крім Конвенції є посилання на Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП, Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», інші міжнародні угоди та чинні нормативні акти України.

З урахуванням ч.3 ст.6 ЦК України це означає, що якщо за порушення зобов»язань законом встановлена певна відповідальність, сторони не можуть ввід цього відступити за їхньою домовленістю.

Частиною 7 ст.193 ГК України передбачено, що не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст..614 ЦК України правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне порушення зобов»язання, є нікчемним. З огляду не це не можна, на думку суду, звільнити відповідача від відповідальності за прострочення сплати боргу, хоча він і посилається на ненадходження коштів від замовника.

Частина 2 ст.614 ЦК України покладає тягар доказу про відсутність вини на особу, яка порушила зобов»язання. Відповідач по даній справі ТОВ «Ас-Транс брок» не надав суду жодного письмового доказу, який би доводив відсутність його вини. Відповідач не надав доказів судового звернення до замовника ТОВ « Алекс Дженерал Сервіс» про сплату боргу за виконані перевезення вантажу, не надав доказів виставлення замовнику рахунків для оплати за вказані перевезення, не надав доказів того, що він взагалі звертався(повідомлення пошти, чеки, описи вкладення в цінні листи, тощо) після настання строку платежу до замовника з претензією.

За таких обставин. на думку суду, відповідач не довів, що ним було вжито всі заходи, передбачені Договором із замовником, для отримання коштів за перевезення для виконання своїх зобов»язань перед позивачем.

Суд вважає, що позиція відповідача по те, що договір від 07.06.2012 №462 укладений під відкладною умовою, а обов»язок з проведення розрахунків з позивачем у відповідача виникає після проведення розрахунків з замовником, є безпідставною та необґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2012 у справі 43/263-10(додається до матеріалів справи).

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 189,07 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ФОП Вайкана В.М. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ас-Транс брок»" (03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Феодосійська, буд. 4, квартира 206, , код ЄДРПОУ 37414236) на користь фізичної особи-підприємця Вайкана Вадима Миколайовича (61202, м. Харків, Дзержинський район, проспект Людвіга Свободи, буд.39, квартира 232, реєстраційний номер 20019547164, ідентифікаційний код 2887615573) основний борг в розмірі 29 100(двадцять дев»ять тисяч сто) грн..00 коп. , три відсотки річних в розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп., судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять ) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.03.2013