Рішення № 29839098, 06.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.13 р. Справа № 5006/8/174/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Лисак Романа Олексійовича, м. Харків

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Спирка Дмитра Миколайовича, м. Київ

про: стягнення матеріальної шкоди в сумі 13581,33 грн., пені в сумі 1049,67 грн., 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційних в сумі 706,23 грн.

за участю представників:

від позивача: Печерська К.В. - за довір. № 14/129-73 від 02.01.2013 р.

від відповідача: Четверня Д.С. - за довір. № 07-22/19 від 14.01.2013 р.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Лисак Роман Олексійович: не з'явився

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спирка Дмитро Миколайович: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2013 р. на підставі

ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 13.03.2013 р.

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в сумі 13691,33 грн., пені в сумі 1058,17 грн., 3 % річних в сумі 731,45 грн., інфляційних в сумі 314,90 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2012 р. до участ?і у справі залучено третю особ?у, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лисак Романа Олексійов?ича, м. Київ, третю особу, яка не заявляє с?амостійних вимог на предмет с?пору на стороні відповідача - Спирка Дмитра Мик?олайовича.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-Z/22-124-00001 від 08.01.2009 р., посвідчення водія на Лисак Романа Олексійовича, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № АХС 089701, довідку ДАЇ від вересня 2009 р., постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2009 р. по адміністративній справі № 3-10843/09, звіт з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 04.11.2009 р. № 100, протокол огляду транспортного засобу від 04.09.2009 р. № 100, страховий акт від 21.12.2009 р. № СТ/09/2715, платіжне доручення від 21.12.2009 р. № 3316 та від 13.01.2010 р. № 25, претензію № 03/1078 від 07.04.2010 р., лист-відповідь ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» від 07.05.2010 р. № 41434-22/1, лист № 03/139 від 20.01.2011 р., правовстановлюючі документи тощо.

20.01.2013 р. на адресу суду від Шевченківського районного суду м. Києва надійшла адміністративна справа 3-10843/09 щодо притягнення до адміністративної відповідальності Спирка Дмитра Миколайовича.

25.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність інформації з боку позивача щодо банківських реквізитів, на які потрібно сплатити страхове відшкодування в порядку регресу.

11.02.2013 р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач фактично зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди в сумі 13581,33 грн., пені в сумі 1049,67 грн., 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційних в сумі 706,23 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає зменшені позовні вимоги.

Остаточно позивач визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: матеріальна шкода в сумі 13581,33 грн., пеня в сумі 1049,67 грн., 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційні в сумі 706,23 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 31.05.2012 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Третя особа без самостійних вимог? на предмет спору на стороні позивача Лисак Роман Олексійович до жодного з судових засідань не з'явився, письмових пояснень що?до обставин справи не надав, про неявку суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особо без самостійних ви?мог на предмет спору на сторон?і відповідача Спирка Дмитро Миколайович до жодного з судових засідань не з'явився, письмових пояснень щодо обставин справи не надав, про неявку? суд не повідомив, про дату час та місце? проведення судового засідан?ня повідомлений належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2009 р. о 17 год. 45 хв. у м. Києві на перехресті вул. Жилянської та вул. Л. Толстого, у зв'язку з порушенням Спирко Дмитром Миколайовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «ВАЗ 21093», державний номер 97772ЕВ, під керуванням Спирко Дмитро Миколайовичем та автомобілю марки «Mitsubishi», державний номер АХ8071ВЕ, що належить Лисак Роману Олексійовичу. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ від вересня 2009 р.

Судом при розгляді справи були досліджені матеріали адміністративної справи № 3-10843/09, які надійшли від Шевченківського районного суду м. Києва.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2009 р. по адміністративній справі № 3-10843/09 Спирка Дмитра Миколайовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.

Таким чином, винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2009 року по справі є Спирко Д.М.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та Лисак Романом Олексійовичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу

№ 06-Z/22-124-00001 від 08.01.2009 р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору з 11.01.2009 р. до 10.01.2010 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль марки «Mitsubishi», державний номер АХ8071ВЕ був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача).

Об'єктом страхування є, в тому числі, автомобіль «Mitsubishi», державний номер АХ8071ВЕ.

Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено п. 5.3. вказаного Договору та складає 1 183,54 грн.

Абзацом 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 04.11.2009 р. № 100, вартість матеріального збитку, що визначена як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобілю марки «Mitsubishi», державний номер АХ8071ВЕ становить 18478,48 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до страхового акту від 21.12.2009 р. № СТ/09/2715, зазначена подія була визнана страховою та сума страхового відшкодування (сума виплати) склала 13691,33 грн.

На підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 06-Z/22-124-00001 від 08.01.2009 р., страхового акту від 21.12.2009 р. № СТ/09/2715, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 13691,33 грн. на користь Лисак? Романа Олексійовича - власника автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.12.2009 р. № 3316 та від 13.01.2010 р. № 25.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 13691,33 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

31.08.2009 р. о 17 год. 45 хв. у м. Києві на перехресті вул. Жилянської та вул. Л. Толстого, у зв'язку з порушенням Спирко Дмитром Миколайовичем Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «ВАЗ 21093», державний номер 97772ЕВ, під керуванням Спирко Дмитро Миколайовичем та автомобілю марки «Mitsubishi», державний номер АХ8071ВЕ, що належить Лисак Роману Олексійовичу. Вина Спирка Д.М. підтверджена матеріалами адміністративної справи № 3-10843/09.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини Спирка Д.М.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність Спирка Д.М. була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії ВВ № 5672660, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобілю марки «ВАЗ 21093», державний номер 97772ЕВ, існував діючий поліс.

Посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номер 97772ЕВ було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», позивач звернувся до відповідача з претензію № 03/1078 від 07.04.2010 р.. Проте, відповідач кошти не перерахував, посилаючись на відсутність банківських реквізитів позивача.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, що діяла у спірний період) - далі Закон, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВВ № 5672660 розмір франшизи встановлений в сумі

510,00 грн.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України „Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів № 026-Z/22-124-00001 від 08.01.2009 р. розмір франшизи складає 1183,54 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму ма?теріальної шкоди в сумі 13581,33 грн. на користь позивача, що підт?верджується матеріалами спр?ави, а саме банківськими виписками від 31.11.2012 р.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про матеріальної шкоди в сумі 13181,33 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однією з позовних вимог є вимога про стягнення 1049,67 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) в порядку регресу.

Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1058,17 грн. пені.

Також, до складу позовних вимог є вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційних в сумі 706,23 грн., нарахованих позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) в порядку регресу.

На підставі аналізу норм ст. ст. 37, 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду з позовною заявою відповідач не був таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а право позивача на відшкодування витрат не було порушеним, оскільки зобов'язання страховика щодо здійснення страхового відшкодування виникає після отримання відповідної заяви з повним пакетом документів, необхідних для здійснення такого відшкодування.

Позивачем не надано жодних доказів належним чином направлення листа, в якому були зазначені банківські реквізити для сплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Отже, у позивача відсутнє право на нарахування 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційних в сумі 706,23 грн. згідно з приписами ст.625 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про страхування", Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33,35, 43, 44, 49, 80 п.1-1, 82-85, суд

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк стосовно стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» матеріально шкоди в сумі 13581,33 грн. - припинити.

В задоволенні позовних вимог Товари?ства з додатковою відповідал?ьністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «У?країнська акціонерна страхо?ва компанія «АСКА», м. Донецьк щодо стягнення пені в сумі 1049,67 грн., 3 % річних в сумі 776,93 грн., інфляційних в сумі 706,23 грн. - відмовити.

Стягнути з Приватн?ого акціонерного товариства? «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, б. 100, код ЄДРПОУ? 13490997) на кор?исть Товариства з додатковою? відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, п/р 26508063794100 в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Києві, МФО 351005, ЄДРПОУ 32380598) судовий збір в сумі 1309,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суддя Бокова Ю.В.