Постанова № 29838615, 05.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 березня 2013 р. Справа № 802/116/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: ОСОБА_2

відповідача: Терепа С.В., Волощук В.О.-представники за

довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Державної податкової служби у Вінницький області, Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошової компенсації та грошової допомоги

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошової компенсацій та грошової допомоги.

Обґрунтувуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем при його звільненні зі служби податкової міліції невірно визначено вислугу років, зокрема не взято до уваги норми абз. 3 п.п. "а" п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не вирішено питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного забезпечення за кожний календарний рік служби та не нарахована грошова компенсація за невикористану у 2012 році відпустку, тривалість якої згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 року №114, становить 40 діб, чим порушено його законні права та інтереси.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року за клопотанням Державної податкової служби у Вінницькій області було залучено в якості другого відповідача Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби.

В судовому засіданні позивач надавши додаткові докази, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до наказу Державної податкової служби у Вінницькій області від 05.12.2012 року №430-о, позивача звільнено зі служби податкової міліції у запас Збройних Сил України за ст.64 п. "ж" (за власним бажанням) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 року №114.

Вислуга років на день звільнення згідно зазначеного наказу станом на 05.12.2012 року в календарному обчисленні становить 17 років 08 місяців 08 днів.

На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 року по справі №2-а-40/10/0270 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби у Вінницькій області, на підставі наказу №426-о від 05.12.2012 року відповідачем скасовано наказ №461-о від 30.12.2009 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено на посаді першого заступника начальника ГВПМ Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Також зазначеним наказом нараховано грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.12.2009 року по 04.12.2012 року та зарахована вислуга років на службі в податковій міліції.

Пунктом 5 значеного наказу підтверджено стаж служби в календарному обчисленні 17 років 08 місяців 08 днів станом на 05.12.2012 року та виплату винагороди за вислугу років.

Отже підставою звільнення позивача з органів податкової міліції 30.12.2009 року стала постанова слідчого прокуратури Ленінського району м. Вінниці про порушення кримінальної справи №09270118 за ч.2 ст.368 Кримінального Кодексу України.

Позивач з 11.02.2009 року по 11.08.2009 року перебував в ІТТ та в СІЗО під вартою як підозрюваний по кримінальній справі.

Однак, у відповідності до постанови слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 22.12.2011 року, кримінальну справу по обвинуваченню позивача в скоєні злочину 22.12.2011 року закрито в зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу злочину, відповідно до п.2 ст. 6, ст. 130 КПК України.

Також з 11.02.2009 року по 11.08.2009 року останній перебував під вартою та зазначене не спростовується учасниками процесу.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступних правових норм.

Так, Закон України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, поновлення порушених у зв'язку з цим трудових, службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав, а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів.

Відповідно до п. п. 1 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертається), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Статтею 7 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" встановлено, що термін перебування під вартою, час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.

Абзацом 3 підпунктом (а) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" встановлено, що до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується один місяць служби за три місяці, умовами пільгового обчислення вислуги років є: час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих.

Отже позивач перебуваючи під вартою з 11.02.2009 року по 11.08.2009 року (шість місяців), був безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, в зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу злочину, відповідно до п.2 ст. 6, ст. 130КПК України, що є реабілітуючою обставиною, про що свідчить постанова про закриття кримінальної справи від 22.12.2011 року, отже цей період підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах передбачених законодавством України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги в розмірі 16077 грн. та грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустки в розмірі 4763 грн., суд виходить з наступного.

Розділом VI Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення) врегульовано питання щодо надання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відпусток.

При наданні чергової та додаткової відпустки згідно вищезазначеного Положення їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Згідно пункту 51 Положення тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30діб щорічно, від 10 до 15 років - 35 діб щорічно, від 15 до 20 років - 40 діб щорічно, від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Відповідно до п. 2 Положення позивач відноситься до старшого начальницького складу.

Пунктом 56 Положення встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Абзацом другим передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація.

У відповідності до матеріалів справи вислуга позивача в органах податкової міліції складає більше 15 років, а отже згідно вищезазначеного положення тривалість щорічної відпустки позивача мала б становити 40 діб.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету. Згідно наказу Державної податкової служби у Вінницькій області №426-о від 05.12.2012 року ОСОБА_2 судом поновлено на посаді першого заступника начальника ГВПМ Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.12.2009 року по 04.12.2012 року та визначено вислугу років в податковій міліції, а тому при звільненні 05.12.2012 року відповідно до Положення позивач має право на отримання компенсації за невикористану відпустку у 2012 році.

Щодо виплати одноразової допомоги в розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином законодавцем чітко передбачено виплату одноразової грошової допомоги для осіб, які звільняються із служби за власним бажанням.

Як зазначено в наказі Державної податкової служби у Вінницькій області №430-о від 05.12.2012 року, позивач звільнений з посади та зі служби в податковій міліції у запас Збройних Сил України за ст.64 пунктом "ж" за власним бажанням, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 року №114.

Але у вказаному наказі врахована лише вислуга років на день звільнення позивача, відомості щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу відсутні.

Однак при звільненні зі служби позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за весь період служби в податковій міліції, згідно трудової книжки позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оспорюваної вимоги відповідачем дотримані.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також визначаючись щодо стягнення судового збору, суд врахував норми ст. 5 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З урахуванням зазначеного та за наявності пільги у позивача щодо сплати судового збору, судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби у Вінницький області № 430-о від 05.12.2012 року в частині визначення вислуги років на день звільнення - 17 років 08 місяців 08 днів.

3. Зобов'язати Державну податкову службу у Вінницький області викласти наказ № 430-о від 05.12.2012 року в частині, що стосується визначення вислуги років на день звільнення в редакції "Вислуга років на день звільнення становить: календарна - 18 років 08 місяців 08 днів".

4. Стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4 763 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят три гривні).

5. Стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), одноразову грошову допомогу в сумі 16 077 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят сім гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна

Повний текст постанови виготовлений 11.03.2013 року