Ухвала суду № 29835381, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2013 р. м. Київ К/9991/57311/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко-Дім"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року

у справі № 2887/12/9104

за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко-Дім"

до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, Державної податкової адміністрації у Львівській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Еко-Дім" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ХК "Еко-Дім") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова (далі по тексту -відповідач 1, ДПІ), Державної податкової адміністрації у Львівській області (далі по тексту - відповідач 2, ДПА) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ "ХК "Еко-Дім" відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу від ДПІ та ДПА не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "ХК "Еко-Дім" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 110/23-а/05393518 від 03.06.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, п.п. 5.1, 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.1., 7.2.8. п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 433 612 грн..

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0002153500 з податку на додану вартість на суму 542016 грн., у т.ч. за основним платежем 433613 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 108403 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього закону; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції між ПАТ "ХК "Еко-Дім" (покупець) та ТзОВ "Фалкон" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №26/04/10 від 26.04.2010 р., за яким позивач придбав у вказаного суб'єкта паливо.

Фактичне отримання позивачем товару підтверджується накладними та податковими накладними. Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку ПАТ "ХК "Еко-Дім".

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договір укладений ПАТ "ХК "Еко-Дім" з ТзОВ "Фалкон" був сторонами виконаний належним чином, позивач отримав товар та повністю його оплатив.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та невірно надана правова оцінка обставин у справі, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко-Дім" - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року -скасувати, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року -залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов