Ухвала суду № 29833334, 14.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/7265/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/7265/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодом Пассаж"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області, в якому просив визнати дії відповідача, вчинені під час перевірки, складання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення незакониими, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №000557150337170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн.

21 листопада 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 17.08.2012 року №0005571503/37170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14570грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України та залишення поза увагою, що ТОВ „Автодом Пассаж" не мало права включати суму сплаченого ПДВ за податковою накладною №640 від 16.05.2012 року до податкового кредиту, оскільки податкова накладна не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її видачі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Автодом Пассаж" зареєстровано у встановлено законом порядку та є юридичною особою.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача та 20.07.2012 року за результатами перевірки складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» №1867/15-319/32462510, в якому відповідач прийшов до висновку , що ТОВ „Автодом Пассаж" не мало права включати суму сплаченого ПДВ за податковою накладною №640 від 16.05.2012 року до податкового кредиту, оскільки вона не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН).

17.08.2012 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №000557150337170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 17.08.2012 року №0005571503/37170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14570грн., суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність у покупця належно оформленої податкової накладної, включення даної податкової накладної до ЄРПН, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що документом, який би підтверджував прийняття або неприйняття податкової накладної є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається податковим органом протягом операційного дня.

У випадку коли така квитанція не надсилається платнику податку протягом встановленого строку, податкова накладна вважається такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абз. 7 п. 201.10 ПК України).

У відповідності до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Колегія суддів зазначає, що, з врахуванням вищезазначених норм, закон не містить обов'язку зареєструвати податкову накладну в ЄРПН саме у день її складання.

Крім того, закон не встановлює недійсність податкової накладної або втрати права на податковий кредит у разі реєстрації податкових накладних в інший день, ніж день їх складання. Такі наслідки передбачені лише у випадку відсутності факту реєстрації податкової накладної. (абз.8 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час формування податкового кредиту).

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2012 року за результатами виконання договору купівлі-продажу автомобіля „Renault" була виписана податкова накладна №640 на суму 174840грн., в т.ч. ПДВ 29140грн. (а.с.42).

При цьому, як вбачається з витягу з ЄРПН № 6102513, наданого на запит покупця у листопаді 2012 року (а.с.43), вказана податкова накладна була зареєстрована у ЄРПН 22.05.2012 року.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не ставив під сумнів дійсність та реальність операцій за договором поставки, укладеного між Приватним акціонерним товариством „Рено-Україна" та позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що постачальник товару позивачу - Приватне акціонерне товариство „Рено-Україна", у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Порядку №1379 та Порядку №1246 зареєстрував податкову накладну №640 в ЄДРП 22.05.2012 року, тобто через 5 днів після її складання, що відповідає вимогам п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та підтверджується відповідним витягом (а.с.43).

Податкова накладна №640 (а.с.18, 56) фактично виписана не 14.05.2012 року, як зазначив в акті перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 відповідач (а.с.18), а 16.05.2012 року, що підтверджується її копією (а.с.42).

Як було з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду справи, під час формування реєстру виданих та отриманих податкових накладних відбулася технічна помилка, внаслідок чого в Розділі ІІ Реєстру „Отримані податкові накладні" датою отримання податкової накладної значиться „16.05.2012 року", а датою її виписки вказано „14.05.2012 року".

Дослідивши матеріали справи з урахуванням Порядку №1379, колегія суддів вважає, що податкова накладна №640 від 14.05.2012 року і податкова накладна 16.05.2012 року є одним й тим самим документом.

Сума ПДВ, вказана в Розділі ІІ Реєстру „Отримані податкові накладні" (а.с.56) та в податковій накладній №640 від 16.05.2012 року (а.с.18), співпадає і становить 29140грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення суми ПДВ у розмірі 29140грн. до податкового кредиту у травні 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/7265/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.