Постанова № 29832518, 07.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5011-69/7246-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондаря С.В. Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Екостандарт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.01.13у справі№5011-69/7246-2012господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Екостандарт"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЧеботарьова І.Г. (дов. від 16.03.12)відповідачаМельник Е.О. (дов. від 28.01.13), Іващенко В.І. (дов. від 04.07.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із ПАТ "Екостандарт" суму 22849190,45 грн., яку склада.ть заборгованість та нараховані на неї пеня, інфляційні та річні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.12 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Стасюк С.В., судді: Нечай О.В., Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чорногуза М.Г., суддів: Агрикової О.В., Сухового В.Г.), провадження у справі в частині стягнення 21710786,02 грн. припинено у зв'язку зі сплатою, в іншій частині позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Судові акти мотивовані прострочкою платежу.

Не погоджуючись із судовими актами в частині задоволення вимог про сплату інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити повністю. Скарга мотивована відсутністю вини відповідача у виникненні заборгованості, а також тим, що судами не взято до уваги ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України де зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Екостандарт" (покупець) укладений договір № 14/2255/11 на купівлю-продаж природного газу. Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 102882801,22 грн., зазначене підтверджується актами приймання-передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого природного газу, у зв'язку з чим, станом на 23.05.12, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21710786,02 грн., стягнення якої і стало предметом спору. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, на підставі договору про реорганізацію взаєморозрахунків № 11/517 ПАТ "Екостандарт" сплатило основну суму боргу в сумі 21710786,02 грн., яка є предметом спору у справі, що не заперечується сторонами. На підставі ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судами правомірно припинено провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, за період прострочки оплати судами стягнута з відповідача сума пені, 3% річних та інфляційні. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів правомірними, а доводи касаційної скарги відхиляє з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, в пункті 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Це спростовує доводи касаційної скарги про те, що розрахунки мають здійснюватися в спеціальному режимі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.12 №517.

Сторони в договорі визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши математичний розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суди підтвердили правильність розрахунків позивача та стягнули з відповідача 782593,42 грн. - пені, 151458,81 грн. - 3% річних, 204352,20 грн. - інфляційних втрат.

Посилання скаржника на те, що з укладенням договору №11/517 від 27.06.12 мала місце новація, перевірялися судом апеляційної інстанції та визнані неспроможними, а договір №11/517 - таким, що не розцінюється, як новація. Так, судом правомірно зазначено, що ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України не може бути застосована до даного виду правовідносин, оскільки договором № 11/517 сторонами погоджено організацію проведення взаєморозрахунків, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору № 14/2255/11 на купівлю-продаж природного газу. При цьому сторони не передбачали у договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Враховуючи, що відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів, то і договір №11/517 не може бути переоцінений на стадії касаційного перегляду справи.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.13 у справі №5011-69/7246-2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С.В. Бондар

В. В. Палій