Постанова № 298305, 28.11.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.06

Справа №АС13/502-06.

за позовом: Конотопської міжрайонної державної податковоїінспекції

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Буринський завод сухого молока”

за участю прокурора Сумської області

Про визнання недійсним господарського зобов’язання.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

СУДДІ: СОП’ЯНЕНКО О.Ю.

КОВАЛЕНКО О.В.

За участю представників сторін:

позивача: Бистров І.М. дов. № 8972/9/10 від 02.10.2006р., Бібік В.А. дов. № 13084/9/10 від 30.12.2005р., Аргунова О.О. № 13079/9/10 від 30.12.2005р.

відповідача: Тарасенко О.Б., Шульга Е.О.

прокурор Дубова О.В.

В судовому засіданні, розпочатому 03.10.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 31.10.2006 р.

В судовому засіданні, розпочатому 31.10.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 07.11.2006 р.

В судовому засіданні, розпочатому 07.11.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 28.11.2006 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір № 2- КП від 07.04.2005 року на загальну суму 2386500 грн. та договір № 23 КП від 07.04.2005 року на загальну суму 2386500 грн., як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а також такі, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та стягнути все одержане за даною операцією з відповідача в доход держави відповідно до ст.208 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що викладені в позовній заяві вимоги ґрунтуються на помилковій оцінці обставин, є надуманими і не відповідають нормам чинного законодавства та просить повністю відмовити позивачу у задоволенні даного позову.

Позивач подав остаточне уточнення позовних вимог, згідно якого просить визнати недійсним договір № 2 від 07.04.2005 р. на загальну суму 2386500 грн. та договір № 23КП від 07.04.2005 р. на загальну суму 2386500 грн., визнати недійсними господарські зобов’язання, які виникли на підставі договору № 2 від 07.04.2006 р. на загальну суму 2386500 грн. та договору № 23КП від 07.04.2006 р. на загальну суму 2386500 грн., як такі, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнути все одержане за даною операцією з відповідача в доход держави відповідно до ст.208 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно договору купівлі-продажу № 2 від 07.04.2005р. відповідач продав ТОВ “Віком” продукцію власного виробництва на загальну суму 2.863.800 грн.

На виконання другого договору - №23-КП від 07.04.2005р. здійснена продаж аналогічної продукції ТОВ “Віком” відповідачу – ВАТ „Буринський завод сухого молока” на загальну суму 2.863.800 грн.

Згідно довідки ЄДРПОУ (в справі) державна реєстрація ТОВ “Віком” припинена в результаті ліквідації.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, ці договори не відповідають вимогам чинного законодавства і вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на те, що продукція відповідачами не відвантажувалась і не отримувалась.

Крім того, позивач зазначає, що на підставі проведених операцій, відповідач згідно проведеної операції по договору № 2 від 07.04.2005р., відобразив у складі податкового зобов’язання у декларації переробного підприємства за квітень 2005 року 47,13% від проданого товару, а 52,8% задекларував податкових зобов’язань по загальній декларації за квітень 2005 року. При купівлі того ж самого товару у ТОВ “Віком” відповідач отримав право на віднесення всієї суми зобов'язань по податку на додану вартість до загальної декларації з ПДВ. Таким чином, відповідач, провівши дану схему купівлі-продажу, мав намір отримати незаконне відшкодування з бюджету сум ПДВ у розмірі 477300 грн. 00 коп.

Шляхом співставлення даних податкових накладних по вищевказаних операціях позивач дійшов висновку, що дані у податкових накладних відрізняються лише номерами (номенклатура поставок, кількість, ціна співпадають), що свідчить про рух однієї і тієї ж продукції, виробником якої є відповідач.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, що і було здійснено відповідачами.

В зв’язку з тим, що за квітень місяць 2005 року відповідачем вироблено продукції із покупної сировини 52,8 % від всього обсягу виробництва, відповідач згідно проведеної операції по договору № 2 від 07.04.2005р. відобразив у складі податкового зобов’язання у декларації переробного підприємства за квітень 2005 року 47,13% від проданого товару, а 52,8% задекларував податкових зобов’язань по загальній декларації.

Тобто до податкового зобов'язання по загальній декларації включено 52,8 % всіх оподатковуваних операцій за травень 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виробництво молочних продуктів і їх реалізація – це основні види діяльності ВАТ «Буринський завод сухого молока»і вони прямо передбачені Статутом та Довідкою з ЄДРПОУ, в зв’язку з чим господарський суд вважає, що при укладанні вищезазначеного договору у сторін не було мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства.

Також у відповідності з абз. 1, п. 1.31. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. При виконанні господарських зобов'язань по договору № 2 від 07.04.2005р. та договору № 23-КП від 07.04.2005р. передача прав власності на товар була виконана сторонами належним чином.

Згідно п. 7.4.5. Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вищевикладене, відповідач мав належним чином оформлені податкові накладні і тому правомірно до суми податкового кредиту включив податкові накладні на придбання товарів в квітні 2005 року від ТОВ “Віком”.

Оцінка ж позивача вищевказаних угод, як безтоварна операція, не має законного обґрунтування, так як жодний нормативний документ не містить такого терміну і не розкриває його суті взагалі.

Позивач також робить припущення, що ВАТ «Буринський завод сухого молока» не відвантажував і не отримував товар по даним операціям.

Згідно акту № 25/23/004447037/ДСК складеного 25.06.2005 року спеціалістами Буринського відділення Конотопської МДПІ, суми податкового кредиту, заявлені в декларації покупця, підтверджуються відповідними податковими накладними, суми ПДВ яких, в свою чергу включені до податкових зобов'язань продавця у встановленому чинним законодавством порядку.

За результатами позапланової перевірки відповідача, яка проводилася з 30.03.2006 року по 01.06.2006 року спеціалістами ДПА в Сумській області, Конотопської МДПІ та Буринського відділення Конотопської МДПІ був складений акт «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Буринський завод сухого молока», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2005 року» № 16/23-1/00447037 від 1.06.2006 року, в якому чітко зазначено, що в ході перевірки порушень не встановлено.

Господарський суд не може прийняти до уваги припущення позивача про те, що відповідач не відвантажував і не отримував товар по даним операціям, оскільки воно суперечить документам бухгалтерського і податкового обліку відповідача, а також висновкам спеціалістів державної податкової служби, які здійснювали документальну перевірку відповідача.

В підтвердження своєї позиції по справі позивач подав до суду договір зберігання № 24 від 31.03.2005 р. та зберігальні розписки, що підтверджують факт зберігання проданої продукції на складі відповідача.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, (том 1 а.с. 82-87) по кримінальним справам, порушеним прокуратурою Сумської області відносно службових осіб ВАТ “Буринський завод сухого молока”, в яких розглядалися і спірні договори, винесено постанови про їх закриття в зв’язку з відсутністю складу злочину.

Враховуючи вищевикладене та те, що податковий орган посилається на порушення податкового обліку, який може встановлюватись під час документальної перевірки (але встановлений не був) і не може бути підставою для визнання недійсними цивільно-правових договорів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В позові – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД

СУДДІ: О.Ю.СОП’ЯНЕНКО

О.В.КОВАЛЕНКО