Рішення № 29830318, 05.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2013 р. Справа № 902/254/13-г

Провадження № 14/902/9/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" (36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19-б; 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" (21000, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 12-А)

про стягнення 22459,61 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" 22459 грн. 61 коп. заборгованості за природний газ згідно договору №279/Г від 20.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.02.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/254/13-г з призначенням її до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (05.03.2013р.) представники сторін не з’явилися, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася останнім рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Про факт належного повідомлення сторін свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №2196 від 01.03.2013р. та вх. 2216 від 01.03.2013р. відповідно.

Поряд з цим, 04.03.2013 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №151-2 від 25.02.2013р, в якому він просить провести розгляд справи за його відсутності, мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Судом, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задоволено вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України.

Крім того, 04.03.2013р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог №151 від 25.02.2013р., в якій він зменшив ціну позову на 17169 грн. 70 коп. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв’язку зі оплатою суми основного боргу в повному обсязі, відтак просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" 663 грн. 27 коп. 30 % річних, 334 грн. 22 коп. пені, 4292 грн. 42 коп. штрафу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення ціни позову в частинні стягнення основного боргу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність між сторонами спору щодо стягнення основної заборгованості в сумі 17169 грн. 70 коп., що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" укладено договір №279/Г на постачання скрапленого газу (а.с. 21-24).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати партіями у власність покупцеві скраплений вуглеводневий газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 та/або газ вуглеводний скраплений марок Євро для двигунів внутрішнього згоряння ТУУ 23.2-36956615-001:2010 л (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору та додаткових угод до нього. Кількість, асортимент, умови постачання, ціна товару та умови оплати вказуються у Додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно із п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується відвантажити покупцю скраплений газ у відповідно із поданою заявкою, згідно графіку відвантаження, вказаного в додатках до Договору.

18.12.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду №8729 до Договору на постачання скрапленого газу, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" зобов’язалось передати у власність покупця товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР 4319 т скрапленого газу на суму 48804 грн., а останнє, при цьому зобов’язалось оплатити вказану суму товару протягом п’яти календарних днів з моменту його відвантаження (а.с. 26).

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов’язань позивачем передано відповідачу скраплений газ в розмірі 4319 т на загальну суму 48804 грн.. Даний факт підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №Р8729 та видатковою накладною на отримання товару №8729 від 18.12.2012р. (а.с.26), на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання скрапленого газу.

Натомість відповідач свої договірні зобов’язання виконав частково, за поставлений скраплений газ розрахувався лише в сумі 31635 грн., з огляду на що у останнього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений газ в сумі 17169 грн. 70 коп.

В зв’язку із не проведенням відповідачем решти розрахунків за поставлений скраплений газ, позивачем на його адресу надсилалися претензія та вимога про сплату заборгованості від 10.01.2013р. (а.с. 27-29), відповіді на які відповідачем надані не були.

Таким чином, непроведення відповідачем розрахунків за отриманий скраплений газ спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що основний борг в сумі 17169 грн. 70 коп. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №85 від 20.02.2013р.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 17169 грн. 70 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 334 грн. 22 коп. пені, 4292 грн. 42 коп. штрафу та 663 грн. 27 коп.- 30% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Згідно із п. 4.4 Договору у випадку якщо термін прострочення покупцем-проведення взаєморозрахунків перевищує 5 календарних днів. Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

Крім того, згідно із п. 4.5 Договору у випадку прострочення покупцем терміну здійснення взаєморозрахунку, передбаченого Договором або додатковою угодою до Договору, покупець зобов’язаний на вимогу постачальника сплатити суму заборгованості з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу та 30% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору, Додаткової угоди до нього та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, штрафу та 30% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені та стягнення 30% річних чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема положенням ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань та положенням ст. 536 ЦК України, якою передбачено право сторін стягувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, штрафу та 30% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УК-ЕСКАР" (21000, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 37980114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" (36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19-б; 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1, код ЄДРПОУ 37958775) 334 грн. 22 коп. пені, 4292 грн. 42 коп. штрафу, 663 грн. 27 коп.- 30% річних та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 17169 грн. 70 коп. основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 11 березня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (36009, м. Полтава, вул. Зінківська, 19-б; 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1)

4 - відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. Чехова, буд. 12-А)