Постанова № 29829993, 28.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2315/77/12 (2315/1721/12) Головуючий у 1-й інстанції: Манько М.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г. ,

за участю відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області, ОСОБА_2 на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області до ОСОБА_2 про повернення зайво отриманої пенсії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надлишково виплаченої пенсії в розмірі 26185 грн. 12 коп.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області 11757 грн. 88 коп. переплати до пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області просить апеляційний суд змінити постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 17 лютого 2003 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області та отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертаючись до управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області з заявою про переоформлення пенсії, ОСОБА_2 зобов'язувалася повідомляти про всі зміни, що спричиняють зміну розміру виплачуваної пенсії.

Так, 05 січня 2004 року позивач працевлаштувалась в Черкаський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість», проте не повідомила позивача про це, внаслідок чого виникла переплата пенсії ОСОБА_2 в сумі 26 263 грн. 65 коп. за період з 05 січня 2004 року по 31 липня 2011 року.

Розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області від 26 липня 2011 року та за згодою відповідачки вирішено згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переплачену суму 26 263 грн. 65 коп. утримувати з пенсії ОСОБА_2 в розмірі 5 % щомісяця.

29 липня 2011 року відповідачка подала позивачу заяву, в якій просить припинити відрахування, так як не згодна з сумою переплати.

Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції було утримано 78 грн. 53 коп., на які відповідачка дала згоду, а сума переплати становила 26 185 грн. 12 коп.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області відповідачу було надмірно нарахована та сплачена пенсія через неповідомлення нею про працевлаштування та яку необхідно повернути на рахунок позивача. Крім того, причин поважності строку позовної давності представник позивача суду не надав, а тому доводи відповідача в частині застосування до позовних вимог строку позовної давності тривалістю три роки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У відповідності до п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, для проведення індексації пенсіонером протягом 10 днів органу, що призначає пенсію, надається довідка про прийняття на роботу (навчання). У подальшому подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації. Постановою правління Пенсійного фонду України № 23-1 від 15 жовтня 2009 року п.12 вищенаведеного Порядку викладений в новій редакції, згідно якої у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення обов'язку повідомлення органів Пенсійного фонду України про працевлаштування на особу, якій призначено пенсію.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Згідно п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. У разі коли особа працює, в першу чергу індексується оплата праці.

Пунктом 9 вищенаведеного порядку визначено, що працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації. У всіх випадках загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

За таких обставин, враховуючи, що в період з 05 січня 2004 року по 31 липня 2011 року позивач працювала, отримувала заробітну плату, яка підлягала індексації, Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області не повідомила про працевлаштування, що позбавило відповідача можливості здійснити врахування цієї обставини під час виплати в цей період пенсії з урахуванням індексації доходів та підвищення для непрацюючих пенсіонерів.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, кошти можуть бути повернуті добровільно або стягуються на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003р.

Згідно пункту 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.

Таким чином, посилання відповідача на те, що переплата пенсії виникла не з її вини колегія суддів вважає безпідставними так як, як вже було зазначено вище у відповідності до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Отже, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 не було виконано обов'язок, встановлений вищевказаною нормою, а саме не повідомлено управління Пенсійного фонду України в м. Сміла та Смілянському районі про факт працевлаштування, що призвело до виникнення переплати пенсії. Тому, в даному випадку, шкода, заподіяна позивачу, сталася з вини ОСОБА_2

Враховуючи викладене слід прийти до висновку, що підстави для визнання незаконними позовних вимог відповідача стосовно стягнення з відповідача суму безпідставно виплаченої пенсії відсутні, оскільки пенсіонери, які отримали зайві суми пенсії у зв'язку з їх надмірною виплатою, повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до вищевказаних правовідносин не застосовується ст. 257 ЦК України (загальні строки позовної давності три роки).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення з відповідача надлишково виплаченої пенсії в розмірі 26185 грн. 12 коп. за період з 05 січня 2004 року по 31 липня 2011 року з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_2, з останнього місця роботи вона була звільнена в листопаді 2008 року і після цього вже не працевлаштовувалась. Таким чином, вимоги позивача на стягнення надлишково виплаченої пенсії за період з листопада 2008 року до 31.07.2011 року є безпідставними та необґрунтованими.

На цій підставі колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути суму переплаченої пенсії за період з 05 січня 2004 року по 31 жовтня 2008 року з урахуванням утриманої суми, на яку вона дала згоду.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню; доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області спростовують висновки суду першої інстанції та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України у місті Сміла та Смілянському районі Черкаської області суму безпідставно виплаченої пенсії за період з 05 січня 2004 року по 31 жовтня 2008 року з урахуванням утриманої суми на розрахунковий рахунок р/р 256023001242 в філії-СВ Ощадбанку 3276, МФО 354659, Код ЄДРПОУ 37802563.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 05.03.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.