Ухвала суду № 29829041, 05.03.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1901/2152/2012Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/789/287/13 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представника КС "Самопоміч"

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року в справі за позовом кредитної спілки "Самопоміч" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року вищезазначений позов кредитної спілки "Самопоміч" задоволено.

"Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Самопоміч" р/р 26506012381500 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005 код ЄРДПОУ 25350037, - 2006,95 грн. (дві тисячі шість гривень дев'яносто п'ять копійок) боргу по процентах за користування кредитом згідно кредитного договору №546/6К від 25.02.2009 року та 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок) сплаченого судового збору."

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог КС "Самопоміч" відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2009 року між КС "Самопоміч" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №546/6К, згідно умов якого останній, як член кредитної спілки -фізична особа, отримав кредит з цільовим призначенням на підприємництво в сумі 5 000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на 12 місяців з датою повернення кредиту - 25.02.2010 року.

Відповідно до графіку розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №546/6К від 25.02.2009 року станом на 01.11.2012 року складала 3774 грн. по кредиту та 3038,86 грн. по процентах.

Судовим наказом Бережанського районного суду від 20.01.2010 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 5305,91 грн., з яких: 4274 грн. кредиту та 1031,91 грн. проценти за користування кредитом за період до 01.01.2010 року.

Дане судове рішення не виконане.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 цього Кодексу вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припинило зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільнило боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а тому законно стягнув з ОСОБА_1 в користь кредитної спілки проценти за користування кредитними коштами, які передбачені умовами договору, розмір яких станом на 01.11.2012 р. становить суму 2006 грн. 95 коп. (за період з 01.01.2010 року по 01.11.2012 року).

Щодо посилань апелянта про те, що постановою господарського суду Тернопільської області від 25.01.2012 р. його, як суб'єкта підприємницької діяльності, визнано банкрутом і введено ліквідаційну процедуру, а тому відсотки по даному кредитному договору не повинні йому нараховуватись, то дані посилання не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту кредитного договору №546/6К від 25.02.2009 р. та норм Закону України "Про кредитні спілки" вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредит як член кредитної спілки - фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 307, 308, 313; 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський