Постанова № 29826813, 27.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/12982/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленка К.Е. за участю: представника позивача представників відповідача Куценко Ю.М. Олешка О.М., Смоляр І.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби в якому позивач просить, визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби по складанню акта №468/16-0/23647276 від 26.10.2012 року «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Юнікон» (код ЄДРПОУ 23647276) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Сервістранс-Н-08» (код ЄДРПОУ 35950329), ПП «Універсал Н» (код ЄДРПОУ 34052444), ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) за період 01.07.2009 року по 31.12.2011 року.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, протиправно складено акт перевірки № 468/16-0/23647276 від 26.10.2012 року та зроблено в ньому помилково висновок про вчинення підприємством правопорушення.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби під час складання акту перевірки, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження до вирішення в апеляційному суді адміністративної справи № 2а/0470/11889/12 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого наказом № 403 від 28.09.2012 р.

Суд відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, виходив з того, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, позов було залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що у провадженні іншого адміністративного суду знаходиться справа про спір між тими ж самими сторонами, про той же самий предмет і з тих самих підстав.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився та зазначив, що позов ПАТ «Юнікон» за наслідками розгляду якого, прийнято постанову від 25.10.2012 р. у справі № 2а/0470/11889/12 та позов по справі № 2а/0470/12982/12 про оскарження дій щодо складання акта перевірки № 468/16-0/23647276 від 26.10.2012 р., мають різні предмети спору, оскільки, позивачем оскаржуються дії відповідача, різні за своїм змістом, тобто, апеляційний суд вже висловив свою правову позицію щодо цих двох справ та пов'язаності їх між собою (а.с. 213).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, листом від 31.08.2012 року №19500/10/16-014 відповідач направив позивачу запит про надання документів по взаємовідносинах з ПП «Сервістранс-Н-08» (код ЄДРПОУ 35950329), ПП «Універсал Н» (код ЄДРПОУ 34052444), ПП «Спецстанкострой».

11.09.2012 року позивач направив листа відповідачу, в якому зазначив, що запит від 31.08.2012 року № 19500/10/16-014, не являється таким, що належним чином оформлений, як це передбачено ст.73 Податкового кодексу України та не містить підстав для звернення податковим органом до платника податків про надання зазначеної інформації.

28.09.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби винесено наказ № 403 та відповідно проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Юнікон» (код ЄДРПОУ 23647276) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Сервістранс-Н-08» (код ЄДРПОУ 35950329), ПП «Універсал Н» (код ЄДРПОУ 34052444), ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 36841879) за період 01.07.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 468/16-0/23647276 від 26.10.2012 року, яким встановлено наступні порушення:

1) п.1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток на суму 129 307 грн. в т.ч.:

- III квартал 2009 р. - 9 920 грн.;

- IV квартал 2009 р. - 119 387 грн.

2) Порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ПДВ на суму 285 829 грн. в т.ч.:

- у жовтні 2009 р. на суму 38 107 грн.;

- у грудні 2009 р. на суму 64 247 грн.;

- у лютому 2010 р. на суму 5 310 грн.;

- у квітні 2010 р. на суму 13 118 грн.;

- у червні 2010 р. на суму 59 068 грн.;

- у серпні 2010 р. на суму 23 181 грн.;

- у жовтні 2010 р. на суму 78 352 грн.;

- у листопаді 2010 р. на суму 4 446 грн.

та п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI - заниження в розмірі 31 337 грн. в т.ч.:

- у січні 2011 р. на суму 26 353 грн.;

- у березні 2011 р. на суму 978 грн.;

- у червні 2011 р. на суму 4 006 грн.

Всього занижено податок на додану вартість на суму 317 165,00 грн. та завищено значення «Р» 26 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 7 552 грн.

Як зазначив в позовній заяві позивач, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року по справі № 2а/0470/11889/12 за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 403 від 28.09.2012 року "Про проведення документальної позапланової перевірки АТ "Юнікон" (постанова не набрала законної сили, а.с. 162, 163).

Представник позивача вважає, що оскільки, наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби № 403 від 28.09.2012 року, що став підставою для проведення перевірки відносно позивача, скасовано та визнано протиправним, таким чином дії щодо складання акту перевірки № 468/16-0/23647276 від 26.10.2012 року, також, є протиправними.

Представники відповідача не погодились з викладеними аргументами в позовній заяві стосовно наказу та направлень щодо документальної позапланової перевірки.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що дії відповідача щодо складання акта перевірки, є протиправними.

З огляду на вищевказане, суд зазначає наступне, стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи адміністративним судом.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності, Конституцією чи законами України встановлено іншій порядок судового оскарження.

Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Статтею 20 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також, стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого, покладається на органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до 61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 Податкового кодексу України, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, формування трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких, передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби, документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачає у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень, складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.2, 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких, передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами інших платників податків. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Таким чином, з досліджених судом доказів, вбачається, що перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово - господарських взаємовідносинах з контрагентами позивача, була здійснена відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

Відносно дій відповідача щодо складання акта перевірки від 26.10.2012 р. № 468/16-0/23647276, протиправними, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, названа норма визначає рішення, як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні № 2-зп від 23.06.1997 року, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів, є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади шляхом встановлення його прав і обов'язків.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також, визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта, є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки, правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Крім того, згідно п.3 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.

Підставами для визнання акта недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним, є також, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деяки питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо складання акту перевірки від 26.10.2012р. та висновків, наведених у ньому податковим інспектором.

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки, не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також, цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки, не породжує права і обов'язки у позивача, тобто, в акті перевірки не міститься вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт перевірки не може розглядатися, як нормативно - правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії, у розумінні п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідна правова позиція, також, викладена і в постанові Вищого адміністративного Суду України від 05.07.2012 р. № К- 16293/08.

Представник позивача в судовому засіданні подтвердив той факт, що висновки за актом перевірки від 26.10.2012 р., які оспорюються позивачем, не породжують для позивача будь - яких прав та обов'язків.

Представники відповідача, також, в судовому засіданні підтвердили той факт, що оспорюваний акт перевірки не спонукає позивача до дій, а саме, сплати суми.

Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки, викладені в акті перевірки від 26.10.2012 р., не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому, не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також, щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представником позивача і представниками відповідача, будь-якого рішення на підставі вищевказаного акту перевірки від 26.10.2012 р., відповідачем не приймалось.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати понесені Приватним акціонерним товариством "Юнікон", не повертаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Вивчивши матеріали позовної заяви, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний акт перевірки, є документом, який носить інформаційний характер, не містить у собі будь-яких владних управлінських приписів, а тому, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, внаслідок чого, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними дії - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 27.02.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька