Постанова № 29826779, 11.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/8722/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Гондар Т.В.;

від відповідача - Зайцева М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 2823302301/0, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 2823302301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року скасовано та у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2012 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» задоволено частково. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року, справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

06 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 283302301/0.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області на Стахановську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 09.06.2009 по 22.06.2009 відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЮНА-ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009. За результатами перевірки складено акт від 25.06.2009 №564/23-31463230. З висновками перевірки та фактами і даними, викладеними в акті перевірки стосовно донарахування податку на додану вартість, донарахування податку на прибуток та штрафними (фінансовими) санкціями ТОВ «ЮНА-ГРУПП» не погодилося. Позивач надав заперечення від 01.07.2009 на акт перевірки від 25.06.2009 №564/23-31463230, які було відхилено листом відповідача від 03.07.2009 №9414/23.

На підставі зазначеного акта позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2009 №2823302301/0 про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 54008,00 грн., з яких за основним платежем - 36005,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18003,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» вважає дії Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області по винесенню податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 2823302301/0 необґрунтованими, безпідставними та неправомірними, тобто такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки правочини укладені позивачем з ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс» мали реальний характер.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову та доповнення до заперечень, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та доповненнях до заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 26.04.2001 за №13921200000000056 (Том I, а.с.24). Позивач перебуває на обліку як платник податків та зборів у органах державної податкової служби та відповідно до свідоцтва №16187263, виданого 17.05.2001, є платником податку на додану вартість (Том I, а.с.25).

25 червня 2009 року Стаханівською ОДПІ проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт №564/23-31463230 (Том I, а.с.27-80).

Згідно висновків акта перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЮНА-ГРУПП»:

- абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1., п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР) (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33495,00 грн., у тому числі за 2008 рік на 7292,00 грн., І квартал 2009 року на 26203,00 грн.;

- п.п.7.2.4 п7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 36004,18 грн., в тому числі за грудень 2008 року - 16666,67 грн., січень 2009 року - 16670,84 грн., лютий 2009 року - 2666,67 грн.;

- п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 по 31.03.2009 на суму 46,79 грн. у т.ч. за 2008 рік - 46,79 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки від 25.06.2009 № 564/23-31463230 позивач звернувся до відповідача з письмовими запереченнями. (Том 1, а.с.82).

Листом Стахановської ОДПІ від 03.07.2009 № 9414/23 ТОВ «ЮНА-ГРУПП» була надана відповідь, згідно якої висновки, викладені в акті планової перевірки від 25.06.2009 №564/23-31463230 визнані такими, що зроблені відповідно чинного законодавства України та наказами ДПА України, та є правомірними (Том 1, а.с.83-86).

На підставі акта перевірки від 25.06.2009 №564/23-31463230 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 липня 2009 року №2823302301/0 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 54008,00 грн., з яких: за основним платежем - 36005,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18003,00 грн. (Том 1, а.с.87).

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Як вбачається з акту перевірки висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість фактично ґрунтуються на відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс», таким чином проблемою даного спору є встановлення реального характеру господарських операцій між ТОВ «ЮНА-ГРУПП» та зазначеними контрагентами, що є підставою для виникнення права на податковий кредит.

Судом встановлено, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду встановлено, що ПП «ТКК Юнірон» зареєстровано з порушенням ст.87 ЦК України та ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» 755-ІV від 15.05.2003 року і використовувалось з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто зареєстроване на підставну особу (Том 1, а.с.134).

До матеріалів справи відповідачем долучені письмові пояснення керівника ТОВ «Інтер-Гравекс» Долгої І.Л., в яких вона зазначає, що ТОВ «Інтер-Гравекс» було створено без мети здійснення підприємницької діяльності, будь яких господарських взаємовідносин з ТОВ «ЮНА-ГРУПП» вона не мала, первинні документи не підписувала (Том 1, а.с.139-140).

До набрання чинності Податковим кодексом України, на момент виникнення спірних правовідносин питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, чинного на час декларування позивачем спірних сум податку на додану вартість, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР та іншої первісної бухгалтерської документації є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР - «...податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю.. ».

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 та п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «ЮНА-ГРУПП» та ПП «ТКК «Юнирон» було укладено договір купівлі-продажу від 01.12.2008 № 01/12-1 (Том І, а.с.88).

Відповідно до умов договору продавець продає, а покупець придбає ТМЦ («ТОВАР») в асортименті та у кількості визначеної у рахунках, накладних. Право власності на товар виникає у покупця з моменту виписки видаткових накладних. Датою постачання товару вважається дата виписки накладних уповноваженими представниками продавця.

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем були надані суду видаткова накладна від 29.12.2008 №144 відповідно до якої ПП «ТКК «Юнирон» було продано позивачу нафтопродукти на загальну суму 35000,00 грн. та видаткова накладна від 31.12.2008 №145 відповідно до якої ПП «ТКК «Юнирон» було продано позивачу систему відео спостереження вартість 65000,00 грн. (Том І, а.с.91-92) Податкові накладні від 29.12.2008 №144 та від 31.12.2008 №145 (Том І, а.с.93-94). Платіжні доручення на підтвердження сплати ТОВ «ЮНА-ГРУПП» за отриманий від ПП «ТКК «Юнирон» товар.

05 січня 2009 року між ТОВ «Интер-Гравекс» та ТОВ «ЮНА-ГРУПП» було укладено договір купівлі-продажу № 01/01-1 (Том І, а.с.89).

Відповідно до умов договору продавець продає, а покупець придбає ТМЦ («ТОВАР») в асортименті та у кількості визначеної у рахунках, накладних. Право власності на товар виникає у покупця з моменту виписки видаткових накладних. Датою постачання товару вважається дата виписки накладних уповноваженими представниками продавця.

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем були надані видаткові накладні від 26.01.2009 №3 та від 26.02.2009 №2602 відповідно до яких ТОВ «Интер-Гравекс» було продано позивачу нафтопродукти на загальну суму 46025,00 грн. та 16000,00 грн. відповідно (Том І, а.с.98, 100). Податкові накладні від 26.01.2009 №3000 та від 26.02.2009 №2602 (Том І, а.с.102, 104).

Крім того, 05 січня 2009 року між ТОВ «ЮНА-ГРУПП» та ТОВ «Интер-Гравекс» було укладено договір про надання послуг № 01/01-у09, на загальну суму 54000,00 грн., відповідно до умов якого розрахунки здійснюються за фактом виконання послуг підписанням сторонами акту виконаних робіт (п.2.3. Договору) (Том І, а.с.90).

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем були надані суду рахунок від 30.01.2009 на суму 54000,00 грн.(Том І, а.с.99), акт сдачи-приймання виконаних робіт від 31.01.2009 (Том І, а.с.101), податкова накладна від 30.01.2009 №3001 (Том І, а.с.103).

На підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ «Интер-Гравекс» за отримані нафтопродукти та надані послуги ТОВ «ЮНА-ГРУПП» суду були надані квитанції до прибуткового касового ордеру з зазначенням підстави: «оплата за ГСМ согласно договора от 05.01.2009» від 26.01.2009, від 27.01.2009, від 28.01.2009, від 29.01.2009 та від 30.01.2009 на загальну суму 46000,00 грн. (Том І, а.с.105-109), а також квитанції до прибуткового касового ордеру з зазначенням підстави: «оплата за услуги согласно договора от 05.01.2009» від 19.02.2009, від 20.02.2009, від 23.02.2009, від 24.02.2009, від 25.02.2009, від 26.02.2009 та від 27.02.2009 на загальну суму 70000,00 грн.

Однак вказані первинні документи, надані позивачем, не спростовують висновків відповідача за результати перевірки за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

При цьому слід зазначити, що документів, які б підтверджували транспортування та отримання нафтопродуктів до перевірки не надано, як не надано їх і суду.

Згідно пояснень представника позивача, постачання нафтопродуктів здійснювалось транспортом контрагентів та майже відразу реалізовувались роздрібним покупцям, тому необхідності зберігати сертифікати якості та паспорти відповідності нафтопродуктів не було та вони були знищені.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 (надалі - Інструкція №281/171/578/155), встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом:

- 5.4.1 Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900;

- 5.4.2 Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом;

- 5.4.3 Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом закріплено пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155:

- 7.5.1 Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання;

- 7.5.2 Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється;

- 7.5.3 Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором);

- 7.5.4 Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни;

- 7.5.5 На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі;

- 7.5.6 Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності;

- 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства;

- 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства;

- 7.5.9 Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено;

- 7.5.10 ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер;

- 7.5.11 На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Документів на підтвердження обставин щодо приймання та відпуску нафтопродуктів від ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс», передбачених пунктом 5.4 та пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155, позивачем не надано.

Листом від 27 грудня 2012 року за № 11/5-7798, у відповідь на судовий запит від 13.12.2012 №8722/62524/2012, управління державної автомобільної інспекції Главного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повідомило, що матеріали та маршрути перевезення небезпечних вантажів за 2008 рік було знищено, а у січні та лютому 2009 року УДАІ УМВС в Луганській області не узгоджувало маршрути небезпечних вантажів ТОВ «ЮНА-ГРУПП», ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс» (Том ІІ, а.с.213).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано виключено з податкового обліку позивача фінансово-господарські операції з придбання нафтопродуктів у ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс».

Стосовно господарської операції з придбання позивачем у ПП «ТКК «Юнірон» системи відео спостереження суд зазначає, що наданими ТОВ «ЮНА-ГРУПП» первинними документами не підтверджується факт придбання, оскільки надані позивачем податкова та видаткова накладні (Том І, а.с.92, 94) не мають посилань на договір від 01.12.2008 №01/12-1 (Том І, а.с.88), а платіжні доручення, надані на підтвердження оплати, згідно графі «призначення платежу» не мають відношення до зазначеної господарської операції (Том І, а.с.96, 97).

Стосовно господарської операції з надання ТОВ «Інтер-Гравекс» послуг позивачу з технічного обслуговування АЗС суд зазначає, що надана ТОВ «ЮНА-ГРУПП» податкова накладна від 30.01.2009 №3001 (Том І, а.с.103) не може бути доказом здійснення вказаної господарської операції, оскільки не відповідає вимогам п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість», враховуючи дату складання акту сдачи-приймання послуг від 31.01.2012 (Том І, а.с.101) та дати здійснення оплат за них (Том І, а.с.110-116). Крім того, з наданих позивачем квитанцій до прибуткового касового ордеру (Том І, а.с.110-116) вбачається, що позивачем за вказані послуги було сплачено суму яка значно перевищує суму вказану у первинних документах, а саме податкової накладної, акті сдачи-приймання послуг та рахунку (Том І, а.с.99, 101, 103).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем відповідачем правильно було встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за рахунок віднесення до податкового кредиту звітних періодів операцій здійснених з ПП «ТКК «Юнірон» та ТОВ «Інтер-Гравекс», а тому підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЮНА-ГРУПП» не вбачається.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та дій, довів суду правомірність своїх дій та прийнятого рішення у відповідності до вимог діючого законодавства, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 11 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15 лютого 2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 №283302301/0 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 15 лютого 2013 року.

Суддя Д.О. Яковлев