Ухвала суду № 29825631, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10492/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.07.2012 року № 0000582220, № 0000562220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.07.2012 №0000582220 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 291,49 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.07.2012 №0000562220 в частині визначення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму у розмірі 461 614,37 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»вимог податкового законодавства; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 прийнято обґрунтовано.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС складено акт від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869, в якому зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 464 882,00 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення сум податку на додану вартість на суму 403 257,00 грн.

На підставі акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.07.2012 №0000562220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 465 471,00 грн., у тому числі: 464 882,00 грн. -основний платіж, 589,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 20.07.2012 №0000582220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 403 257,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені податкові повідомлення-рішення в частині зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 291,49 грн. та визначенням суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 461 614,37 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який вже набув чинності на момент виникнення частини спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинними на момент виникнення спірних правовідносин, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з договору поставки від 17.09.2003 №19/01, платіжних доручень та видаткових накладних на поставку, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Спадщина-капітал» перед позивачем виникла в січні 2005 року, у зв'язку з чим строк позовної давності стосовно такої заборгованості закінчується в січні 2008 року, а строк для визначення податкового зобов'язання податковим органом, враховуючи п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», закінчується в січні 2011 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у липні 2010 року державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої податковим органом складено акт від 27.07.2010 №2964/23-222-30579869 в якому зафіксовано наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Спадщина-капітал»перед товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» в сумі 1 039 754,94 грн., проте визначення податкового зобов'язання відповідачем не було здійснено. При цьому, відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» не відносило відповідну заборгованість у сумі 1 039 754,94 грн. до складу валових витрат або податкового кредиту, а отже вони не підлягають зменшенню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 шляхом включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув, є неправомірними.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із висновками відповідача щодо нікчемності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» та приватним підприємством «Українська торгово промислова компанія», оскільки на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: договір купівлі-продажу від 17.03.2011 №17/03/11 та договір зберігання від 18.03.2011 №25/4; видаткові накладні за березень-квітень 2011 року; рахунок-фактура від 16.03.2011 №СФ-0000015; податкові накладні від 17.03.2011 №3, від 18.03.2011 №4; від 05.04.2011 №34; копії платіжних доручень; акт здачі-прийняття робіт від 05.04.2011 №Д-11-00000085; складські квитанції.

Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року, були визнані протиправними дії державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області ДПС щодо виключення з електронної бази «Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України»сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах приватного підприємства «Українська торгово-промислова компанія»з товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за березень 2011 року у розмірі 196 00,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене та те, що під час перевірки відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія», не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених контрагентами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 4 березня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.