Рішення № 29825452, 05.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2013 р.Справа № 924/143/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", м. Миколаїв

до товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон", м. Хмельницький

про стягнення 314 547, 95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Слободяник О.П. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 300 000 грн., як отриманих відповідачем без достатніх правових підстав, а також 14 547, 95 грн. - проценти за користування грошовими коштами.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує таке. 21 травня 2012 року між сторонами укладено договір підряду, вартість робіт за яким складає 1 210 000 грн. В період з 29 травня 2012 року по 20 червня 2012 року позивач перерахував відповідачу 1 022 000 грн. Проте, 4 червня 2012 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої вартість робіт становить 537 393, 79 грн. Така ж сума вказана і в акті приймання виконаних робіт. Таким чином, сума грошей в розмірі (1 022 000 грн. мінус 537 393, 79 грн.) 484 606, 21 грн. отримана відповідачем безпідставно. Враховуючи, що частину вказаних грошей, у розмірі 184 606, 21 грн. повернуті відповідачем, до стягнення підлягає сума 300 000 грн. Крім того, за користування безпідставно отриманими коштами відповідачу нараховано 14 547, 95 грн. процентів.

Законодавчим обґрунтуванням позову є ст. ст. 536, 1212 ЦК України та 231 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач відзив на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Повідомляючи відповідача про судовий розгляд справи йому направлено ухвалу про порушення провадження у справі за вказаною у позові адресою, яка згідно витягу з ЄДРПОУ є його реєстраційною адресою. Докази отримання вказаної кореспонденції (поштове повідомлення) міститься у справі. Також відповідачем на адресу суду направлялось клопотання про відкладення розгляду справи, що є об'єктивним свідченням отримання ухвали при розгляд справи. Таким чином, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Таким чином суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

З доданих матеріалів вбачається.

21 травня 2012 року між сторонами укладено договір № 2105 / ЗП за яким підрядник (відповідач) зобов'язується виконати роботи по улаштуванню бетонного покриття - 3000 м. кв. та бордюр - 600 п. м. біля зерносховищ ємністю 5.5 тис. тон - 12 шт (вздовж зерносховищ 10.1 - 12.1 до розворотного кола) об'єкта транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів пов'язаних з річковим вантажообігом перевантажувальний термінал з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП „Нібулон" в с. Мирське Гайшинської ради Переяслав - Хмельницького району, Київської області (роботи), а замовник (позивач) прийняти та оплатити виконані роботи.

Термін виконання робіт за договором - 5 червня 2012 року. Підрядник приступає до виконання робіт після укладення договору з замовником, але не пізніше 3 календарних днів з моменту перерахування авансу замовником на рахунок підрядника (п. 2.1.).

Вартість робіт згідно із договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), складає 1 210 000 грн., у тому числі ПДВ - 201 666. 67 грн. (п. 4.1.).

Згідно розділу 5 розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; замовник перераховує аванс поетапно: 1 - й етап - у термін не пізніше 6 банківських днів з моменту укладання цього договору перераховує підряднику аванс у розмірі 800 000 грн; 2 -й етап - у термін не пізніше 6 банківських днів з моменту перерахування першого етапу авансу перераховує підряднику другий аванс у розмірі 222 000 грн.; остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється у термін не пізніше 5 банківських днів від дня підписання замовником акту приймання - передачі виконаних робіт по формі КБ 2 та КБ 3 з урахуванням раніше сплачених авансів та наявності податкової накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині зобов'язань за договором, які залишились невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.5.).

Додатком до зазначеного договору сторони погодили договірну ціну, станом на 18 травня 2012 року на рівні 1 210 000 грн. Крім того, до справи додано локальний кошторис та відомість ресурсів до кошторису.

Договір та договірна ціна підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

21 травня та 11 червня 2012 року позивачу (замовнику) виставлено рахунки № 7 на суму 800 000 грн. та № 10 на суму 222 000 грн.

Відповідно до договору від 21 травня 2012 року позивач здійснив оплату робіт за платіжними дорученнями, а саме: № 18348 від 29 травня 2012 року на суму 300 000 грн., № 19921 від 8 червня 2012 року на суму 200 000 грн., № 2416 від 11 червня 2012 року на суму 100 000 грн., № 2441 від 14 червня 2012 року на суму 200 000 грн. та № 21339 від 20 червня 2012 року на суму 222 000 грн. Разом - 1 022 000 грн.

4 червня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 21 травня 2012 року в силу якої п. 1.1. викладено в новій редакції:

„Підрядник зобов'язується виконати роботи по улаштуванню бетонного покриття - 1295, 4 м 2 та бордюр - 328 п.м біля зерносховищ ємністю 5,5 тис. тн - 12 шт об'єкта транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів пов'язаних з річковим вантажообігом перевантажувальний термінал з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП „Нібулон" в с. Мирське Гайшинської ради Переяслав - Хмельницького району, Київської області, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи".

Пункт 4.1. викладено в такій редакції:

„Вартість робіт згідно із договірною ціною, яка є невід'ємною частиною цього договору складає 537 393, 79 грн., в тому числі ПДВ - 89 565, 63 грн. Договірна ціна є незмінною та остаточною на весь термін та обсяг будівництва".

Додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її замовником та підрядником і є невід'ємною частиною договору.

Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність в частині, що не суперечить цій угоді.

Додатком до угоди сторони визначили договірну ціну, розмір якої становить 537393, 79 грн.

Додаткова угода та договірна ціна підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Крім того, до справи подано копії локального кошторису і підсумкової вартості робіт з урахуванням додаткової угоди.

Факт виконання робіт на суму 537 393, 79 грн. підтверджується копіями довідки про вартість виконаних робіт від 31 липня 2012 року та актом прийому виконаних робіт від 31 липня 2012 року. Акт та довідка підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до платіжних доручень від 24 липня 2012 року № 1282 та від 31 липня 2012 року № 1293 відповідач перерахував на рахунок позивача 100 000 грн. та 84 606, 21 грн. відповідно. Разом - 184 606, 21 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором від 21 травня 2012 року сторони передбачили, що вартість робіт становить 1 210 000 грн. Проте, 4 червня 2012 року сторони змінили умови договору визначивши інші об'єми робіт та іншу (зменшену) їх вартість, зокрема 537 393, 79 грн. З цієї дати умови договору, щодо вартості робіт змінені.

Виконуючи умови договору щодо авансування робіт позивач почав перераховувати гроші. Так до 4 червня 2012 року, а саме 29 травня 2012 року ним перераховано 300 000 грн. Всі інші оплати здійснені після укладення додаткової угоди, тобто після зменшення об'єму та вартості робіт. Тобто частина внесених платежів перевищила договірну суму. Із зайво сплаченої суми відповідач, відповідно до платіжних доручень № 1282 та № 1293 повернув позивачу 184 606, 21 грн., що підтверджується вказівкою в цих документах на призначення платежу - „ Часткове повернення невикористаних авансових платежів згідно договору № 2105 / ЗП"

Обгрунтовуючи стягнення 300 000 грн. (які залишилися) позивач посилається на ст. 1212 ЦК України і стверджує, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути його.

Судом відмічається, що підставою оплати договірних робіт є договір з відповідною умовою про вартість робіт та актом прийняття виконаних робіт на відповідну суму - 537 393, 79 грн., відповідно до додаткової угоди. Дане підтверджується тим, що укладення додаткової угоди, яка змінює певні положення основного договору, створює для сторін обов'язки, передбачені додатковою угодою та припиняє зобов'язання, встановлені основним договором щодо умов, змінених додатковою угодою з моменту вступу в силу останньої. Тому, сплачені позивачем понад договірну гроші (після 4 червня 2012 року величину) позивачем правильно оцінюються як сплачені без достатньої правової підстави, які в силу Закону мають бути йому повернуті.

Так, в силу ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, перераховані позивачем гроші, у сумі 300 000 грн., згідно умов договору, які втратили чинність (у зв'язку з укладенням додаткової угоди) набуті відповідачем безпідставно, що в силу ст. 1212 ЦК України є підставою для їх повернення.

Тому, позов в частині стягнення 300 грн. безпідставно набутих грошей підлягає задоволенню.

Обгрунтованням решти суми позову, а саме 14 547, 95 грн. процентів за користування чужими коштами позивач вказує ст. 536 ЦК України, а розмір зазначених процентів - ч. 6 ст. 231 ГК України.

За ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зазначена норма (ст. 536 ЦК України) встановлює право управленої особи (стягувача) вимагати від боржника, який користується чужими коштами, проценти за користування цими коштами. Розмір же вказаних процентів має визначатися, відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України згідно договору, закону чи іншого акту цивільного законодавства.

З наданих матеріалів вбачається, що договором розмір процентів не визначений. Закон, чи інший нормативно - правовий акт цивільного законодавства, для даного випадку також не встановлює умов для обчислення розміру процентів.

Так, вказана позивачем як законодавча умова визначення розміру процентів - норма ч. 6 ст. 231 ГК України не може враховуватись судом як належне правове обґрунтування з огляду на те, що проценти за користування грошима, передбачені ст. ст. 536, 1214 ЦК України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання та відносяться до різних правових інститутів.

Така ж правова позиція відображена у постанові ВГС України № 42/498 від 10.06.2008 року та постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року (витяг постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень долучений до матеріалів справи).

Стаття 231 Господарського кодексу України знаходиться в Главі 26 „Штрафні та оперативно-господарські санкції " Так, за змістом ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесені неустойка, штраф, пеня. Стаття 231 цього кодексу визначає розмір саме штрафних санкцій. Пункт 6 названої статті не встановлює конкретного розміру та не визначає кількості облікових ставок, які належить враховувати при нарахуванні процентів, а лише встановлює формулу (алгоритм) визначення розміру процентів через застосування облікової ставки НБУ. Слід відмітити і те, що вищевказаним розділом, зокрема статтею 232 передбачений і порядок застосування штрафних санкцій, який також не дає підстав застосовувати положення статей Глави 26 Господарського кодексу України до правовідносин пов'язаних з нарахуванням процентів передбачених ст.1214 та 536 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення процентів є необґрунтованою, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Західшляхбуд - Бетон" (м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 16/1, ЄДРПОУ 36537783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон" (м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, ЄДРПОУ 14291113) 300 000 грн. безпідставно отриманих грошей та 5 976, 41 грн. судового збору.

В решті позову відмовити

Повний текст рішення складений 07.03.2013.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу (29018, м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 16/1).