Рішення № 29825292, 06.03.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2013 р.Справа № 5013/1716/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши матеріали справи № 5013/1716/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 2 521 385,14 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Волошина О.О., довіреність №07/01-107 від 19.12.12, заступник начальника відділу по роботі з юридичними особами ВАТ "Кіровоградгаз".

В судовому засіданні оголошувались перерви з 07.02.2013 до 28.02.2013 року о 11 год.00 хв., 28.02.2013 до 05.03.2013 року о 16 год. 15 хв., 05.03.2013 до 06.03.2013 року о 17 год.00 хв.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" 2 521 385,14 грн., з яких 1 967 344,34 грн. пеня, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 155 493,56 грн., 398 547,24 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2083/11.

Відповідач позов не визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві від 06.02.2013 р. №07/19. При цьому звернув увагу суду, що в порушення пункту 3.4 договору, який передбачає, що акт прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами , позивачем нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції. Відповідач не погоджується з вимогами щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних у зв"язку з відсутністю його вини та просить зменшити розмір пені до 40 000,00 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Покупець) 30.09.2011 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2083/11 (далі - Договір)(а.с.11-18).

За умовами даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві в ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

У третьому розділі Договору сторони узгодили порядок та умови передачі газу, а саме: право власності на газ переходить від Продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

Договір, згідно пункту 11.1 набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.10.2011 і діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного погашення заборгованості.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

До даного Договору сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 30.09.2011 року та № 2 від 31.01.2012 року, згідно яких вносились зміни до розділу 5 договору стосовно ціни газу(а.с.19-20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами Договору.

Факт отримання природного газу відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 21.12.2011 (за жовтень 2011 р.) на суму - 11 575 347,70 грн., від 30.11.2011 (за листопад 2011 р.) на суму - 19 150 862,06 грн., від 31.12.2011 (за грудень 2011 р.) на суму - 19 225 681,24 грн., від 31.01.2012 (за січень 2012 р.) на суму - 25 736 464,99 грн., від 30.06.2012 р. (за лютий 2012 р.) на суму - 28 359 644,44 грн., від 31.03.2012 (за березень 2012 р. ) на суму - 18 817 699,78 грн., від 30.04.2012 (за квітень 2012 р.) на суму 7 637 675,20 грн., від 31.05.2012 (за травень 2012 р.) на суму 2 470 654,28 грн., від 30.06.2012 (за червень 2012 р.) на суму - 1 983 272,68 грн., від 31.07.2012 (за липень 2012 р.) на суму - 1 973 177,66 грн., від 31.08.2012 (за серпень 2012 р.) на суму 1 878 383,39 грн., від 30.09.2012 (за вересень 2012р.) на суму - 2 226 898,86 грн. (а.с. 21-32).

Всього поставлено природного газу на суму 141 035 762,28 грн.

Відповідач свої зобов"язання за Договором виконав неналежним чином, оскільки допустив порушення встановленого Договором строку остаточного розрахунку.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по оплаті за природний газ позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 1 967 344,34 грн. пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 155 493,56 грн., 398 547,24 грн. три відсотки річних.

В силу статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610-612 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі та порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

За приписами пункту 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 Договору Покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано статтею 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частина 2 статті 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонами за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов"язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статті 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.2 договору №14/2083/11 від на купівлі-продаж природного газу від 30.09.2011 року сторони фактично змінити порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким, чином, оскільки останнє речення пункту 7.2 договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року суперечить вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України цей пункт підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України в частині порядку нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року №17/034-11, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/85/2013.

Згідно пункту частини 2 пункту 6.2 договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов"язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця Продавцеві два примірника акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов"язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

З урахуванням змісту пунктів 3.4, 6.2 договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року суд приходить до висновку, що момент прострочення відповідачем виконання зобов"язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня, 3% річних, інфляційні витрати також мають нараховуватися на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо з урахуванням дати його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що акт за жовтень 2011 року, у відповідності до умов Договору повинен був бути підписаний Сторонами до 08.11.2011 року, натомість його було підписано 21.12.2011 року; акт за лютий 2012 року, у відповідності до умов Договору повинен був бути підписаний Сторонами до 08.03.2012 року, натомість його було підписано 30.06.2011 року.

Отже, зобов"язання у ВАТ "Кіровоградгаз" здійснити остаточний розрахунок за спожитий населенням природний газ за жовтень 2011 року виникає з 21.12.2011 року, за спожитий населенням природний газ за лютий 2012 року виникає з 30.06.2011 року.

Господарський суд не приймає доводи позивача щодо обов"язку Покупця за умовами договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, надавати Продавцю на підписання акти приймання передачі газу, як причину несвоєчасного підписання актів з вини відповідача, і як наслідок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов"язань по оплаті поставленого газу з 10 числа наступного за місяцем поставки газу, оскільки за умовами договору на Продавця також покладається обов"язок не пізніше 8 - го числа повернути Покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Будь-яких доказів виникнення у позивача питань станом на 08.11.2011 року, 08.03.2012 року щодо не направлення ВАТ "Кіровоградгаз" на підписання актів за жовтень 2011 року, лютий 2012 року, які за умовами договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, або доказів наявності заперечень з боку Продавця щодо дати підписання вищезазначених актів саме 21.12.2011 року за жовтень 2011 року, 30.06.2012 року за лютий 2012 року позивач суду не надав.

Крім того, відповідач надав суду докази своєчасного направлення відповідачу актів за жовтень 2011 року (лист №03/5848 від 10.11.2011 року), за лютий 2012 року (лист №03/1485 від 06.03.2012 року).

За викладених обставин, господарський суд погоджується з позицією відповідача щодо врахування дати підписання Сторонами договору актів приймання передачі природного газу реалізованого населенню за жовтень 2011 року, лютий 2012 року при нарахуванні пені, 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасну оплату природного газу спожитого у зазначені періоди.

Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом пункту 3 статті 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Господарський суд при винесенні рішення по даній справі, враховуючи заяву відповідача від 05.03.2013 року, застосовує позовну давність в один рік при стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань.

Так, з урахуванням визначених договором №14/2083/11 від 30.09.2011 року підстав для остаточних розрахунків між сторонами та застосування строків позовної давності при нарахуванні пені, господарський суд погоджується з розрахунком пені здійсненим відповідачем за період з 15.12.2011 року по 15.11.2012 року, який становить 791 417,22 грн.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3 % річних, господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 398 547,24 грн., оскільки при нарахуванні 3% річних позивачем не прийнято до уваги зміст пункт 3.4 договору, що саме акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Враховуючи, факт підписання акту приймання передачі природного газу реалізованого населенню за жовтень 2011 року 21.12.2011 року, за лютий 2012 року 30.06.2012 року арифметично вірний розрахунок 3% річних, нарахований за період з 10.12.2011 року по 15.11.2012 року, складає 157 812,18 грн.

Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції з наступних підстав.

Виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має врахувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року по справі №5013/1365/12.

Порядок проведення підрахунку збитків від інфляції врегульовано Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні витрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні витрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних витрат судом встановлено, що позивач при нарахуваннях зазначених сум для розрахунку інфляційного відшкодування визначило зобов"язання за листопад 2011 року - лютий 2012 року, при цьому по зобов"язанням за березень - вересень 2012 року розрахунок інфляційних витрат не здійснював, при цьому нарахування 3 % річних здійснено за весь час прострочення, що не відповідає вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснюючі перерахунок суми індексу інфляції по договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року господарський суд прийшов до висновку про відсутність інфляційних втрат позивача, оскільки при сумарному підрахунку сума індексу інфляції по зобов"язанням за договором №14/2083/11 від 30.09.2011 року складає мінус 19 928,52 грн., яка підрахована наступним чином:

0,00 грн. за період з 16.10.2011 по 15.11.2011 при переплаті в розмірі 5 807 562,70 грн. ;

638,29 грн. за період з 16.11.2011 по 15.12.2011 року на залишок суми боргу 319 146,45 грн. (середній індекс інфляції за вказаний період - 100,2%);

7 058,60 грн. за період з 16.12.2011 по 15.01.2012 2011 року на залишок суми боргу 3 529 300,49 грн. (середній індекс інфляції за вказаний період - 100,2 %);

37 462,44 грн. за період з 16.01.2012 по 15.02.2012 року на залишок боргу 18 731 219,60 грн. (середній індекс інфляції за вказаний період - 100,2%);

0,00 грн. за період з 16.02.2012 по 15.03.2012 року при переплаті в розмірі 1 221 063,06 грн.;

0,00 грн. за період з 16.03.2012 по 15.04.2012 року на залишок боргу 3 098 595,23 грн. (середній індекс інфляції - 100,0 %);

0,00 грн. за період з 16.04.2012 по 15.05.2012 року при переплаті в розмірі 976 597,11 грн.;

0,00 грн. за період з 16.05.2012 по 15.06.2012 року при переплаті в розмірі 5 341 858,44 грн.;

- 44 078,06 грн. за період з 16.06.2012 по 15.07.2012 року га залишок боргу 22 039 029,82 грн. (середній індекс інфляції 99,8%);

- 29 481,40 грн. за період з 16.07.2012 по 15.08.2012 року на залишок боргу 9 827 132,17 грн. (середній індекс інфляції 99,7%);

8 471,61 грн. за період з 16.08.2012 по 15.09.2012 року на залишок боргу 8 471 606,76 грн. (середній індекс інфляції 100,1%);

0,00 грн. за період з 16.09.2012 по 15.10.2012 року на залишок боргу 4 719 526,44 грн. (середній індекс інфляції 100,0%).

Відтак, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Господарським судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення суми пені до 40 000, 00 грн.

Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно положень підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов"язання, незначності прострочення у виконанні зобов"язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення зобов"язання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов"язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, з тих підстав, що об"єктивними причинами відсутності належних джерел фінансування у ВАТ "Кіровоградгаз" є наявність значних боргів за спожитий природний газ населення, в тому числі пільги та субсидії; установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів; релігійних організацій; суб"єктів господарювання, які виробляють теплову енергію. За даними відповідача станом на 01.02.2013 року вищезазначені категорії споживачів природного газу мають заборгованість перед ВАТ "Кіровоградгаз" у розмірі 76 426 775,37 грн.

Незважаючи на значну заборгованість споживачів природного газу перед відповідачем , зобов"язання по погашенню основного боргу по договору на купівлю-продаж природного газу №14/2083/11 від 30.09.2011 року ВАТ "Кіровоградгаз" виконано в повному обсязі з незначними порушенням строків платежів.

ВАТ "Кіровоградгаз" представило суду докази вжиття необхідних заходів щодо своєчасності розрахунків за спожитий природний газ, а саме систематичний контроль зняття показань лічильників у споживачів, припинення постачання природного газу споживачам, що не здійснюють оплату за спожитий природний газ, укладання угод реструктуризації заборгованості з малозабезпеченими верстами населення, за даними відповідача за 01.10.2011 по 30.09.2012 року було знято показники лічильників у 1 319 085 осіб, виписано 61 278 попереджень на суму 26 085 616,15 грн., укладено 1 622 угод про погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання на суму 1 839 082,87 грн., припинено постачання природного газу 2 865 особам з загальною сумою заборгованості 2 632 479,79 грн., подано 443 позовні заяви на суму 755 973,23 грн.

ВАТ "Кіровоградгаз" звертає увагу суду на об"єктівність причин відсутності своєчасного виконання умов договору №14/2083/11 від 30.09.2011 року в зв"язку з обов"язковістю виконання Інвестиційної програми ВАТ "Кіровоградгаз" на 2011 року у сумі 24 186 тис. грн., схваленою постановою НКРЕ України №200 від 28.12.2011 року, Інвестиційної програмі ВАТ "Кіровоградгаз" на 2012 року на суму 46 887,62 тис. грн., схваленою постановою НКРЕ України №360 від 05.04.2012 року, невиконання яких ставило під загрозу анулювання ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом та ліцензії на розподіл природного і нафтового газу, та як наслідок залишення споживачів природного газу Кіровоградської області без природного газу, а відповідно залишення без опалення та гарячої води квартири. будинки, лікарні, дитячі садки, школи, пологові будинки; унеможливити роботу промислових підприємств.

Також, господарським судом взято до уваги, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу, у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно - енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

Всупереч вимог статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду належних доказів того, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача у1 півріччі 2012 року.

Крім того, пред"явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Таким чином, господарський суд вважає, що з урахуванням викладених обставин, відповідно до вищенаведених положень закону розмір пені належить зменшити до 10% від обрахованої судом суми, а саме до 79 141,72 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним пункт 7.2. Договору № 14/2083/11 на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011 року, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" в частині нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67, код ЄДРПОУ 03365222) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 79 141,72 грн. пені, 157 812,18 грн. 3% річних, 18 984,60 грн. судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя С. Б. Колодій