Рішення № 29825266, 06.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.13 р. Справа № 905/907/13-г

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок № 10; код ЄДРПОУ - 24745673)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, н?а стороні відповідача - Матвійчука Віталія Олеговича (01001, місто Київ, вулиця 50 років Жовтня, будинок № 1-Б, квартира № 128)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 149,57 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «ПРОСТ?О-страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позово?м, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 149,57 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 205795 від 07.10.2011;

повідомлення Донської С.М. про подію, що має ознаки страхового випадку від 12.07.2012; довіку Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві; розгорнуту довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 9035708; постанову Оболонського районного суду міста Києва від 03.08.2012 стосовно Матвійчука В.О. за статтею 124 КУпАП; звіт з оцінки транспортного засобу № 3447/3693 від 03.08.2012; заяву Донської С.М. на виплату страхового відшкодування від 10.08.2012; розрахунок страхового відшкодування № 3693 від 15.08.2012; страховий акт від 15.08.2012; розпорядження № 003828 від 21.08.2012; видатковий касовий ордер від 22.08.2012 на суму 571,20 гривень; платіжне доручення № 25728 від 21.08.2012 на суму 14 578,37 гривень; регресу вимогу на суму 15 149,57 гривень з доказами її відправлення на адресу відповідача від 16.10.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону Ук?раїни «Про страхування», статя?ми 993, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 3, 9, 12 Закону Украї?ни «Про обов'язкове страхуван?ня цивільно-правової відпові?дальності власників наземни?х транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 лютого 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Матвійчука Віталія Олеговича;

- витребувано з Оболонського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення стосовно Матвійчука Віталія Олеговича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо страхування транспортного засобу марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 лютого 2013 року розгляд справи відкладено до 06 березня 2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача, невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 06 лютого 2013 року, враховуючи клопотання відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Матвійчук В.О. на виконання вимог ухвали суду від 06 лютого 2013 року письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2011 року між АТ «ПРОСТО-страхування» (далі - позивач або страховик) та Донською Світланою Михайлівною (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АТК № 205795 (далі - Договір страхування), на умовах відповідно до Закону України «Страхування», згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Ford Fiesta» (далі - «Форд» або застрахований автомобіль), державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 5).

11 липня 2012 року на вулиці Вишгородській у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, під керуванням Матвійчука Віталія Олеговича та автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з пунктом 1.12 Договору страхування, строй його дії визначений з11 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 11 липня 2012 року автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, був застрахований позивачем.

Пунктом 1.2 Договору страхування передбачено, що вигодонабувачем за наведеним договором є Донська Світлана Михайлівна.

12 липня 2012 року на адресу позивача від Донської С.М. надійшло повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с. 8-9).

З довідки Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві б/д вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження: заднього бамперу, парктроніка, заднього правого крила, передньої правої шини та диску (а.с. 10).

Крім того, з розгорнутої довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 9035708 вбачається, що ДТП, яка мала місце 11 липня 2012 року, за участю автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, під керуванням Донського Михайла Цалевича, що належить Донській Світлані Михайлівні та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, під керуванням Матвійчука Віталія Олеговича, що належить Алієву Темуру Алісафонтовичу сталася внаслідок порушення водієм Матвійчуком В.О. Правил дорожнього руху України. За фактом порушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол серії АА № 2691731 за статтею 124 КУпАП, який разом з матеріалами про ДТП відповідно до статті 276 КУпАП направлені для розгляду до Оболонського районного суду міста Києва (а.с. 11-12).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2012 року, Матвійчука В.О. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень (а.с. 13).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля, позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту з оцінки транспортного засобу № 3447/3693 від 03 серпня 2012 року, проведеного СПД ФОП Кацара Ю.В., яка є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 12476/11, виданий Фондом державного майна України 20 вересня 2011 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак АА 0961 ЕЕ внаслідок пошкодження при ДТП, складає 11 213,22 гривень (а.с. 14-29).

З рахунку-фактури № ФЗС0013766 від 18 липня 2012 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Юмас-Авто» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, складає 14 578,37 гривень з ПДВ. Платником за наведеним рахунком є Донська С.М. (а.с. 31).

10 серпня 2012 року до позивача звернулась застрахована особа - Донська С.М. із заявами на виплату/доплату страхового відшкодування. В одній із заяв одержувачем страхового відшкодування вказана Донська С.М., а в іншій - ТОВ «Юмас-Авто» (а.с. 33, 34).

Відповідно до сформованого страхового акту від 15 серпня 2012 року, розмір страхової виплати (з урахуванням вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості складових, вартості деталей, що підлягають заміні, розміру безумовної франшизи, податку на додану вартість), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування становить 15 149,57 гривень (а.с. 36).

Страховий акт сформовано з урахуванням розрахунку страхового відшкодування № 3693 від 15 серпня 2012 року (а.с. 35).

Розпорядженням № 003828 від 21 серпня 2012 року призначено виплату страхового відшкодування у розмірі 15 149,57 гривень. Виплату страхового відшкодування визначено здійснювати наступним чином: суму страхового відшкодування у розмірі 571,20 гривень перерахувати на ім'я Донської С.М.; суму страхового відшкодування у розмірі 14 578,37 гривень перерахувати на рахунок ТОВ «Юмас-Авто» (а.с. 37).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 липня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту від 15 серпня 2012 року, видатковим касовим ордером від 22.08.2012 та платіжним дорученням № 25728 від 21.08.2012 перерахував 15 149,57 гривень страхового відшкодування (а.с. 38, 39).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 03 серпня 2012 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 липня 2012 року сталася саме з вини Матвійчука Віталія Олеговича, який керуючи автомобілем марки автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, на вулиці Вишгородській у місті Києві, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 0961 ЕЕ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Матвійчука В.О., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Посилаючись на те, що під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на підставі полісу серії АВ/6656619, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонера страхова компанія «АСКА», позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 149,57 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені статтею 1 ГПК України.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відтак, в спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах Договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні застрахованого автомобіля, який було пошкоджено у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Позивач стверджує, що саме відповідач повинен відповідати за завдані у спірній дорожньо-транспортній пригоді застрахованому автомобілю збитки, оскільки автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ, був забезпечений відповідачем.

Такі твердження позивача судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2013 року, зокрема, витребувано з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) інформацію стосовно наявності в центральній базі даних (далі - ЦБД), на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди - 11 липня 2012 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу марки «ДЕУ», державний номерний знак АА 8425 МЕ (а.с. 1).

19 лютого 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла інформація МТСБУ, з якої вбачається, що за результатами запиту отримано інформацію про відсутність в ЦБД, на дату ДТП - 11 липня 2012 року договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу, державний номерний знак АА 8425 МЕ (а.с. 69).

Суд наголошує, що витяг із електронної інформаційної бази МТСБУ за своїми ознаками є належним доказом у справі, оскільки цей документ формується на підставі запиту до єдиної центральної бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ та містить підпис повноважної особи на ньому. Центральна база даних МТСБУ призначена для обліку інформації про договори обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інформації про справи по врегулюванню страхових подій за цими договорами, інформації про бланки договорів, а також для централізованого ведення нормативно-довідкової інформації за цим видом страхування.

Також в матеріалах справи відсутній поліс за яким застрахована відповідальність особи винної у скоєнні спірної дорожньо-транспортній пригоди, яка мала місце 11 липня 2012 року на вулиці Вишгородській у місті Києві.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, надав на адресу суду заяву, в якій просить прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів (а.с. 91).

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Законодавець визначив, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Докази мають особливо важливе значення в господарському судочинстві, тому що без них неможливо правильно вирішити спірне питання. Сторони можуть вільно надавати докази суду відповідно до принципів рівноправності, законності, змагальності, іншими принципами виробництва в господарському суді.

Разом з цим, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві мірі належної поведінки особи, що бере участь в судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надав суду належним та допустимих доказів, які б довели ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому матеріали справи не підтверджують наявності у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо сплати в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 149,57 гривень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15 149,57 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.03.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013.

Суддя Фурсова С.М.