Постанова № 29823947, 04.03.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р. Справа № 2a-1870/8982/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Флюр Є.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/8982/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції в Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31250грн., в тому числі за основним платежем на суму 25000грн. та штрафної санкції на суму 6250грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача, викладені в п. 2.2.2 та в п.2.2.3 акту перевірки від 22.10.2012 року №1396/17-103-НОМЕР_2, зроблені лише на припущеннях самого ревізора без належного обґрунтування та узгодження висновків з положеннями чинного в України цивільного та податкового законодавства. Ревізором в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договорів поставки товару, укладених між ТОВ „НВП Новотехніка" та ФОП ОСОБА_3, на підставі яких позивачем придбано спеціальний одяг (каски, чоботи захисні, клин валочний алюміній, захисні комбінезони, куртки, захисні черевики, пояс паяльщика з інструментами, захват ручний).

Такий висновок державний ревізор мотивує тим, що угоди були укладені без мети настання реальних правових наслідків. Проте, позивач не допускав даного порушення, оскільки на виконання досягнутої домовленості, ФОП ОСОБА_3 отримано від ТОВ „НВП Новотехніка" товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними. Транспортування придбаного товару здійснювалося власним транспортом позивача, про що свідчать подорожні листи. Оплата за одержаний товар проведена у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок продавця. А отже, висновки податкової інспекції з приводу того, що господарські операції за січень 2012 року щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, не відповідають дійсним обставинам та є безпідставними.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що в акті перевірки від 22.10.2012 року №1396/17-103-НОМЕР_2 відображено обґрунтовані дані та висновки по суті встановлених порушень податкового законодавства з посиланням на статті Цивільного та Податкового кодексу України. Висновки перевірки базуються на підставі бухгалтерських та інших документів, які свідчать про заниження податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 25 000грн. Зокрема, відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Крім того, відповідач зазначив, що порушення ФОП ОСОБА_3 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України були виявлені в результаті того, що до Шосткинської ОДПІ надійшов лист від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з копією акта від 13.06.2012 року №569/22-90-24943628 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „НВП Новотехніка" , код ЄДРПОУ 24943628 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ „Оллерус-Авто", яким сформовано податковий кредит за січень 2012 року. Перевіркою встановлено відсутність ТОВ „НВП Ново техніка" за юридичною адресою, відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі (а.с.46-48).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмовому запереченні. Додатково пояснив, що порядок забезпечення працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту регулюється Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 року №53. Зокрема, згідно даного Порядку придбання засобів індивідуального захисту повинно здійснюватися у суб'єктів господарювання, які виробляють та/або реалізують продукцію відповідно до чинного законодавства, за умови, що засоби індивідуального захисту, які закуповуються, мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності та задовольняють вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 року №761. Крім того, роботодавець, яким є ФОП ОСОБА_3 щодо найманих працівників, зобов'язаний забезпечити відповідні умови для зберігання засобів індивідуального захисту згідно з інструкціями з їх експлуатації, а також з'ясувати, чи відповідають засоби, які він планує застосувати, існуючим на робочому місці умовам праці та небезпекам. Враховуючи викладене, представник відповідача стверджує, що недбале ставлення позивача до придбання та з'ясування нормативно-технічних характеристик спецодягу для свої працівників під час здійснення ними лісозаготівельних робіт та роботи з деревиною, є доказом відсутності реального факту передання відповідних товарів за договорами поставки №16,17 та 18 від 23.01.2012 року та від 31.02.2012 року з ТОВ „НВП „Ново техніка" (а.с.67-68).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 15.10.2012 року до 18.12.2012 року проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „НВП Новотехніка" за період з 01.01.2012 року до 31.01.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки був складений акт від 22.10.2012 року №1396/17-103-НОМЕР_2 (а.с.10-17).

На підставі вказаного акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 01.11.2012 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31250грн., в тому числі за основним платежем на суму 25000грн. та штрафної санкції на суму 6250грн. (а.с.18).

Відповідач приймав оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, в якому зазначив, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту за січень 2012 року суму податку на додану вартість, сплачену за нікчемними право чинами з ТОВ „НВП „Новотехніка".

З акту перевірки вбачається, що у період з 01.01.2012 року до 31.01.2012 року ФОП ОСОБА_3 здійснював операції з лісівництва, лісозаготівлі та роздрібної торгівлі поза магазинами. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надіслано листа з копією акта від 13.06.2012 року №569/22-90-24943628 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „НВП Новотехніка" , код ЄДРПОУ 24943628 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ „Оллерус-Авто", яким сформовано податковий кредит за січень 2012 року. ТОВ „НВП Новотехніка" було постачальником ФОП ОСОБА_3 (а.с.13, зворотній бік).

Зокрема, між ТОВ „НВП Новотехніка" та позивачем були укладені договори постачання:

- №16 від 23.01.2012 року (а.с.19), згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію (захисний комбінезон у кількості 20 шт., куртка у кількості 20 шт., загальною ціною 47600грн.);

- №17 від 23.01.2012 року (а.с.22), згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію (каски у кількості 30 шт., чоботи захисні у кількості 20 шт., клин валочний алюміній у кількості 4 шт., загальною ціною 50000грн.);

- №18 від 31.01.2012 року (а.с.26), згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та сплатити за продукцію (захисні черевики у кількості 20 шт., пояс паяльщика з інструментами у кількості 4 шт., захват ручний кл.185мм у кількості 1 шт., загальною ціною 52400грн.).

Відповідно до п.2.1 перелічених договорів оплата за придбані товари здійснювалася покупцем на розрахунковий рахунок продавця, про що свідчать копії платіжних доручень №1 від 31.01.2012 року та №1 від 26.01.2012 року на загальну суму 150 000 грн.(а.с.96-97), а також звіт про дебетові та кредитні операції за період з 01.01.2012 року до 31.01.2012 року (а.с.98-102). Крім того, позивач надав витяг з книги обліку доходів і витрат, де у розділі ІІ „Витрати" значаться суми коштів, сплачені за придбання спецодягу (а.с.73).

Отримання товару від постачальника підтверджується копіями видаткових накладних №17 від 23.01.2012 (а.с.20), №16 від 23.01.2012 року (а.с.23), №18 від 31.01.2012 року (а.с.27).

За даними операціями позивач отримав від контрагента податкові накладні, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України (а.с.21,24, 28). Вказані податкові накладні №64 від 31.01.2012 року, №63 від 31.01.2012 року та №65 від 31.01.2012 року включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року (а.с.75-78).На момент виписування податкових накладних як постачальник, так і покупець були платниками податку на додану вартість (а.с.13, зворотній бік, абзац 8, а.с.83).

За період з 01.01.2012 року до 31.01.2012 року ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 49959грн., в тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ „НВП Новотехніка" на суму 25000грн.(а.с.79-82).

Згідно п.3.2 договорів постачання доставка продукції здійснюється за адресою: 41020, Сумська область, Середино-Будський район, с. Нововасилівка або самовивіз (за домовленістю). Транспортування придбаного товару здійснювалося у січні 2012 року позивачем самостійно, про що свідчать копії подорожніх листів службового легкового автомобіля (а.с.30-31). Наявність у ФОП ОСОБА_3 власного транспортного засобу УАЗ НОМЕР_3 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію автомобіля (а.с.85).

В п.1.15.2 та п.1.16 акту перевірки від 22.10.2012 року №1396/17-103-НОМЕР_2 прямо зазначено про реєстрацію за позивачем автомобільних транспортних засобів: Мерседес Бенц, Е 320, д/н НОМЕР_1; УАЗ 31514, д/н НОМЕР_3, а також проведено аналіз транспортування товарно-матеріальних цінностей, за результатами якого відповідачем зроблено висновок, що „транспортування здійснювалось власним транспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про що свідчать, надані на перевірку, подорожні листи" (а.с.11-12).

Тобто, під час проведення перевірки податковим органом не заперечувалася можливість перевезення позивачем засобів індивідуального захисту власними силами на умовах самовивозу згідно договорів постачання.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться витяги з книг обліку паливо-мастильних матеріалів ФОП ОСОБА_3 за 2011 -2012 роки (а.с.88-89), а також копії податкових накладних, які свідчать про придбання позивачем паливо дизельного, бензину А-92, бензину А-95, бензину „ENERGY-92" , бензину А-76 у ТОВ „Лоранто", ТОВ „Драйв-1", ТОВ „Торговий дім „Полісся", що підтверджує факт витрачання пального під час перевезення придбаного товару від ТОВ „НВП Новотехніка" (а.с.90-93).

З приводу особливих відміток, вказаних у подорожніх листах, як: „гараж - смт. Зноб-Новгородське - м. Київ - смт. смт. Зноб-Новгородське"(а.с.30-31), суд зазначає, що по АДРЕСА_1 у ФОП ОСОБА_3 будується гараж, технічна документація на який перебуває у стані розробки (а.с.86). Зазначені обставини обумовили маршрут перевезення та свідчать про фактичне переміщення товару від постачальника до покупця.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подальше використання товару, придбаного позивачем за договорами №16, №17 від 23.01.2012 року та №18 від 31.01.2012 року було здійснено у власній господарській діяльності, а саме, для забезпечення власних працівників засобами індивідуального захисту: спецодягом та спецвзуттям під час виконання лісозаготівельних робіт та трелювання лісу, в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надані акти вибуття малоцінних та швидкозношувальних предметів (типова форма №МШ-4), відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та захисних засобів (типова форма №МШ-7), відомість видачі інструментів працівникам (а.с.34-37).

З податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) вбачається, що у першому кварталі 2012 року у ФОП ОСОБА_3 працювало у штаті 18 фізичних осіб (а.с.69).

Як зазначено в акті перевірки від 22.10.2012 року №1396/17-103-НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, здійснював господарську діяльність з лісівництва, лісозаготівлі та роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.13, зворотній бік, абзац 2). В матеріалах справи міститься копія дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Сумській області на виконання робіт підвищеної небезпеки - лісосічних робіт та трелюваня лісу, строком дії до 30.12.2016 року (а.с.9).

Тобто, факт здійснення фізичною особою-підприємцем такого виду господарської діяльності, як лісозаготівля, Шосткінською ОДПІ не заперечується, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Отже, позивач здійснює лісозаготівельні роботи та подальшу реалізацію лісової продукції з метою отримання доходу, а тому така діяльність має всі ознаки господарської, що вказує на наявність ділової мети, прагнення одержати економічну вигоду та спричинити реальне настання правових наслідків за укладеними договорами постачання.

Таким чином, придбані ФОП ОСОБА_3 товари у ТОВ „НВП Новотехніка" мають пряме відношення до здійснення ним господарської діяльності. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, то висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Що стосується тверджень Шосткинської ОДПІ про недотримання позивачем вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 року №53 (далі по тексту - Положення), внаслідок відсутності у ФОП ОСОБА_3 необхідних умов для зберігання засобів індивідуального захисту згідно з інструкціями з їх експлуатації, а також не надання ним доказів того, що придбані засоби відповідають існуючим на робочому місці умовам праці та небезпекам, та посилань відповідача на нікчемність укладених з ТОВ „НВП Новатехніка" правочинів на цій підставі, то суд вважає їх безпідставними.

Як вбачається з п.1.1 Положення, це Положення поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності (далі - підприємство) та встановлює порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників, для яких їх застосування є обов'язковим під час трудового процесу.

Пункт 1.2 Положення містить безпосереднє посилання на статтю 8 Закону України „Про охорону праці" та статтю 163 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Тобто, даним Положенням регулюється порядок забезпечення роботодавцем своїх працівників засобами індивідуального захисту під час виконання ними небезпечних та шкідливих робіт. Тому, на переконання суду, відсутність у позивача належних умов для зберігання спецодягу та спецвзуття, а також відсутність необхідних позитивних висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності можуть вказувати на порушення ФОП ОСОБА_3 норм трудового законодавства, нормативно-правових актів з охорони праці, але не на порушення ним норм податкового законодавства, та не впливає на право включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Суд вважає необґрунтованим і висновок Шосткинської ОДПІ про фіктивність укладених з ТОВ „НВП Новотехніка" договорів постачання, оскільки з аналізу ч.5 ст.203 та ст234 ЦК України випливає, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Крім того, необхідно довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.

За вказаними договорами сторони реально вчинили дії з виконання умов цих договорів, зокрема, одна сторона поставила, а інша сторона - прийняла та сплатила за поставлений товар, здійснивши відповідні розрахунки.

Отже, дії з виконання умов цих договорів призвели до правових наслідків, на відміну від фіктивного правочину.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судом не приймалося рішень про визнання вищезазначених угод недійсними.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені діючим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, не відповідає вимогам чинного законодавства.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 01.11.2012 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31250грн., в тому числі за основним платежем на суму 25000грн. та штрафної санкції на суму 6250грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 312грн.50коп, що підтверджується квитанцією від 08.11.2012 року №2738.173.3 (а.с.2), то його належить повернути позивачу.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2012 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 31250грн., в тому числі: 25000грн. за основним платежем та 6250грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 41020, Сумська область, Середино-Будський район, с. Нововасилівка) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 312грн. 50коп. (триста дванадцять грн.п'ятдесят коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2013 року.