Постанова № 29823899, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2013 р. Справа №801/286/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представників позивача - Храмцова А.В., Храмцова А.А., представника відповідача - Антілогової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Турисько - оздоровчий комплекс «Судак»

До Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, винесені 20.12.2012 року №0001662201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 115142,68 гривень з яких 92114,14 грн. - основний платіж, 23028,54 грн. - штрафні санкції; № 0001652201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 136898,84 гривні, з яких 109519,07 грн. - за основним платежем, 27379,77 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні позивачем фінансово-господарських операцій з ПП «Комманд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис Торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік. Зазначеною перевіркою встановлено завищення валових витрат всього в сумі 460570,66 гривень та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми у розмірі 92114,14 гривень, внаслідок нікчемності укладених з ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер» угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача була отримана інформація про неможливість проведення зустрічних перевірок його контрагентів. Також відповідач зазначає, що в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП «Комманд», ПП «Базис торг», ПП «Укрторгпартнер», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину , передбаченогост.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України. З цієї інформації було зроблено висновок, що контрагенти позивача були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність, та що усі операції з купівлі-продажу за участю контрагентів позивача були спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а всі укладені з ними угоди є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» зареєстроване у якості юридичної особи 12.05.2011 року, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з ЄДРПОУ (а.с.8-9).

Позивач перебуває на обліку платників податків в органах ДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100339272 (а.с.10).

В довідці з ЄДРПОУ ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» прописаний предмет його діяльності (а.с.9).

В перевіряємому періоді видами діяльності позивача було: діяльність санаторно-курортних закладів; послуги з організації подорожувань; медична практика; діяльність нерегулярного пасажирського транспорту; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів.

З 28.11.2012 року по 29.11.2012 року Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ТОК «Судак» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строітель плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «ПримаТорг», ТОВ «ТМ Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой» та ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік, за результатами якої було складено акт № 1927/22-01/02606072 від 29.11.2012 року (а.с. 14-48).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер».

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування було віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 460 570,66 гривень, у тому числі по періодах: за 9-ть місяців 2010 року (3 квартал 179390,68 грн.) у сумі 179390,66 грн., за 2010 рік у сумі 179390,66 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі - 277260,00 грн., за 2-3квартали 2011 року у сумі 277260,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року(4-й квартал-3920 грн.) у сумі 281180,00 грн..

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 92114,14 гривень, в тому числі за липень 2010 року - 21666,67 грн., за вересень 2010 року - 14211,47 грн., за квітень 2011 року - 55020,00 грн., за травень 2011 року - 432,00 грн., за жовтень 2011 року - 784,00 грн.

Однак, Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС було отримано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача від 06.04.2012 року №32/22/37081766 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Комманд», від 06.04.2012 року №10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг», від 06.04.2012 року №19/22/36693415 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрторгпартнер».

З цих актів вбачається, що діяльність постачальників ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» та ПП «Укрторгпартнер» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, ДПІ було отримано інформацію, що в ході досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ «Союз КДС», ТОВ «БВП «Строитель-плюс» було також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП «Комманд», ПП «Базис торг», ПП «Укрторгпартнер», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину , передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП «Комманд», ПП «Базис Торг» та ПП «Укрторгпартнер» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення позивачем:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1, п. 138.1, п.п.138.10.3. п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109519,07 гривень, у тому числі по періодах за 9-ть місяців 2010 року у сумі 44847,67 грн., за 2010 рік у сумі 44847,67 грн, за 2-ий квартал 2011 року у сумі 63769,80 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 63769,80 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 64671,40 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 92114,14 гривень, у тому числі по періодах: за липень 2010 року -у сумі 21666,67 гривень, за вересень 2010 року - 14211,47 гр., квітень 2011 року - 55020,00 грн., за травень 2011 року у сумі 432,00 грн., за жовтень 2011 року - 784,00 грн.

Позивачем було направлено заперечення на акт перевірки, однак органами ДПІ заперечення позивача було залишено без задоволення, акт перевірки залишений без змін (а.с.49-55).

На підставі цих висновків акту, Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС 20 грудня 2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підприємств усього на суму 115142,68 гривень, з яких 92114,14 гривень - основний платіж та 23028,54 гривень - штрафні санкції (а.с.56);

- № 0001652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 136898,84 гривень, з яких 109519,07 гривень - основний платіж та 27379,77 гривень - штрафні санкції (а.с. 57).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 18.04.2011 року між ПП «Комманд» (постачальник) та ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» (замовник) було укладено договір поставки корпусних меблів №157. За зазначеним договором постачальник ПП «Комманд» зобов'язується поставити замовнику ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» корпусні меблі, в асортименті, обсязі та в зазначені строки. Замовник зобов'язується приймати та сплачувати поставлений товар, згідно накладним на умовах діючого договору. Сума договору складає з урахуванням ПДВ 330120,00 гривень (а.с. 61-63).

22.06.2010 року між ПП «Комманд» (постачальник) та ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» (замовник) було укладено договір поставки корпусних меблів №07. За зазначеним договором постачальник ПП «Комманд» зобов'язується надавати послуги замовнику ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» з поставки корпусних меблів. Сума договору складає 160000,00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 26666,67 гривень (а.с. 59-60).

На виконання вищезазначених договорів ПП «Комманд» було поставлено товарів (ліжка, тумби, шафи, стільці, матраци та ін..) ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», на загальну суму 545389,20 грн. у тому числі ПДВ 90898,20 гривень що підтверджується накладними, видатковими накладними,:

- № 763 від 26.04.2011р. на суму 330120,00 грн., у т.ч. ПДВ 55020,00 грн. (а.с.76);

- № 1525 на суму 211958,40 гривень у т.ч. ПДВ 35326, 40 грн. (а.с.75);

- № 593 від 21.09.2010 року на суму 1560,00 грн., у т.ч. ПДВ 260,00 грн. (а.с. 106);

- № 597 від 17.09.2010 року на суму 1750,80 грн., у т.ч. ПДВ 291,80 грн. (а.с. 103);

За фактом отримання товарів (ліжка, тумби, шафи, стільці, матраци та ін..) ПП «Комманд» були виписані податкові накладні на загальну суму 545388,80 грн. у тому числі ПДВ 90898,14 гривень:

- № 176 від 26.04.2011р. на суму 330120,00 грн., у т.ч. ПДВ 55020 грн. (а.с.114);

- № 112 від 26.07.2010 р. на суму 130000,00 грн. у т.ч. ПДВ 21666,67 грн. (а.с. 112);

- № 522 від 16.09.2010р. на суму 69198,00 грн. у т.ч. ПДВ 11533,00 грн. (а.с. 180);

- № 655 від 29.09.2010р. на суму 12760,00 грн. у т.ч. ПДВ 2126,67 грн. (а.с. 179);

- № 597 від 21.09.2010р. на суму 1750,80 грн., у т.ч. ПДВ 291,80 грн. (а.с. 104);

-№ 593 від 21.09.2010р. на суму 1560,00 грн., у т.ч. ПДВ 260,00 грн. (107);

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 286 від 22.04.2011 року на суму 100000,00 грн. (а.с.171);

- № 384 від 26.04.2011 року на суму 128 176,00 грн. (а.с. 172);

- № 473 від 10.05.2011 року на суму 72400,00 грн. (а.с. 173);

- № 972 від 21.09.2010 року на суму 1750,80 грн. (а.с.102);

- № 693 від 23.07.2010 року в сумі 130000 грн. (а.с.113);

- № 975 від 29.09.2010 року на суму 127600 грн. (а.с.109);

- № 947 від 16.09.2010 року в сумі 69198,00грн. (а.с.111);

- №948 від 17.09.2010 року в сумі 1560,00 грн. (а.с.105);

- №972 від 21.09.2010 року в сумі 1750,80 грн. (а.с.102).

Судом встановлено, що товар від контрагента був отриманий ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» з метою використання в господарській діяльності, про що свідчать акти приймання-передач (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 119-125).

ПП «Комманд» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ (а.с.145).

19.08.2010 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Комманд» в сумі - 21666,67 гривень (а.с. 156-159).

19.10.2010 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Комманд» в сумі - 14211,47 гривень у тому числі 11533,00 грн., 2126,67 грн., 260,00 грн., 291,86 грн. (а.с. 160-163).

19.05.2011 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» було подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Комманд» в сумі - 55020,00 гривень (а.с. 164-166).

Судом також встановлено, що 05.04.2011 року між ПП «Базис Торг» (виконавець) та ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» (замовник) було укладено договір про надання послуг. За зазначеним договором ПП «Базис Торг» (виконавець) зобов'язується надати послуги з поточного ремонту медичного, хірургічного та ортопедичного обладнання ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак». Замовник за договором зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх згідно з договором протягом календарного місяця (а.с.69-70.

На виконання цього договору ПП «Базис Торг» було надано послуг ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» на загальну суму 2592,00 грн. у тому числі ПДВ 432,00 гривень що підтверджується актом наданих послуг №19 (а.с. 99-100).

Отримані послуги були оплачені позивачем на користь контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №368 від 16.05.2011 року на суму 2592,00 грн. (а.с.101).

За фактом отримання та оплати послуг ПП «Базис Торг» була виписана податкова накладна на загальну суму 2592,00 грн. у тому числі ПДВ 432,00 гривень:

- № 27 від 16.05.2011р. на суму 2592,00 грн. у тому числі ПДВ 432,00 грн. (а.с.98).

Судом встановлено, що послуги від ПП «Базис Торг» було отримано позивачем з метою використання у господарській діяльності ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», що підтверджується переліком медичної апаратури, медичного обладнання та лікувально-оздоровчих можливостей Медичного центру ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке ремонтувалося ПП «Базис Торг» (а.с.146-153).

ПП «Базис Торг» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ.

18.07.2011 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Базис Торг» в сумі - 432,00 гривень (а.с. 138-140).

Судом встановлено, що 04.10.2011 року між ПП «Укрторгпартнер» (виконавець) та ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» (замовник) було укладено договір про надання послуг. За зазначеним договором ПП «Укрторгпартнер» (виконавець) зобов'язується надати послуги з монтажу, пусконалаштуванню та поточному ремонту медичного, хірургічного, рентгенівського та ортопедичного обладнання ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак». Замовник за договором зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх згідно з договором протягом календарного місяця (а.с.71-72).

На виконання цього договору ПП «Укрторгпартнер» було надано послуг ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» на загальну суму 4704,00 грн. у тому числі ПДВ 784,00 гривень що підтверджується актами наданих послуг №262 та №310 (а.с. 79-80).

Отримані послуги були оплачені позивачем на користь контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 1449 від 24.10.2011 року на суму 1800,00 грн. (а.с.95);

- № 1428 від 19.10.2011 року на суму 2904,00 грн. (а.с.97).

За фактом отримання та оплати послуг ПП «Укрторгпартнер» були виписані податкові накладні на загальну суму 4704,00 грн. у тому числі ПДВ 784,00 гривень:

- № 59 від 24.10.2011р. на суму 1800,00 грн. у тому числі ПДВ 300,00 грн. (а.с.94);

- № 96 від 19.10.2011р. на суму 2904,00 грн. у тому числі ПДВ 484,00 грн. (а.с.96).

Судом встановлено, що послуги від ПП «Укрторгпартнер» було отримано позивачем з метою використання у господарській діяльності ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», що підтверджується переліком медичної апаратури, медичного обладнання та лікувально-оздоровчих можливостей Медичного центру ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», а також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно яке ремонтувалося ПП ПП «Укрторгпартнер» (а.с.146-153).

ПП «Укрторгпартнер» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ.

13.12.2011 року ПАТ «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП «Укрторгпартнер» в сумі - 784,00 гривень, у тому числі 300,00 грн., 484,00 грн. (а.с. 133-135).

Відповідач вважає ці господарські операції між позивачем та його контрагентами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Судом встановлено, що предметом перевірки діяльності позивача, щодо якої було встановлено порушення податкового законодавства та донараховано податкові зобов'язання був в тому числі період 2010 року, коли порядок формування податкового кредиту було визначено Законом України "Про податок на додану вартість", а порядок формування валових витрат, - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України.

Судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки також встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства в 2011 році.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ПП "Базис Торг", ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» товарів та послуг, оприбуткування цих товарів та послуг в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи Приватного акціонерного товариства «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг від ПП "Базис Торг", ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Позивач має виробничі потужності, для здійснення своєї господарської діяльності, про що свідчать список транспортних засобів, лімітна картка, перелік медичної апаратури, медичного обладнання та лікувально- оздоровчі можливості Медичного центру ПрАТ «ТОК «Судак», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про право власності (а.с.115-117, 146- 153)

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угод Приватного акціонерного товариства «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» з його контрагентами на постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ПП "Базис Торг", ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» та відносно директорів зазначених підприємств за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.. ст.. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Відповідно до ч.5 ст 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ПП "Базис Торг", ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 460570,66 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 92114,14 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 29.11.2012 року податкові повідомлення - рішення від 20.12.2012 року №0001662201 та № 0001652201 є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 05.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 11.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Турисько-оздоровчий комплекс «Судак» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 20.12.2012 року Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС:

- № 0001652201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 136898,84 гривень, з яких за основним платежем - 109519,07 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27379,77 грн.,

- № 0001662201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115142,68 гривень, з яких за основним платежем - 92114,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23028,54 грн..

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова