Постанова № 29822743, 04.09.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв

04.09.2012 р. Справа № 2а-6550/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Асафова О.Д.,

представників:

позивача: Калаянов І.В, довіреність б/н від 23.03.12р.;

відповідача: Могутов А.М., довіреність № 3/9/10-023 від 03.03.12р.;

третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДСП-10» (пр. Леніна, 67, кв. 221, м. Миколаїв, 54002),

до відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24, м. Микорлаїв, 54030)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мик-Будівництво» (вул. Потьомкінська, 44/а, м. Миколаїв, 54002)

про: скасування податкових повідомлень-рішень № 0012802340 від 26.08.2011 року, № 0012812340 від 26.08.2011 року,

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0012802340 від 26.08.2011 року та № 0012812340 від 26.08.2011 року - скасувати.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПДСП-10» (пр. Леніна, 67, кв. 221, м. Миколаїв, 54017) понесені судові витрати у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04.09.2012 р. справа № 2а-6550/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Асафова О.Д.,

представників:

позивача: Калаянов І.В, довіреність б/н від 23.03.12р.;

відповідача: Могутов А.М., довіреність № 3/9/10-023 від 03.03.12р.;

третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДСП-10» (пр. Леніна, 67, кв. 221, м. Миколаїв, 54002),

до відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва (вул. Потьомкінська, 24, м. Микорлаїв, 54030)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мик-Будівництво» (вул. Потьомкінська, 44/а, м. Миколаїв, 54002)

про: скасування податкових повідомлень-рішень № 0012802340 від 26.08.2011 року, № 0012812340 від 26.08.2011 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПДСП-10», пред'явлено позов до Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївької області Державної податкової служби з вимогою скасування податкових повідомлень-рішень № 0012802340 від 26.08.2011 року та № 0012812340 від 26.08.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.4-6).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва за № 0012802340 та за №0012812340 від 26.08.2011 року прийняті у відповідності до чинного законодавства (т. 1 а.с.131-134).

У судовому засіданні 23.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

в с т а н о в и в:

В період з 02.08.11р. по 08.08.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва, радником податкової служби ІІІ рангу Ільченко В.А. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ « ПДСП-10», з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.10. 2010 по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки було складено Акт №1046/23-400/33084260 від 15.08.11р. (а.с.12-43). у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

1) - п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.1 , п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ,п.5.9 ст.5,пп.8.8.1 п.8.1 ст.8 Закона України в редакції від 22.05.97р № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31559 грн., у тому числі IV квартал 2010р. на суму 31559грн.;

2) п.п.7.3.1, п.7.3 ,пп. 7.4.1, п.п.7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 575938 грн., в тому числі:,

за жовтень 2010 року в сумі 251561грн, за листопад 2010 року в сумі 150000,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 174377 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення -рішення :

- № 0012802340 від 26.08.2011 року, про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 575938,00грн. за платежем «Податок на додану вартість» та сплату штрафних санкцій в сумі 287 969 грн. (а.с.8).

- № 0012812340 від 26.08.2011 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 31559,00грн. за платежем «Податок на прибуток підприємств» та сплату штрафних санкцій в сумі 15 780грн. (а.с.10).

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Адекс-пром» та ТОВ «Мик-будівництво» можуть мати ознаки безтоварності, оскільки у зазначених товариств ( контрагентів позивача) відсутні необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), а також для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару (робіт, послуг) у обсягах, що задекларовані, не має достатньої кількості найманих працівників з необхідним фаховим знанням для здійснення відповідного виду діяльності, та використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами», тим самим не виконуючи належним чином податкових зобов'язань перед бюджетом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань правових відносин з платником податків з ТОВ «Адекс-пром» та ТОВ «Мик-будівництво» не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів контрагента позивача по справі, а не до позивача та його безпосереднього контрагента.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та його контрагентами по справі), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках - «ланцюгах».

Водночас слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків несплата ПДВ продавцем (підрядником, замовником) і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.

Слід також зазначити, що відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підставі наданих позивачем документів судом установлено, що на виконання договорів підряду укладених між ТОВ СП «Нібулон» та ТОВ «ПДСП-10» № 1210/8П від 02 жовтня 2010р., № 1310/8П від 13 жовтня 2010р останній в жовтня 2010 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мик-будівництво» договора щодо виконання будівельних робіт, виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими накладними, довідками о вартості виконаних будівельних робіт, виписками обслуговуючого банку платників податків, рахунками-фактурами, актами здачі-прийому робіт тощо (а.с. 55-118).

Проте, з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, відповідач вказує на те, що ТОВ «Мик-будівництво» у перевіряємому періоді мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрайд», стосовно якого направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відсутні основні фонди, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Мик-будівництво».

На підставі наданих позивачем документів судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що у жовтні 2010 року між ТОВ «ПДСП-10» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адекс-Пром» існували господарські операції щодо ремонту паливного обладнання виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими накладними, виписками обслуговуючого банку платників податків, рахунками-фактурами та актом здачі-прийому робіт тощо (а.с. 120-127).

Проте, з посиланням на відомості, наявні в акті перевірки, відповідач вказує на те, що ТОВ «Адекс-Пром» у перевіряємому періоді мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрайд», стосовно якого направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відсутні основні фонди, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Адекс-Пром».

Суд враховує те, що ТОВ «ПДСП-10», отримавши у встановленому порядку від ТОВ «Мик-будівництво» та ТОВ «Адекс-Пром» податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і час укладення та виконання господарських операцій, зазначений контрагент позивача включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, установлені судом обставини, свідчать про те, що дії ТОВ «ПДСП-10» як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Надані документи підтверджують здійснення ним реальних господарських операцій у періоді що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо посилання відповідача на не декларування контрагентами позивача до сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт не декларування іншими підприємствами (в ланцюгу постачання) до сплати податку на додану вартість у певному місяці не може свідчити про те, що ці підприємства не відображали у своєму податковому та бухгалтерському обліку суму податкових зобов'язань з ПДВ за операціями поставки з позивачем. Зазначене, з огляду на норми податкового законодавства, може також свідчити про те, що у певному періоді ці підприємства мали від'ємне значення (податковий кредит перекрив зобов'язання), та не може бути доказом наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Щодо доводів ДПІ про те, що договір між позивачем та ТОВ "Вераніка" та ТОВ « Мик-будівництво « має ознаки нікчемності, суд окремо зазначає наступне.

Питання недійсності (нікчемності) правочинів регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, згідно ст. 215 ч. 1, 2 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тобто нічемним є виключно той правочин, нікчемність якого прямо передбачена законодавством.

ЦК України передбачає, що нікчемними правочинами є правочини, передбачені ст. 219 ч. 1 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину), ст. 220 ч. 1 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору), ст. 221 ч. 2 (вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності), ст. 224 ч. 1 (вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування), ст. 226 ч. 1 (вчинення правочину недієздатною фізичною особою), а також правочини, укладені у випадках, передбачених ст. ст. 27 ч. 1, 121 ч. 3, 126 ч. 6, 247 ч. 3, 249 ч. 1, 547 ч. 2, 586 ч. 3, 614 ч. 3, 633 ч. 6, 661 ч. 2, 698 ч. 4, 719 ч. 3, 720 ч. 4, 739 ч. 1 ЦК України.

Жодна з перелічених статей ЦК України не може бути застосована до договорів поставки, укладених позивачем.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу» та ст.20 ПКУ.

В свою чергу, позивачем та третьою особою надано суду достатньо доказів реальності господарських операцій між ними.

Позивач повністю оплатив контрагентам - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мик-будівництво» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Адекс-Пром» вартість виконаних робіт та одержав від ніх податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати. Відповідачем в акті не наведено даних про порушення позивачем цих вимог Закону.

За цей період ТОВ «Мик-будівництво» виконувало субпідрядні роботи на об'єкті - за адресою м. Нова Одеса Миколаївської області по виконанню робот по улаштуванню фундаменту та прохідної галереї зерносховищ з активним вентилюванням-2ши об'єкту транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів , пов'язаної з морським та річковим вантажообігом перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур ТОВ СП «Нібулон» (договору підряду: № 1210/8П від 02 жовтня 2010р., № 1310/8П від 13 жовтня 2010р.). Всі роботи були виконані в передбачений договорами строки. Замовник не мав претензій щодо невиконання або неякісного виконання прийнятих робіт і здійснив розрахунки за виконані роботи в повному обсязі.

Надані для перевірки документи: довідки про вартість виконаних робіт, акти прийомки виконаних будівельних робіт, локальна смета, договорна ціна - не мали зауважень зі сторони відповідача (т2. а.с.161-185).

За клопотанням позивача в судовому засіданні 23.07.2012 року в якості свідка був допитаний громадянин ОСОБА_5 який пояснив, що він працює на ТОВ «ПДСП-10» головним механіком він звертався до керівництва підприємства з службовими записками відповідно до яких необхідно було провести ремонтні роботи топ ливної апаратури та топливної симтеми. Зазначені роботи були виконанні ТОВ «Адекс-Пром», зауважень не було.

За клопотанням позивача в судовому засіданні 13.08.2012 року в якості свідка був допитаний громадянин ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 які пояснили, що 01 грудня 2010 року вони уклали трудові договори з ТОВ «Мик-Будівництво» відповідно до яких вини виконували монтаж та зборку зерносховища в м. Нова Одеса Миколаївської області , за виконану роботу вони отримали гонорар.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що

- на момент здійснення правочинів між позивачем та ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Мик-будівництво» всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у здійсненні робіт, оскільки операція була спрямована на отримання прибутку обома сторонами, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- кожен із учасників був зареєстрований на момент укладення та виконання договору як платник податку на додану вартість.

Таким чином, суд також дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправних повідомлень -рішень.

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих рішень. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини"№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 0012802340 від 26.08.2011 року та № 0012812340 від 26.08.2011 року - скасувати.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПДСП-10» (пр. Леніна, 67, кв. 221, м. Миколаїв, 54017) понесені судові витрати у сумі 6,80 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 10 вересня 2012 року.