Постанова № 29822645, 04.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2013 року Справа № 812/1850/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Кошаков Д.В. (довіреність від 27.03.2012 № 430-10-09),

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 113750,71 за рахунок майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2013 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 113750,71 за рахунок майна платника податків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 01 квітня 1992 року.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 1» не сплатило до бюджету узгоджені суми податкового боргу у розмірі 113750,71 грн., з яких основний платіж - 64136,18 грн., пеня - 49614,53 грн. З яких податок на додану вартість у розмірі 78267,72 грн., з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 35482,99 грн. Зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених у податкових деклараціях податкових зобов'язань.

У відповідності до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу були вручені перша податкова вимога від 29 жовтня 2001 року № 1/82 та друга податкова вимога від 28 листопада 2001 року № 2/168.

На підставі ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» начальником Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області було прийняте рішення від 30 квітня 2002 року № 7 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. 04 лютого 2011 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків згідно з актом опису від 03 лютого 2011 року № 1-24/216-13395715 проведеному згідно рішення від 02 лютого 2011 року № 1.

20 травня 2011 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського МУЮ були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві по виконавчим провадженням про стягнення з відповідача податкового боргу по виконавчим листам № 2а-19789/09/1270 на суму 226219,90 грн. та № 2а-19790/09/1270 на суму 911871,85 грн. Підставою для винесення зазначених постанов є надходження коштів на арештовані рахунки боржника у дуже незначній кількості та неможливість задоволення вимог Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області.

Крім того, у Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відсутня змога стягувати кошти з розрахункових рахунків відповідача у порядку визначеному ст.95 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що всі розрахункові рахунки відповідача арештовані відділом державної виконавчої служби Рубіжанського МУЮ з 2007 року.

Натомість, рішенням від 24 лютого 2011 року № 4/24 Рубіжанської міської ради надано згоду Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області на реалізацію майна, що знаходиться на балансі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» з метою погашення податкового боргу.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в сумі 113750,71 грн. за рахунок майна платника податків комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1», що перебуває у податковій заставі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, через представника позивача передав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та визнання адміністративного позову (а. с. 42).

Заслухавши пояснення представник позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 1» зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, включені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10 березня 2006 року № 13901200000000477, знаходиться на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області ДПС з 01 квітня 1992 року за № 40, є платником податку на додану вартість з 24 липня 1997 року (а.с.4-6, 35).

Відповідно до вимог підпункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України відповідач подав до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби:

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20 вересня 2012 року № 9057217157 за серпень 2012 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 1547,00 грн. (а.с. 15-16);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 жовтня 2012 року № 9064416694 за вересень 2012 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 1869,00 грн. (а.с. 17-18);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 листопада 2012 року № 9072694873 за жовтень 2012 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 3205,00 грн. (а.с. 19-20);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 грудня 2012 року № 9079531368 за листопад 2012 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 3830,00 грн. (а.с. 21-22);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 січня 2013 року № 9085244782 за грудень 2012 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 49153,00 грн. (а.с. 23-24);

- податкову декларацію з плати за землю від 20 лютого 2012 року № 9006858002, у якій визначив суму податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 906,43 грн. щомісячно, крім грудня 2012 року, у якому сума сплати складає 906,46 грн., не сплачено з серпень-грудень 2012 року включно та складає 4532,18 грн. (арк. справи 12-13).

За відповідачем утворився податковий борг з земельного податку у розмірі 4532,18 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 59604,00 грн., що підтверджується розрахунками податкового боргу та карткою особового рахунку відповідача (а.с. 37-41).

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Крім того, у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань відповідачу нараховано пеню з податку на додану вартість у розмірі 18663,72 грн. та з земельного податку у розмірі 30950,81 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, довідкою про стан податкового боргу, карткою особового рахунку (а.с. 10, 11, 14, 37-41).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (ст. 126 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 17 грудня 2010 року № 953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 за № 1350/18645, встановлений порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (надалі - Інструкція № 953).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 953 нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеної Інструкції № 953 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановлену цим пунктом черговість платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 3.3 Інструкції № 953 передбачено, що суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у відповідності із ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01.01.2011), відповідачу вручено першу податкову вимогу від 29 жовтня 2001 року № 1/82 та другу податкову вимогу від 28 листопада 2001 року № 2/168 (а.с. 8, 9).

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі, зокрема несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно вимог ст.89 ПК України позивачем здійснено опис майна відповідача на суму 1003743,60 грн., про що складено акт опису майна від 03 лютого 2011 року № 1-24/216-13395715 (а.с. 25-26).

04 лютого 2011 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи платника податків за вказаним актом опису майна (а.с. 7).

На підтвердження відсутності у відповідача коштів достатніх для погашення податкового боргу, представником позивача подано до суду лист відділу державної виконавчої служби Рубіжанського МУЮ від 01 березня 2013 року № 2873 (а.с. 36).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем у повній мірі доведено суду відсутність у комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» коштів достатніх для погашення податкового боргу у загальному розмірі 113750,71 грн. та неможливість погашення податкового боргу за рахунок коштів відповідача.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена, таким чином, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 04 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 березня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 113750,71 за рахунок майна платника податків, - задовольнити повністю.

Надати дозвіл Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби на погашення суми податкового боргу комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» у загальному розмірі 113750,71 грн. (сто тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень сімдесят одна копійка) за рахунок майна комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1», ідентифікаційний код 13395715, що перебуває у податковій заставі, згідно акта опису майна від 03 лютого 2011 року № 1-24/216-13395715.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 11 березня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб